Постанова № 18202337, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2011 року 12:32 № 2а-6906/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 11.03.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 16.03.2011 року № 9795/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 00030723/0 від 08.04.2011 року,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Бритиш Моторс Україна»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2011 року № 00030723/0, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на 350000 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 87500 грн. та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «ВАККО»за операціями з виготовлення та розповсюдження поліграфічної (рекламної) продукції.

Ухвалою суду від 30.05.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 15.06.2011 року, проведення якого було відкладено на 29.07.2011 року у звязку з неявкою позивача та необхідністю витребування додаткових документів. В судове засідання 29.07.2011 року представник позивача не зявився направивши телеграму з проханням відкласти розгляд справи у звязку з участю в інших судових засіданнях, у звязку з чим розгляд справи був відкладений на 16.08.2011 року. Проведення судового засідання 16.08.2011 року відкладено у звязку з клопотанням відповідача про надання часу для підготовки додаткових матеріалів та пояснень по справі. В судове засідання 26.08.2011 року представник позивача не зявився, направивши заяву про те, що один представник приймає участь в іншому судовому засіданні, а інший представник відпочиває, у звязку з чим розгляд справи відкладено та судове засідання призначено на 08.09.2011 року.

В судовому засіданні 08.09.2011 року позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та витребування належним чином засвідченої копії постанови старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 року про закриття кримінальної справи № 69-107 в частині відносно засновників і директора ТОВ «ВАККО». До даного клопотання у той же час було надано фотокопію цієї постанови. В судовому засіданні, заслухавши представників сторін, судом відмовлено у задоволення даного клопотання з огляду на те, що правове значення для суду має вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та, при цьому, обидві сторони не заперечували та визнавали факт закриття зазначеної кримінальної справи та не мали сумнівів щодо достовірності викладеної в ній інформації. Копію зазначеної постанови залучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем також в судовому засіданні 08.09.2011 року було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та витребування у ДПІ податкової декларації ТОВ «ВАККО»за жовтень 2009 року на підтвердження того, що останнім задекларовано податкові зобовязання, у т.ч. по відносинам з позивачем. Заслухавши думку представників сторін, у задоволенні даного клопотання відмовлено у судовому засіданні з огляду на те, що зазначені обставини відповідачем під сумнів не ставляться та ці обставини не визначилися як такі, що впливають на можливість формування позивачем податкового кредиту. Крім того, наведені обставини, щодо факту декларування зобовязань, визначені в акті перевірки.

В судовому засіданні 08 вересня 2011 року позивачем також потворно заявлено про розгляд раніше поданого клопотання про зупинення провадження у справі (до цього позивач подав заяву з проханням не розглядати його), яке мотивовано тим, що позивачем подано позов до Голосіївського районного суду м. Києва про витребування у колишнього директора товариства окремих документів щодо діяльності позивача, які, на думку позивача, колишній директор забрав та добровільно не повертає. Ухвалою суду від 08.09.2011 року у задоволенні даного клопотання відмовлено з підстав, викладених у цій ухвалі.

В обґрунтування позову Позивач зазначає, що висновки відповідача, які викладені в акті перевірки та на яких ґрунтується оскаржуване рішення, фактично зводяться до того, що стосовно даного підприємства до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням, а також про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, що на думку податкового органу свідчить, що дане підприємство роботи (послуги) не виконувало (не надавало), а отже, на думку податкового органу, у позивача були відсутні правові підстави для формування податкового кредиту за взаємовідносинами із зазначеним підприємством.

У той же час, позивач зазначає, що на виконання договору із даним підприємством, підписано первинні документи щодо виготовлення та розповсюдження поліграфічної (рекламної) продукції (буклетів) в торгівельних центрах та готелях м. Києва, перелік яких визначено у договорі та єдиною підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

Щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, позивач зазначає, що обовязок доказування щодо цього покладається на відповідача в силу положень ч. 2 ст. 71 КАС України.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано жодних первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ «ВАККО».

Крім того, викладені в акті перевірки обставини свідчать, що контрагент позивача не мав виробничих та трудових ресурсів для виконання передбачених договором робіт та послуг, розрахунки за придбані послуги не проведені, а отже визначені зазначеним договором роботи фактично не могли бути виконані контрагентом позивача внаслідок того, що на підприємстві у штаті рахувалася лише одна особа, що в сукупності свідчить про те, що у позивача були відсутні правові підстави для формування спірної суми податкового кредиту.

З метою повного і всебічного зясування всіх обставин у справі та підстав формування позивачем спірних сум податкового кредиту, ухвалою суду від 15.06.2011 року від сторін, а також ТОВ «ВАККО»витребувана сукупність документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції та могли би прямо та опосередковано підтверджувати реальність вчинення операцій. ТОВ «ВАККО», отримавши ухвалу суду, первинні документи за відносинами з позивачем не надало, як і не повідомило будь-яких причин ненадання.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна» зареєстроване Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.12.2000 року за адресою 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код 31200706.

ТОВ «Бритиш Моторс Україна»взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 11.12.2000 р. № 34571.

Відповідно до статуту позивача та довідки з органів статистики до основних видів діяльності позивача належить роздрібна торгівля автомобілями, оптова торгівля автомобілями, технічне обслуговування автомобілів.

Відповідно до статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В період з 28.02.2011 року по 04.04.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року.

Про проведення перевірки позивач завчасно повідомлений листом від 16.02.2011 р. № 125/23-10.

Крім того, щодо проведення перевірки у журналі перевірок зроблено запис № 58 від 20.02.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.04.2011 року № 371/23-10/31200706 (далі Акт перевірки), копія якого отримана головних бухгалтером позивача 08.04.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п/п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350000 грн. за жовтень 2009 року.

Суть порушення викладена у п. 3.2.2. акту перевірки.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки, виходячи з додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ, в якій було задекларовано спірну суму податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «ВАККО», на вимогу перевіряючих надати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку за взаємовідносинами позивача з ТОВ «ВАККО»(код з ЄДР 36425949) за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 року, позивач повідомив, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що засвідчують взаємовідносини з даним контрагентом у товариства відсутні, а згідно з договором № 01/11-10 про надання адвокатських послуг від 01.11.2010 р., знаходяться на зберіганні у адвоката ОСОБА_3

За термін перевірки первинні документи щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ВАККО»до перевірки не були надані.

На підставі аналізу розгорнутої оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року перевіркою встановлено, що витрати понесені позивачем при взаємовідносинах з ТОВ «ВАККО»не включалися до валових витрат позивача.

Перевіркою також встановлено, що за даними бухгалтерського обліку розрахунки між цими особами не проводились.

В свою чергу, щодо ТОВ «ВАККО»в Акті перевірки зазначено, що підприємство зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 13.04.2009 року та присвоєно ідентифікаційний код 36425949). Підприємство зареєстровано за адресою м. Київ, узвіз Печерський, 19. Підприємство взято на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 14.04.2009 р. № 51920, а платником ПДВ з 22.04.2009 р. Реєстрація платником ПДВ анульована 16.11.2010 р. у звязку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням.

Згідно даних податкової звітності під час перевірки, яка проводилась за період з 14.04.2009 року по 31.12.2010 року, встановлено, що кількість працівників ТОВ «ВАККО»- 1 особа (директор). Згідно поданих до ДПІ декларацій з податку на прибуток ТОВ «ВАККО»зроблено висновок про відсутність у цього підприємства основних засобів, трудових та матеріальних ресурсів. У звязку з цим та ненаданням під час перевірки підтверджуючих спірні операції документів, відповідачем зроблено висновок про неправомірне включення до податкового кредиту спірної суми ПДВ. Крім того, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочину між ТОВ «ВАККО»та позивачем.

Під час розгляду справи ДПІ також надано копію Акту перевірки ТОВ «ВАККО»№ 104/23-10/36425949 від 21.02.2011 року де (стор 6), за результатами аналізу податкової звітності зазначено про не підтвердження факту поставок за період з 14.04.2009 р. по 31.12.2010 року за операціями з поставки товарів із задекларованими податковими зобовязаннями цієї особи у розмірі 79711191,32 грн., а також про фактичну відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення господарської діяльності.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем надано договір № 14/05/09-Р від 14.05.2009 року між ТОВ «Бритиш Моторс Україна»(замовник) та ТОВ «ВАККО» (виконавець).

Проте, під час розгляду справи позивачем не надано документального підтвердження передачі ДПІ під час перевірки первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ «ВАККО»та не наведено непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню ДПІ під час проведення перевірки.

Відповідно до умов цього договору виконавець зобовязується виготовити відповідно до завдання замовника поліграфічну продукцію та надати замовнику послуги по розповсюдженню цієї продукції, а замовник зобовязався прийняти та оплатити виготовлення продукції та надані послуги.

Виходячи з положень п. 1.1., 1.4., 1.5., 2.2.1., залучення субпідрядників для виконання цих робіт та послуг по розповсюдженню договором не передбачено. Тобто, всі роботи та послуги виконавець повинен був виконати власними силами. Під час розгляду справи не надано доказів залучення з боку ТОВ «ВАККО»інших осіб для виконання робіт та надання послуг, передбачених зазначеним договором.

Згідно договору розповсюдження продукції повинно здійснюватись одночасно у 22 торгових центрах та 18 готелях міста Києва (п. 1.3. договору). Розповсюдження продукції повинно було здійснюватися з 20.06.2009 року по 20.10.2009 року з 11.00 до 22.00 щоденно (без вихідних та святкових днів).

Тобто, для одночасного виконання комплексу послуг по розповсюдженню продукції щоденно протягом зазначеного строку у всіх зазначених торгових центрах та готелях виконавець повинен був мати у своєму розпорядженні (у штаті або на умовах підрядних угод) одночасно не менше 40 осіб для пропонування поліграфічної продукції третім особам.

Договором також передбачалось (п. 3.1.1.), що замовник (позивач) надасть виконавцю всі інформаційні ілюстраційні, графічні матеріали, фотоматеріали, необхідні для виготовлення продукції, включно з прикладами бажаного кольору та побажаннями щодо вигляду, що, за звичайною діловою практикою, супроводжується складанням акту передачі вихідних даних та матеріалів виконавцю. Доказів передачі цих матеріалів позивачем замовнику під час розгляду справи не надано.

Виконання всіх робіт та послуг за цим договором оцінено сторонами в сумі 2100000 грн., у т.ч. ПДВ 350000 грн. (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору розрахунки проводяться протягом 10-ти днів з дати підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Проте, як встановлено під час розгляду справи, розрахунки до цього часу не проведені.

Причини не проведення розрахунків представник позивача не зміг пояснити.

Строк дії цього договору до 02.11.2009 року.

Згідно з додатком № 1 до цього договору предметом замовлення є буклети 150*150 мм (30*150 мм), друк 4х4, папір 180 гр., мелування, скріплення 2 скоби, УФ лакування 1+1 вибіркове (малюнки), обсяг 12 аркушів. Ціна одиниці продукції складає 4,80 грн. з ПДВ. Загальний наклад замовлених буклетів 50000 шт. Вартість загального накладу поліграфічної продукції 240000 грн. з ПДВ. Строк виготовлення продукції 30 календарних днів з дня отримання всієї необхідної інформації.

Актом № 14/04/09-Р від 21.10.2010 року визначено, що виконавцем виготовлено 50000 буклетів вартістю 240000 грн. з ПДВ та надано послуги з розповсюдження продукції вартістю 1860000,00 грн. з ПДВ, з чого вбачається, що вартість розповсюдження одного буклету склала 37,20 грн. з ПДВ, очевидно висока вартість яких (послуг) позивачем не була обґрунтована під час розгляду справи.

Економічне обґрунтування вартості робіт та наданих послуг з розповсюдження під час розгляду справи не надано. Під час розгляду справи представник позивача не зміг пояснити чому вартість послуг з розповсюдження цієї продукції в декілька раз перевищує вартість самої продукції.

При цьому, ухвалою суду від 15.06.2011 року у позивача витребовувалось економічне обґрунтування вартості послуг з розповсюдження рекламної продукції (буклетів) по ціні 37,20 грн. з ПДВ за передачу одного буклету третім особам. Проте, під час розгляду справи позивач не надав цих розрахунків, а представник позивача зазначив, що ціна визначається за домовленістю сторін.

У взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що разом з позовною заявою позивачем надано податкову накладну № 2110/7 від 21.10.2009 року з визначенням номеру філії ТОВ «ВАККО», яких, як вбачається з матеріалів справи, у контрагента позивача не має.

З аналізу змісту цієї накладної, з урахуванням того, що оплата не проводилась, вбачається, що вона видана за «першою»подією (поставка робіт/послуг), яка виникла в майбутньому, а саме в податковій накладній дата «першої»події визначена 21.12.2009 року, тобто дата податкової накладної не відповідає визначеній в ній даті «першої»події.

Вирішуючи спір по суті у взаємозвязку з вищенаведеним та в контексті доводів відповідача щодо ненадання під час перевірки податкових, первинних та інших документів, а також доводів сторін щодо фактичного вчинення/не вчинення спірних операцій та наявності/відсутності у звязку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій та проведення перевірки, правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту з ПДВ регулювалися статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В контексті положень цього Закону, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків, а отже наявність первинних документів та реальність вчинення господарської операції є передумовою виникнення права на формування податкового кредиту. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів (правове значення) лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися (з урахуванням вищенаведеного) наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У взаємозвязку з наведеним суд зазначає, що відповідно до п/п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи зі змісту зазначених положень Закону про ПДВ, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозвязку з положеннями наведених вище норм законодавства повязують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність звязку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

Крім того, виходячи з наведеного, платник податку повинен під час проведення перевірки надати податковому органу, який проводить перевірку, податкову накладну, а також первинні (бухгалтерські) документи, що супроводжували та підтверджували операцію, що перевіряється.

У разі ненадання цих документів під час проведення перевірки, сума податкового кредиту вважається непідтвердженою, а отже сформованою у звітний період безпідставно, що дає право податковому органу для донарахування платнику податків податкового зобов'язання у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій. Надання цих документів згодом (у т.ч. розгляду справи у суді) не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідний податковий період.

Втім, якщо після проведення перевірки платник податку одержує, виявляє ці документи, він має право сформувати податковий кредит з урахуванням таких податкових накладних в наступному податковому періоді, що відповідає положенням п/п. 7.5.1. Закону про ПДВ.

З наведеного також вбачається, що якщо на момент здійснення перевірки податковим органом у платника податку відсутні підтверджуючі операцію первинні (бухгалтерські) документи, то судом не може братися до уваги їх надання при розгляді справи в суді.

Аналогічні висновки, у т.ч. числі з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, у разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Враховуючи наведене, суд приходить до наступних висновків.

По-перше, - в даному випадку, як вбачається з Акту перевірки, який є носієм доказової бази, а також із сукупності інших досліджених судом доказів, під час перевірки позивачем не було надано податковому органу жодних первинних бухгалтерських або інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, які, як зазначав позивач під час перевірки, знаходяться у адвоката на підставі договору та акту.

Під час розгляду справи позивач не надав договору з адвокатом та акту передачі йому документів, які вимагалися ухвалою суду від 15.06.2011 року та не зазначив непереборних обставин, які перешкоджали їх наданню.

Позивач не зміг також зазначити непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися до адвоката у якого, за твердженням позивача, зберігалися первинні документи, протягом часу проведення перевірки з метою отримання раніше переданих документів (у разі їх передачі), як і доказів звернення до адвоката з метою отримання документів за спірною операцією.

Позивачем не надано також доказів фізичного існування договору з адвокатом, акту приймання-передачі йому документів та звітів ТОВ «ВАККО»(журнали реєстрації вхідної кореспонденції, журнали реєстрації договорів, прийняття під розписку, фотокопії, тощо) стосовно яких позивач зазначає, що їх забрав колишній директор. Крім того, у разі їх фізичного існування, позивачем не надано доказів викрадення, втрати, або неможливості поновити у разі втрати (звернення до органів МВС, створення комісії, звернення до адвоката).

Під час розгляду справи позивачем не було також надано акту передачі податковому органу під час проведення перевірки матеріалів за взаємовідносинами з ТОВ «ВАККО»або акту про відмову податкового органу прийняти первинні документи за відносинами з ТОВ «ВАККО», що підтверджує доводи відповідача про ненадання під час проведення перевірки первинних документів за спірною операцією.

Під час перевірки, як вбачається з Акту перевірки, позивач не надав будь-яких інших документів, визначених у п/п. 7.2.6. Закону про ПДВ, на підтвердження правомірності формування спірних сум податкового кредиту.

В сукупності наведене свідчить, що на час проведення перевірки позивачем не було підтверджено первинними документами спірні суми податкового кредиту, доводи позивача в цьому контексті спростовуються вищенаведеним, у звязку з чим спірні суми податкового кредиту сформовані у звітний період безпідставно та не підлягали включенню до складу податкового кредиту, а отже спірне рішення податкового органу, прийняте виходячи з вищенаведених обставин, вже з цих підстав є обґрунтованим та правомірним.

По-друге, - дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в обґрунтування своїх доводів та заперечень щодо реальності здійснення спірної операції, суд приходить до висновку, що в даному випадку під час розгляду справи не доведено фактичне вчинення операцій за якими сформовано спірну суму податкового кредиту.

Зокрема, контрагент позивача не мав у своєму розпорядженні трудових ресурсів для надання послуг з розповсюдження буклетів за договором та під час розгляду справи не надано доказів укладання цим підприємством договорів субпідряду або інших угод щодо виконання визначених договором робіт/надання послуг з розповсюдження рекламної продукції з іншими особами.

З цього приводу суд враховує, що, як зазначено вище у штаті ТОВ «ВАККО»рахувалася 1 особа (директор), у той же час відповідно до умов вищезгаданого договору, рекламна продукція повинна була розповсюджувати одночасно у 22 торгових центрах та 18 готелях міста Києва в період з 20.06.2009 року по 20.10.2009 року з 11.00 до 22.00 щоденно (без вихідних та святкових днів), а отже, за відсутності у цього підприємства трудових ресурсів, наведене свідчить, що ТОВ «ВАККО»фактично не могло і не виконувало визначені договором роботи/послуги.

На підтвердження фактичного виконання ТОВ «ВАККО»послуг з розповсюдження рекламної продукції під час розгляду справи також не надано будь-яких дозволів або подібних документів від зазначених у договорі торгівельних центрів та готелів щодо надання дозволу на розповсюдження на їх території рекламної продукції щодо позивача, що додатково свідчить про недоведеність фактичного здійснення спірних операцій.

Крім того, в контексті наведеного, під час розгляду справи не доведено наявності у ТОВ «ВАККО»власного або орендованого поліграфічного обладнання, необхідного для друку передбаченої договором рекламної продукції (буклетів), відсутність такого обладнання у ТОВ «ВАККО»підтверджується також вищенаведеними актами перевірок.

Під час розгляду справи також не надано доказів виконання робіт з друку за договорами субпідряду.

На підтвердження фактичного здійснення спірних операцій під час розгляду справи також не надано підтвердження наявності у ТОВ «ВАККО»власних або орендованих транспортних засобів, необхідних для транспортування рекламної продукції, зокрема до місць, де, як зазначає позивач, розповсюджувалась продукція.

В контексті наведеного суд також зазначає, що виконання даного роду робіт та послуг у звичайній діловій практиці передбачає здійснення замовником контролю за фактичним розповсюдженням виконавцем послуг рекламної продукції. Проте, під час розгляду справи позивачем не наведено та не доведено форм контролю та власне здійснення самого контролю за розповсюдженням рекламної продукції, яку, як зазначає позивач, на його думку, виготовив та розповсюджував виконавець (ТОВ «ВАККО»), зокрема, не надано доказів надання ТОВ «ВАККО»звітів (фотофіксації розповсюдження буклетів), передбачених п. 2.2.2. договору, що окремо або в сукупності з іншими доказами могло б підтверджувати фактичне здійснення спірних операцій. Щодо доводів представника позивача з приводу того, що відповідні звіти не повертаються попереднім керівником, суд зазначає, що позивачем на надано будь-яких доказів того, що ці документи фізично існували. При цьому, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права отримати дублікати цих документів у ТОВ «ВАККО», якщо вони складалися, та у адвоката, якщо вони передавалися йому на зберігання. Позивачем також не надано доказів звернення до органів МВС щодо викрадення цих документів третіми особами.

Під час розгляду справи позивач також не зміг навести місць передачі готової поліграфічної продукції (прийняття її позивачем за якістю та кількістю), яка після цього підлягала розповсюдження, а також не зміг навести місць зберігання поліграфічної продукції та доводів і доказів щодо наявності у контрагента складських та виробничих приміщень, пристосованих для виробництва продукції та її зберігання.

Крім цього, на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій позивачем не надано доказів передачі ТОВ «ВАККО»інформації, матеріалів та завдань відповідно до п. 3.1.1. вищезгаданого договору, у т.ч. макетів поліграфічної продукції.

Тобто, під час розгляду справи не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду робіт (послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі роботи були виконані ТОВ «ВАККО», а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

При цьому, підписуючи договори, позивач діяв без належної обачності та обережності при виборі контрагента і знехтував можливістю пересвідчитись, як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності чи відсутності у контрагента будь-яких можливостей для виконання спірних операцій.

Встановлені судом обставини щодо спірних операцій стосовно виготовлення та розповсюдження рекламної продукції свідчать, що зазначені операції не виконувались ТОВ «ВАККО»на що додатково вказує і факт нездійснення розрахунків.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги ненадання економічного обґрунтування вочевидь завищеної вартості послуг розповсюдження 1 буклету (37,20 грн. з ПДВ), що вказує на відсутність розумних економічних причин для здійснення спірної операції, а отже податкова вигода з ПДВ, отримана позивачем за такою операцією, є необґрунтованою та спірна операція не може спричиняти наслідків у вигляді формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку відбувався обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

У звязку з цим та враховуючи відсутність у ТОВ «ВАККО»будь-яких ресурсів та можливостей для виконання вищенаведених робіт/послуг, неможливість виконання спірних операцій цим підприємством, недоведеність фактичного здійснення спірних операцій ТОВ «ВАККО»(нездійснення спірних операцій цим контрагентом), та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів, а також беручи до уваги ненадання позивачем податковому органу під час перевірки первинних документів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозвязку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»повязували виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ, а отже у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту, що в свою чергу обумовлює висновок про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, у т.ч. відомості, наведені у постанові старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 27.04.2011 року про закриття кримінальної справи № 69-107 в частині відносно засновників і директора ТОВ «ВАККО», не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бритиш Моторс Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 00030723/0 від 08.04.2011 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13 вересня 2011 року.