Постанова № 18205862, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р. Справа № 2а-14660/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняРепетун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі№2а-14660/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна мережа № 1"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Торгівельна мережа № 1"(далі ПП "Торгівельна мережа № 1") звернувся до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова(далі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) про скасування рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 09.11.2010 року № 0004982350 про застосування до ПП "Торгівельна мережа № 1" штрафних санкцій у сумі 15421,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прийняте відповідачем спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте з порушення вимог діючого законодавства. На думку позивача, висновки проведеної перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки співробітниками податкового органу при проведенні перевірки було порушено процедуру її проведення, а відтак її результати не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004982350 від 09.11.2010 року.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність в діях позивача порушення вимог діючого законодавства. Апелянт зазначив, що співробітниками контролюючого органу спірна перевірка була проведена у межах та на підставі діючого законодавства. Встановлені під час проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства підтверджується матеріалами справи. В звязку з чим, апелянт вказує, що прийняте податковим органом, на підставі висновків перевірки, спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законним та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що співробітники податкового органу фактично до проведення перевірки допущені не були, а тому встановлені під час її проведення порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими. На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що встановлені податковим органом порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому прийняте на підставі зазначених порушень, рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з даним висновком суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що головними державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Харківській області на підставі направлення від 07.10.2010 №10804 та згідно плану перевірок на жовтень 2010 року проведено планову перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину, розташованого за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, 316 Є, який належить ПП “Торгівельна мережа №1”.

За результатами перевірки складено акт від 08.10.10р. № 3519/20/40/23/36225023 яким встановлено порушення позивача, а саме :

- незберігання контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну;

- ведення з порушенням встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: відсутність накладних на товар, що знаходиться у реалізації на суму 4860,07 гривень;

- невідповідність готівки на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у погонному денному звіті РРО у розмірі 1106,25 гривень.

На підставі висновків зазначеної перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 09.11.10р. №0004982350 на суму 15421,39грн.

Перевіряючи правомірність винесення спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів дійшла висновку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990 р.(в редакції, що діяла на час проведення перевірки).

Статтями 8, 9, 10 Закону України № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) визначені функції органів державної податкової служби, до яких належать, зокрема здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 11 Закону України № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль: за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Згідно зі ст. 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.95 № 265/95-ВР (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Статтею 16 вказаного Закону (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України № 265/95-ВР та Порядком взаємодії підрозділів при проведенні виїзних планових та позапланових перевірок щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу, затвердженим наказом ДПА України від 11.10.05 № 441 (далі - Наказ №441), положення яких визначають підстави та порядок проведення таких перевірок, а також ст. 11-2 Закону України № 509-ХІІ, яка встановлює умови допущення посадових осіб до їх проведення.

Колегія суддів зазначає, що проведена перевірка була передбачена в плані роботи ДПА у Харківській області, а отже є плановою перевіркою з питань дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог Закону України № 265/95-ВР.

Акт перевірки, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності повинен складатись відповідно до вимог Порядку оформлення і реалізації матеріалів перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, затвердженого Наказом ДПА України від 04.04.02. №155/ДСК (далі Наказ №155/ДСК ).

При проведені перевірки посадові особи податкових органів у своїй діяльності керуються Методичними рекомендаціями, щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, які затверджені Наказом ДПА України №441( далі по тексту Методичні рекомендації).

Так, п. 2.6 Методичних рекомендацій передбачено, що перевірки контролю за здійсненням субєктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок.

Стаття 11-2 Закону № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) дозволяє приступити до проведення перевірок (в т.ч. перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу) за умови надання суб'єкту господарювання під розпис направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки. Наказ на проведення планової перевірки не видається.

Відповідно до ч.2 ст.11-2 Закону України № 509-ХІІ (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіряючи позивачем були допущені до проведення перевірки, що підтверджується підписом особи, що здійснила розрахункову операцію, в направленні, а також роздрукованим Х звітом (а.с.43,45).

Після закінчення перевірки, ОСОБА_1 була ознайомлена з актом перевірки, однак від підпису та отримання другого примірника акту перевірки відмовилась. Зазначена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи актом відмови від підписання матеріалів перевірки від 08.10.2010 року №017717.

Щодо встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку.

Матеріалами справи встановлено, що під час проведення перевірки співробітник позивача - ОСОБА_1, відмовилась надати прибуткові документи на товари, що знаходяться у реалізації, контрольні стрічки РРО та зробити опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків.

Співробітниками контролюючого органу, у присутності свідка ОСОБА_2 було складено і підписано опис наявних купюр та монет, що знаходяться на місці проведення розрахунків та складені відомості про фактичні залишки запасів товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в реалізації. Зазначені документи були підписані посадовими особами податкової служби у присутності свідка ОСОБА_2

Згідно опису наявних купюр та монет, сума готівки на момент перевірки склала 0,0 грн., відповідно до денного звіту РРО - 1106,25 грн.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України № 265/95 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно статті 2 вищевказаного Закону (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) місце проведення розрахунків місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.”

Відповідно до ст.22 Закону України № 265 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Щодо встановленого під час проведеної перевірки порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, а саме: відсутність накладних на товар, що знаходиться у реалізації на суму 4860,07 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до опису фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей, які знаходились в реалізації, їх загальна сума склала 4860,07 грн.

Згідно із п. 12 ст.3 Закону України № 265 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 6 Закону України № 265 (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996 (далі Закон України № 996) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 1 Закону України № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно із п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.11.1999 року за № 751/4044, для цілей бухгалтерського обліку до запасів включаються товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

Відповідно до п. п. 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси»придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка складається з таких фактичних витрат на придбання товару (оплата вартості товару за договором, транспортні витрати та таке інше).

Пунктом 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси» передбачено, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методами, одним з яких є ціна продажу.

Згідно п. 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси» оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Колегія суддів зазначає, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Саме ці документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Співробітником позивача, під час проведеної перевірки накладних, або інших документів, які б підтверджували факт оприбуткування товару надано не було.

Відносно висновків перевірки про незберігання позивачем контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.10 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (в редакції, що діяла на час проведення перевірки), субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Факт незберігання позивачем контрольних стрічок протягом встановленого законодавством терміну підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п.5 ст. 17 зазначеного Закону України (в редакції, що діяла на час проведення перевірки) визначено, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання друку контрольної стрічки або її незберігання протягом встановленого терміну.

Виходячи із зазначеного колегія суддів дійшла висновку про правомірність визначення позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства, та як наслідок винесення оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції про неправомірність прийняття спірного рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій через відсутність самого факту проведення перевірки, колегія суддів вважає помилковими з вище зазначених підстав.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в порушення вище зазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені під час проведеної перевірки порушення ним вимог діючого законодавства.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. по справі№2а-14660/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Приватному підприємству "Торгівельна мережа № 1" - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 18.04.2011 р.