Постанова № 18205948, 14.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 р. Справа № 2а-10315/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представника позивача Щегольського О.О., представника відповідача Воловельської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Якур" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. по справі№2а-10315/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якур"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення, податкових вимог та скасування акту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Якур”, звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач) та, з урахуванням заяви про зміну (збільшення) позовних вимог, просив скасувати акт відповідача від 29.04.2010р. № 55/28-046 про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28473,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8542,00 грн., скасувати першу податкову вимогу відповідача від 27.07.2010р. № 1/757, другу податкову вимогу відповідача від 27.08.2010р. № 2/937, а також просить суд відновити статус позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ 29.04.2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В частині позовних вимог про відновлення судом статусу ТОВ “Якур”як платника податку на додану вартість з моменту прийняття Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ провадження закрито.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова в червні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання перевірки нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість.

В ході перевірки виявлено, що позивач подавав до відповідача декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок. При цьому позивач, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобовязаний був визначити умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобовязань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Перевіркою встановлено, що залишки товарно-матеріальних цінностей на складах позивача на момент складання акту становлять 92055,00 грн., основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 % - 18444,00 грн., основні фонди групи 3 з нормою амортизації 6 % - 31864,00 грн. Всього на суму 142363,00 грн.

При цьому відповідач відзначив, що в порушення чинного законодавства позивач не нарахував умовний продаж таких товарів та відповідно не збільшив податкове зобовязання, 20 % податку на додану вартість від залишкової вартості становить 28473,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 5283/15-215/24666206 від 21.06.2010р., на підставі розгляду якого відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0004241520/0 від 02.07.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 28473,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 8542,00 грн.

Крім того, на підставі довідки від 09.04.2010р. № 55 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідачем складено акт № 55/28-046 від 29.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача в звязку з приписами абз. “в”п. 9.8 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Закриваючи провадження у справі в частині відновлення статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ, суд виходив з того, що дані вимоги, відповідно до ст. 17 КАС України не підсудні адміністративному суду.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п 6.1 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.п. 6.2.1 п. 6.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, колегія суддів зазначає,що перед надсиланням податкової вимоги, податковий орган повинен надіслати позивачу повідомлення -рішення та надати час на узгодження суми податкового зобов'язання в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.п.. 6.2.2 п.6.2 ст.6 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Матеріалами справи встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ „ЯКУР" не мало будь-яких податкових зобов'язань з податку на додану вартість перед відповідачем.

17.08.2010 року ТОВ "Якур" на адресу відповідача направлено лист за № 19, в якому позивач повідомив про неотримання документів, яки свідчили про наявність податкового зобов'язання або податкового боргу, проте буть- яких письмових відповідей від ДПІ у Червнозаводському районі м. Харкова не отримав.

Відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання;

д) установчі документи особи, зареєстрованої як платник податку, за рішенням суду визнані недійсними;

е) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зроблено запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті "а" цього пункту, здійснюється за заявою платника податку. Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "е" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

У разі якщо за наслідками останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим Законом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні. Це правило не поширюється на осіб, зазначених у підпункті "в" цього пункту.

Податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "е" цього пункту.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (далі Положення).

Так, п.25 Положення також передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, якщо зокрема особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом № 168/97-ВР, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин (пп. «в» п.25 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Зокрема, пп.25.2 Положення зобовязує податковий орган прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у пп. «в» цього пункту.

Так, пп.25.2.1 п.25 Положення встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, зокрема, визначених у пп. «в» п.25 цього Положення. Таке рішення може бути прийнято за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

-Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом №168/97-ВР (підстава пп. «в» п.9.8 ст. 9 Закону);

-судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР );

-документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР );

-інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР) ;

-судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР) ;

-Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону № 168/97-ВР );

-документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР ).

Згідно із п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» від 09.09.2009 №1120-р органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"

Проте, колегія суддів зазначає, що Положенням визначений перелік доказів (документів, відомостей), на підставі яких проводиться анулювання платника податку на додану вартість на підставі пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР, у якому факт виписування податкових накладних, згідно з якими платник ПДВ постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобовязання, не передбачений та не є підставою для анулювання платника ПДВ.

Отже, пп. «в» п.9.8 ст.9 Закону №168/97-ВР не ставить в залежність анулювання реєстрації платника ПДВ у звязку із декларуванням податкових зобовязань менше, ніж податкового кредиту за відповідний період та по відповідному контрагенту, а тому відповідач не мав законних підстав для анулювання реєстрації позивача платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для анулювання свідоцтва ПДВ стало подання позивачем податковому органу декларації з податку на додану вартість з моменту реєстрації, встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, що згідно п.З Розпорядження Кабінету Міністрів України №1120-р від 09.09.2009 року «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», що є підставою для анулювання реєстрації такого платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ У Червонозаводському райні м. Харкова в акті про анулювання свідоцтва ПДВ № 55/28-046 від 29.04.2010 року посилається на встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими позивач не задекларували податкові зобов'язання, що підтверджуються довідкою від 28 квітня 2010 року №55.

У зазначеній довідці відповідач зазначав про встановлення факту виписування ТОВ "Якур" податкових накладних, згідно з якими позивач не задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за період з березня по квітень 2008 року та за липень 2008 року у обсязі продажу у сумі 31376,9 грн., ПДВ - 6275,38 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивачем у вказані періоди подавалися відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, у яких відображено нарахування податкових зобов'язань з ПДВ та перелічені податкові накладні.

Крім того, в акті перевірки (умовного продажу активів) ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова наголошує на тому, що підставою анулювання свідоцтва ПДВ є неподання ТОВ «ЯКУР» податковому органу протягом двонадцяти послідовних місяців декларацій з податку ПДВ, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок, що згідно п.9.8. ст.9 ЗУ «Про податок на додану вартість» тягне за собою анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Отже, колегія суддів зазначає, що в акті перевірки ДПІ в Червнозаводському районі м. Харкова зазначає інші підстави для анулювання свідоцтва ПДВ ніж у вище перелічених довідці та акті анулювання свідоцтва ПДВ.

Однак і в даному випадку виводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки ТОВ «ЯКУР» подавав останню декларацію з ПДВ 20.01.2010 року, у якій були відображені оподатковані ПДВ поставки за період грудень 2009 року.

Тобто на момент анулювання відповідачем свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Якур", строк протягом якого позивач подавав декларації з ПДВ, що свідчили про відсутність оподаткованих поставок, становив лише 3 місяці.

Крім того, у якості об'єкту перевірки у акті зазначено податкову декларацію з ПДВ та Додток К1/1 до неї за 2007 рік від 06.02.2008 року, однак як ця податкова накладна стосується нарахування позивачу зобов'язань з ПДВ відповідач у акті не зазначає.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач незаконно та необґрунтовано склав акт умовного продажу активів та нарахував позивачу податок на додану вартість у сумі 28473 грн. та штрафні санкції у сумі 8542 грн.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі без достатніх на те підстав, всупереч ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог про відновлення статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ 29.04.2010р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5 Положення, Реєстр платників податку на додану вартість це автоматизований банк даних, створений відповідно до ст.9 Закону №168/97-ВР для забезпечення реєстрації та єдиного обліку платників податку на додану вартість; єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість; контролю за справлянням податку на додану вартість; організації суцільного й вибіркового аналізу.

Пунктом 17 Положення встановлено, що формування та ведення Реєстру здійснює Державна податкова адміністрація України.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють, зокрема, передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України. (п.19 Положення). Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють: приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам; обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби; приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами; видачу Свідоцтв та засвідчення копій; формування бази даних платників податку на додану вартість (п.20 Положення).

Таким чином колегія суддів зазначає, що до повноважень відповідача не належить безпосереднє внесення відповідних відомостей до Реєстру.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ст. 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст. 17 зазначеної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 ч.2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо закриття провадження у справі в частині відновлення статусу позивача як платника податку на додану вартість з моменту прийняття відповідачем рішення про анулювання реєстрації як платника ПДВ 29.04.2010р, оскільки відповідно до ст. 17 КАС України такі позовні вимоги не підсудні адміністративному суду.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних , з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Якур" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011р. по справі№2а-10315/10/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою скасувати Акт Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №55/28-046 від 29 квітня 2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ЯКУР».

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №0004241520/0 від 02.07.2010 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання зі сплати ПДВ у сумі 28473 грн. та штрафних санкцій у сумі 8542 грн.

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 27 липня 2010 року №1/757.

Скасувати другу податкову вимогу №2/937 Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 27 серпня 2010 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст постанови виготовлений 19.04.2011 р.