Ухвала суду № 18204504, 31.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-18564/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Грибан І.О.

Губської О.А.

при секретарі Корженковій І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-2»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Влад-2»(далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 року № 0000482305/0, згідно з яким ТОВ «Влад-2» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3734365,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Влад-2»задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної ДПІ у Дніпровському районі м. Києва позапланової виїзної перевірки ТОВ «Влад-2»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року, відповідачем було складено акт перевірки від 16.11.2010 року № 5202/23-522-22900000.

На підставі акту перевірки та у звязку з встановленими перевіркою порушеннями вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 29.11.2010 року № 0000482305/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3734365,00грн., з яких: 2489 577 грн. основного платежу та 1244788,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с. 19).

Як свідчать обставини справи, підставою для донарахування податкового зобовязання з ПДВ у вказаній сумі слугував висновок податкового органу про порушення вказаних норм Закону внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 1289561 грн. у звязку з придбанням у ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»комплексу електромонтажних послуг та на підставі податкових накладних, виписаних вказаним Товариством з тих мотивів, що вказане Товариство має ознаки фіктивного, а правочини укладені з ним є нікчемними , а також - завищення позивачем податкового кредиту на суму 1200 016 грн. за січень, жовтень 2009 р., березень, квітень 2010 року з тих мотивів, що в ході відпрацювання податкових декларацій з ПДВ контрагентів позивача податковим органом за даними інформаційної бази даних «АІS OP» встановлено розбіжності з податковою звітністю контрагентів позивача в розрізі співставлення податкового зобовязання цих контрагентів та податкового кредиту позивача

Задовольняючи позов, суд першої інстанції ґрунтував свій висновок на недоведеності податковим органом фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства, які б свідчили про заниження податкового зобовязання з ПДВ в загальній сумі 2489 577 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 168/97-ВР).

Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит за першою з подій можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що податковим органом не доведено того факту, що господарські операції з придбання комплексу електромонтажних послуг у ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»не мали реального характеру.

Так, податковим органом при перевірці встановлено та підтверджується матеріалами справи , що між позивачем та ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»протягом 2007 та 2008 р.р. було укладено ряд договорів субпідряду від 04.04.2007 року № 4/04/07, від 07.05.2007 року № 7/05/07, від 15.05.2007 року № 15/05/07, від 22.05.2007 року № 22/05/07, від 28.05.2007 року № 28/05/07, від 01.06.2007 року № 01/06/07, від 01.08.2007 року № 1/08/07, від 20.10.2007 року № 20/10/07, від 24.12.2007 року № 24/12/07, від 25.12.2007 року № 25/12/07, від 27.12.2007 року № 27/12/07, від 10.01.2008 року № 10/01/08, від 12.01.2008 року № 12/01/08, від 08.05.2008 року № 8/05/08, від 02.06.2008 року № 2/06/08, від 15.08.2008 року № 15/08/08 про виконання електромонтажних робіт.

За умовами вказаних договорів ТОВ «Влад-2» доручає, а ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»забезпечує виконання електромонтажних робіт на наступних обєктах: на території ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»; електромонтажних робіт по будівництву Полтавського мґясопереробного комбінату в с. Решетівка Полтавської області, електромонтажних робіт по електропостачанню КЛ-10 кв, КЛ-0,4 кв та зовнішнє освітлення АЗС по вул. Туполєва, 19 в м. Києві; електромонтажних робіт по завершенню будівництва будівлі банку по вул.Артема,17 в Шевченківському районі м. Києва; електромонтажних робіт на території будівлі адміністративного та громадського призначення по вул. Фізкультури, 28 в м. Києві; електромонтажних робіт по будівництву заводу по переробці зерна кукурудзи на етанол за адресою м. Золотоноша, вул. Червонопрапорна,20; електромонтажних робіт по вул. Дегтярівській,48 в м. Києві; електромонтажних робіт на території ВАТ «Хлібокомбінат № 3»у м. Києві; електромонтажних робіт по будівництву демонстраційно-торгівельного центу з комплексом супутніх послуг на проспекті Московський,22; електромонтажних робіт на території офісного приміщення по вул.В.Василевської,11; електромонтажних робіт на території АТ «Імперіал Тобакко Продакш Україна»; електромонтажних робіт в ресторані комплексу «Айсберг»по вул. Жилянській, 75 у м.Києві; електромонтажних робіт на території заводу металоконструкцій в м.Радомишль, Житомирської області.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»надало позивачу комплекс електромонтажних послуг, про що свідчать наявні у матеріалах справи двосторонні акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, які відображають зміст та обсяг наданих послуг, їх кількість, вартість, витрати часу праці працівників (погодинно), а також двосторонні довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, підписані від імені юридичних осіб та завірені печатками юридичних осіб.

Окрім того, ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»виписало позивачу відповідні податкові накладні про надані послуги на загальну суму 7737366,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 1289561,00 грн. Вказана сума податку на додану вартість була віднесена ТОВ «Влад-2»до складу податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду та включена до реєстрів отриманих податкових накладних.

На виконання умов договору щодо оплати вартості наданих електромонтажних послуг позивач здійснив оплату ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок вказаного Товариства, що встановлено податковим органом при перевірці (відображено у акті перевірки на стор.18) та підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, а також виписками банку.

Наведені обставини та документальні докази свідчать про реальне виконання умов договорів та настання правових наслідків, обумовлених цими договорами.

Окрім того, як свідчать обставини справи, ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»здійснювало вказаний вид господарської діяльності протягом 2007-2008р. на підставі відповідної ліцензії на проведення будівельної діяльності № НОМЕР_1 від 13.06.2006р., видача якої потребує перевірки органом, що видає таку ліцензію відповідних факторів та умов для здійснення такого роду діяльності (рівня відповідної кваліфікації зайнятих у цій галузі працівників та виробничих потужностей (основних засобів) товариства, яке ліцензується).

На момент укладання та виконання вказаних договорів така ліцензія була дійсною, доказів її анулювання у встановленому законом порядку суду не подано.

Доводи податкового органу про те, що під час судового слідства по кримінальних справах № 56-2248, №56-2147, порушених Прокуратурою Печерського району м.Києва за фактом фіктивного підприємства було встановлено, що вказане Товариство зареєстроване на підставних осіб, які надали пояснення з цього приводу (ОСОБА_3, який з березня 2007 р. обіймав посаду директора Товариства, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - засновника) , - самі по собі не є достатніми для висновку про те, що правочини, укладені з цим Товариством, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставних осіб, за змістом ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними. При цьому, колегія суддів зазначає, що обовязок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить саме на податковому органі, відтак у спірному випадку дана обставина не доведена відповідачем.

Чинне законодавство не зобовязує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

Так, як свідчать обставини справи, на момент вчинення та виконання вищевказаних договорів ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»перебувало в Єдиному державному реєстрі, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ, подавало декларації та перебувало на податковому обліку як платник ПДВ (що відображено у акті перевірки), а, отже, мало певний правовий статус та право у спірний період нараховувати податок на додану вартість і видавати податкові накладні. Відомості про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг»до Єдиного державного реєстру були внесені лише 24.06.2009 року (т. 1 а.с. 89).

Відсутність виробничих потужностей ТОВ «Т.А.Б. Інжиніринг» (працівників, устаткування) для здійснення господарської діяльності, на яку вказує податковий орган у акті перевірки позивача, не доведена належними та допустими доказами в розумінні КАС України.

Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ на суму 1289561 грн. за вказаним епізодом враховує те, що за правилами ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень тягар доведення правомірності свого рішення покладається саме на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У спірному випадку, податковим органом не доведено факт безтоварності господарських операцій з придбання електромонтажних послуг, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірного відображення в податковому обліку позивача операцій з придбання послуг, відтак податковий орган в силу Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»наділений достатніми владними повноваженнями для проведення зустрічних перевірок з метою перевірки обставин щодо достовірності та правомірності відображення в податковому обліку фактів проведення платниками податків господарських операцій.

Посилання апелянта на висновки судово-почеркознавчої експертизи КНІСЕ № 4082/11-11 № 4084/11-11 від 13.05.11р., відповідно до якого підписи на податкових накладних від імені ОСОБА_3, який з березня 2007 р. обіймав посаду директора Товариства та від імені ОСОБА_6 виконані не ними, а іншою особою не спростовують товарність господарських операцій з придбання вказаних послуг.

За наведених обставин та правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення в частині донарахування ПДВ в сумі 1289561 грн., та, як наслідок, в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму заниження.

Вірним колегія вважає також і висновок суду першої інстанції щодо протиправності донарахування ПДВ в сумі 1200 016 грн. за січень, жовтень 2009 р., березень, квітень 2010 року.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки (стор.30 акту перевірки), підставою для висновку про заниження ПДВ у сумі 1200 016 грн. слугував висновок податкового органу про завищення податкового кредиту на цю ж суму за вказаний період з тих мотивів, що в ході відпрацювання податкових декларацій з ПДВ контрагентів позивача податковим органом за даними інформаційної бази даних «АІS OP» встановлено розбіжності з податковою звітністю контрагентів позивача в розрізі співставлення податкового зобовязання цих контрагентів та податкового кредиту позивача. А саме, по ТОВ «БК Мастерклас»- податкові декларації з ПДВ за січень, жовтень 2009 року подані останнім з нульовим показником, а за даними інформаційної бази «АІS OP» станом на 09.11.10р. стан ТОВ «БК Мастерклас»припинено, але не знято з обліку; ТОВ «Компанія Геліон»- декларації за березень, квітень 2010 р. не визнані податковою звітністю.

Як вбачається із акту перевірки, та апеляційної скарги відповідача, податковим органом не заперечується товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи, що матеріали справи містять належним чином оформлені контрагентами позивача податкові накладні, щодо яких у відповідача не було зауважень при перевірці, а також те, що податковим органом не заперечувалась товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення рішення в частині донарахування ПДВ в сумі 1200 016 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції на суму заниження.

Посилання апелянта на те, що податкові декларації контрагентів позивача подані з нульовим показником, не були визнані податковим органом податковою звітністю (доказів чого суду не надано), а також на те, що за даними інформаційної бази стан ТОВ «БК Мастерклас»- «припинено»не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини не позбавляють правового значення виданих цими контрагентами податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 цього ж Закону, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

В силу п.п. 4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Таким чином, покупець не може нести відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку та звітності іншого платника податку - продавця, навіть якщо такі і мали місце. Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює залежність права платника податку визначати податковий кредит за першою з подій та у звязку із здійсненням господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг від дотримання його контрагентом вимог цього Закону щодо декларування та сплати податкового зобовязання з ПДВ.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: ______Вівдиченко Т.Р.

Судді:______ Грибан І.О.

______ Губська О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 06 вересня 2011 року