Ухвала суду № 18206279, 20.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р.Справа № 2а-3602/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі№2а-3602/10/2070

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010 року адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства «СТІНГ» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 22 вересня 2009 року №0000532320/0, від 26 листопада 2009 року №0000532320/1, від 03 лютого 2010 року №0000532320/2, від 23 березня 2010 року №0000532320/3.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" ( 61013, м. Харків, вул.. Шевченка, 142-а, код ЄДРПОУ 25472556) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 3.40 (три гривні) 40 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та вимоги ст.ст.69,159 КАС України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова 14.09.2009 року було проведено планову виїзну перевірку Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р по 30.06.2009р, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р по 30.06.2009р, за результатами якої був складений акт від 14.09.2009 року № 41699/232/25472556 (а.с.6-36).

Перевіркою встановлено порушення Науково-виробничим приватним підприємством "СТІНГ" п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1222975,00 грн., у тому числі: за жовтень 2008р. у сумі 133119,00 грн., за листопад 2008р. у сумі 51940,00 грн., за грудень 2008р. у сумі 115549,00 грн., за січень 2009р. у сумі 167011,00грн., за лютий 2009р. у сумі 87512,00 грн., за березень 2009р. у сумі 161027,00 грн., за квітень 2009р. у сумі 50999,00 грн., за травень 2009р. у сумі 161645,00 грн., за червень 2009р. у сумі 294173,00 грн.

Зазначені висновки ґрунтуються на здійсненні податковим органом перерахунку сум відємного значення ПДВ, що підлягало включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок якої надано до матеріалів справи. (т. 4, а.с. 2)

За результатами перевірки, на підставі акту 14.09.2009 року № 41699/232/25472556, було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2009р. № 0000532320/0, яким нараховано податок на додану вартість на загальну суму 1834462,50 грн.(т. 1, а.с.37)

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, ДПА в Харківській області, ДПА України були прийняті рішення про відмову в задоволенні скарг Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ", за наслідками чого ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2009 року №0000532320/1, від 03 лютого 2010 року №0000532320/2, від 23 березня 2010 року №0000532320/3. (т. 1, а.с. 38-40)

Підставами для прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень були висновки податкового органу про неможливість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, підтверджених податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах та отриманими платником у звітному податковому періоді, а також неможливість проведення корегування податкових зобовязань з податку на додану вартість у бік зменшення на підставі п. 4.5. Закону України «Про податок на додану вартість" у періодах, наступних за періодом виписки розрахунку коригувань кількісних і вартісних показників до податкової накладної.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту за липень, серпень 2008 року з урахуванням граничних строків, встановлених пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та правомірність проведеного коригування податкових зобовязань з ПДВ у бік зменшення у січні 2009 року.

Крім цього, суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2009 року №0000532320/0, від 26 листопада 2009 року №0000532320/1, від 03 лютого 2010 року №0000532320/2, від 23 березня 2010 року №0000532320/3, а його заперечення проти позову не є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, до матеріалів справи долучені та досліджені в судовому засіданні копії податкових накладних, разом з реєстрами отриманих податкових накладних у липні, серпні 2008 року, щодо віднесення яких до складу податкового кредиту у липні, серпні 2008 року виник спір (т. 2, а.с. 187-188).

За результатами дослідження встановлено, що податкові накладні від:

- ТОВ «Європейські технології і обладнання"( за порядковими номерами 1643, 1667, 1674, 1675, 1676, 1683); від ТОВ «Газкотлобуд»(за порядковим номером 1609); від ТОВ «Європейське торгівельне обладнання"( за порядковими номерами 1610, 1611, 1632, 1666, 1668, 1669, 1828, 1831, 1832, 1833, 1834); від ТОВ «Ютам-Харків»(за порядковими номерами 1642, 1650, 1672, 1673, 1684, 1685, 1686, 1805, 1807, 1808, 1809, 1810, 1811, 1812, 1813, 1814, 1815, 1816, 1817); від САУП «Європоль»(за порядковим номером 1835); від ВКП «ОСС Плюс"( за порядковими номерами 1741, 1680, 1746); від ТОВ «ТБ «Східна України"( за порядковим номером 1720); від СК «Будест»(за порядковим номером 1708) - включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за липень 2008 року - (т. 1, а.с. 69-96,110-123, 174),

- ТОВ «ТБ «Східна України"( за порядковими номерами 2145, 2146, 2147, 2148, 2149, 2150, 2151, 2152, 2153, 2154, 2155), включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2008 року (т. 1, а.с. 97-109), виписані в минулих податкових періодах (з серпня 2006 року по серпень 2008 року), що підтверджується копіями відповідних реєстрів та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення під час дослідження в судовому засіданні, а також в акті перевірки не встановлено, що не заперечувалося представниками відповідача під час судового розгляду справи.

З наявних в матеріалах справи копій декларацій з ПДВ за період з серпня 2006 року по серпень 2008 року та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за зазначені періоди (т. 1, а.с. 143-152, а.с 153- 153-223, т. 4 а.с 34-164) встановлено, що перелічені вище податкові накладні не були включені позивачем до складу податкового кредиту протягом серпня 2006 року - серпня 2008 року.

З цього приводу, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані, Законом України “Про податок на додану вартість”.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" подало до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова:

- податкову декларацію з ПДВ за серпень 2008 рік, до складу податкового кредиту по якій включено суму ПДВ в розмірі 1949215,95 грн., на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Європейські технології і обладнання», ТОВ «Газкотлобуд», ТОВ «Європейське торгівельне обладнання», ТОВ «Ютам-Харків», САУП «Європоль», ВКП «ОСС Плюс», ТОВ «ТБ «Східна України», СК «Будест»(т. 1, а.с.153).

- податкову декларацію з ПДВ за серпень 2008 року, до складу податкового кредиту по якій включено суму ПДВ в розмірі 84011,81 грн., на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТБ «Східна України»(т. 4, а.с.165-187).

Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, колегія суддів зазначає, що Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме:

- наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”;

- настання першої з подій, з якими Закон повязує право платника податку на податковий кредит.

Таким чином, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

З аналізу норм Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів приходить до висновку, що цей Закон не містить заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» під час здійснення господарських операцій за своїми контрагентами, а саме: п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо не звернення до контрагентів із вимогою про їх надання податкових накладних, та не надавало до податкового органу заяв про відмову з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1,2 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як доведено матеріалами справи, постачальники позивача - ТОВ «Європейські технології і обладнання», ТОВ «Газкотлобуд», ТОВ «Європейське торгівельне обладнання», ТОВ «Ютам-Харків», САУП «Європоль», ВКП «ОСС Плюс», ТОВ «ТБ «Східна України», СК «Будест», які надали з запізненням податкові накладні, не відмовляли НВПП "СТІНГ" у їх наданні та не надавали податкові накладні, оформлені неналежним чином. Відповідно, підстав для звернення зі скаргами на контрагентів - постачальників до податкового органу у позивача не виникало.

Крім цього, як передбачено діючим законодавством, звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної визначено законом саме як право отримувача товарів (робіт, послуг), а не обов'язок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкові накладні, податковий кредит по яких є предметом спору, відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановленим для податкових накладних.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач мав право протягом зазначеного строку включити до складу податкового кредиту суми ПДВ, підтверджені податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Також матеріалами справи встановлено, що в акті перевірки, складеному фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, зазначено, що не всі суми податкового кредиту липня, серпня 2008 року станом на дату проведення перевірки виявилися підтвердженими зустрічними перевірками (т. 1, а.с. 21-22), що також стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З цього приводу колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції щодо необгрунтованності тверджень відповідача, зазначає наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість», який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регламентує порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, як в частині порядку формування податкового кредиту, так і отримання платником податку права на бюджетне відшкодування, не передбачає в якості умов набуття такого права проведення податковим органом зустрічних перевірок до виробника товару, так само і обовязковість надходження результатів таких перевірок до податкового органу для підтвердження заявлених до відшкодування сум ПДВ.

Матеріалами справи встановлено, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку Науково-виробничого приватного підприємства "СТІНГ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2008 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось за липень 2008 р., за результатами якої складено довідку від 06.11.2008 року № 4443/16-008/25472556 (т. 3 а.с.14-35).

Відповідно Довідки від 06.11.2008 року № 4443/16-008/25472556, складеної за результатами позапланової виїзної перевірки позивача було підтверджено відображене НВПП «Стінг»у декларації за серпень місяць 2008 року бюджетне відшкодування у сумі 3281363 грн. (т. 3, а.с. 19-35)

Отже, неотримання податковим органом результатів зустрічних перевірок до виробника товару на момент проведення перевірки не є належною підставою для висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за липень - серпень 2008 року та не може бути прийнято судом в якості належного обґрунтування заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, проти чого не заперечує і відповідач в апеляційній скарзі, будь-яких інших порушень порядку формування податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень, серпень 2008 року не встановлено, зібраними по справі та долученими до її матеріалів первинними документами (договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними) підтверджується реальність виконання укладених позивачем угод.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту з ПДВ за липень та серпень 2008 року спростовується зібраними по справі доказами, а отже, не може бути підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування НВПП «Стінг»у наступних податкових періодах за рахунок зменшення відємного значення ПДВ, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про порушення позивачем вимог діючого законодавства під час здійснення господарських операцій з ТОВ «Партнер», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що НВПП “СТІНГ” було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “Партнер” придбані раніше будівельні матеріали на підставі договору купівлі-продажу № 25/1 від 01.08.2007 року (т. 1, а.с. 52-53).

Так, з видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001 від 29 лютого 2008 року вбачається, що ТОВ “Партнер” повернув НВПП “Стінг” будівельні матеріали, а саме: кабель ВВГ, барабан на загальну суму 434032,32 грн., у т.ч. ПДВ 72338,72 грн. (т. 1, а.с. 54), що не заперечується сторонами по справі.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З огляду на наведене та виходячи зі змісту п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, колегія суддів зазначає, що після повернення реалізованого раніше товару у позивача виникло право на перерахунок суми податкових зобовязань, а відповідно у його контрагента (ТОВ “ПАРТНЕР”) - обовязок з перерахунку суми податкового кредиту.

На підставі наведеної норми права, позивач у декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, поданої до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова і відобразив проведене коригування податкових зобовязань на суму 72338,72 грн. в розділі І Розрахунку коригування сум ПДВ на підставі відповідного розрахунку коригувань (т. 4, а.с. 208-212), що також не заперечувалось сторонами по справі.

Судом першої інстанції встановлено, і не заперечується відповідачем, що перевіркою, яка передувала спірному коригуванню, не було встановлено завищення податкових зобовязань на 72338,72 грн. з лютого 2008р. по січень 2009 р. (в періоді, в якому відбулося повернення товару).

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки строк давності, визначений положеннями ст. 15 Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” становить 1095 днів, тому позивач, зменшивши податкові зобовязання шляхом відображення такого коригування у декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року, реалізував власне право, а відтак, правомірно здійснив перерахунок податкових зобовязань.

Підставою для визначення податкового зобовязання є заниження останнього платником податку.

Відповідач, не заперечуючи в апеляційній скарзі проти права НВПП “СТІНГ” на коригування податкових зобовязань після повернення раніше реалізованого товару, вважає, що це право могло бути реалізоване лише у лютому 2008 року, тобто в періоді, коли відбулося повернення товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий висновок ДПІ є безпідставним, оскільки Закон України “Про податок на додану вартість” у спірних правовідносинах не встановлює обмежень щодо обовязкового перерахунку податкових зобовязань у звітному періоді, в якому сталася зміна суми компенсації за товари, роботи, послуги.

Відповідачем під час проведення перевірки не встановлено невідповідності даних договору купівлі-продажу товарів та первинних документів фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій підтверджується документально.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові обґрунтовано зазначив, що висновок ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про безпідставність коригування податкових зобовязань з ПДВ до зменшення на суму 72338,72 грн. є помилковим.

Також колегія суддів зазначає, що п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено підстави для застосування податковим органом штрафу, який визначається від суми заниження податкового зобовязання.

Приймаючи до уваги, що під час розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанції не встановлено факту заниження НВПП “СТІНГ” податкового зобовязання у розмірі 1222975,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 611487,50 грн. є незаконним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи письмовим доказам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту за липень, серпень 2008 року з урахуванням граничних строків, встановлених пп.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та правомірність проведеного коригування податкових зобовязань з ПДВ у бік зменшення у січні 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень податкових повідомлень-рішень від 22 вересня 2009 року №0000532320/0, від 26 листопада 2009 року №0000532320/1, від 03 лютого 2010 року №0000532320/2, від 23 березня 2010 року №0000532320/3, а його апеляційна скарга не є обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. по справі№2а-3602/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 25.04.2011 р.