Ухвала суду № 18202754, 30.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/1709/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Літвіна Н.М.,

Суддів: Коротких А.Ю. Хрімлі О.Г.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорна Камянка»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Чорна Камянка»до Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень - було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області від 20 вересня 2010 року №0000132301/0, від 20 вересня 2010 року №0000122301/0, від 19 жовтня 2010 року №0000132301/1, від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, від 10 грудня 2010 року №0000132301/2, від 10 грудня 2010 року №0000122301/2.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Маньківському районі Черкаської області, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Маньківському районі Черкаської області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Чорна Камянка»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларуються в період з 01 червня 2008 року по 30 червня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що в порушення абз. 5 п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року ТОВ «Чорна кам»янка»занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 168325, 00 грн. у тому числі за травень 2009 року у сумі 168325, 00 грн. Крім того, в порушення п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 172588, 00 грн.

На підставі вказаного акту винесено податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2010 року №0000132301/0, від 20 вересня 2010 року №0000122301/0, від 19 жовтня 2010 року №0000132301/1, від 19 жовтня 2010 року №0000122301/1, від 10 грудня 2010 року №0000132301/2, які оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протоколом загальних зборів засновників ТОВ «Чорна Камянка»вирішено виділити зі складу позивача ТОВ «Вікторівський елеватор», а також затвердити розподільчий баланс, за яким до ТОВ «Вікторівськй елеватор»в результаті виділу переходить частина майна, прав та обовязків ТОВ «Чорна Камянка», зокрема, передано сою товарну, в кількості 833,051 тон вартістю 2789640, 05 грн., в тому числі ПДВ 464940, 00 грн., придбану позивачем в липні 2008 року у ДП ЗАТ «Теувес Холдінг Тегра Україна ЛТД».

Передача відбулася на підставі акту прийому-передачі від 29 травня 2009 рок.

Також судом встановлено, що ТОВ «Вікторівськй елеватор» зареєстроване як юридична особа Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області 18 травня 2009 року, ідентифікаційний код 36422597 та набуло статусу платника податку на додану вартість лише з 11 серпня 2009 року, тобто після передачі майна.

Апелянт посилається на те, що відповідно до п. п. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03 квітня 1997 року операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку не є об'єктом оподаткування.

На думку апелянта під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи. При здійсненні операції із включення активів підприємства, що реорганізується, до складу активів іншого підприємства, компенсацією визнаються корпоративні та майнові права і обов'язки стосовно пасивів реорганізованого підприємства.

А тому, відповідно до п. п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7. Закону у разі якщо у подальшому товари (послуги), стосовно яких платником було сформовано податковий кредит, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Між тим, колегія суддів з доводами апелянта не погоджується, та вважає вірним висновок суду першої інстанції, що операція по передачі майна не платнику ПДВ за розподільчим балансом в звязку з реорганізацією підприємства шляхом виділу не може розглядатись як операція з поставки (купівлі-продажу) товарів, робіт, послуг та відповідно такі операції не можуть призводити до зміни податкових зобовязань та податкового кредиту реорганізованого підприємства, в зв»язку з тим, що поставка товару передбачає здійснення операції за цивільно-правовим договором, який передбачає перехід права власності на товари за компенсацію, безоплатну поставку товарів та здійснення операції за будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не заслуговує на увагу й посилання апелянта на порушення позивачем п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на суму 172588, 00 грн.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чорна Камянка»придбало в липні 2008 року у ДП ЗАТ «Теувес Холдінг Тегра Україна ЛТД»сою товарну, в кількості 833,051 тон вартістю 2789640, 05 грн., згідно податкових накладних від 02 липня 2008 року №1380 на суму 2609683, 50 грн., в т.ч. ПДВ 43 4947, 25 грн. в кількості 779, 01 тон та згідно податкових накладних від 09липня 2008 року №1399 на суму 179959, 50 грн., в т.ч. ПДВ 29992, 75 грн., в кількості 54,041 тон. За придбаний товар позивач з постачальником розрахувався повністю, в тому числі сплачено й податок на додану вартість.

Отже, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Маньківському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 вересня 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 05 вересня 2011 року.