Постанова № 18201417, 05.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2011 р. справа № 2а/0570/4806/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17.40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.

при секретаріСметані М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця Воронова Романа Івановича до відповідача-1:Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства; відповідача 2: Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсними та скасування розпорядження від 13.10.2010 р. №44, визнання недійсним та скасування акту від 26.11.2010р. №131, визнання недійсним та скасування наказу №175 від 10.12.2010р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Воронов Роман Іванович (далі Позивач), звернувся до суду з позовом до Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства (далі Відповідач-1, Управління), Державного департаменту з питань банкрутства (далі Відповідач-2, Департамент) про визнання недійсним та скасування Розпорядження Управління №44 від 13.10.2010р. «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»; про визнання недійсним та скасування Акту Управління №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)»; про визнання недійсним та скасування Наказу Департаменту №175 від 10.12.2010 р. «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Ухвалою суду від 05.07.2011 р. провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування Акту Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» залишено без розгляду в звязку з відкликанням Позивачем зазначених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець, на підставі Ліцензії Серії АВ №470251, виданої 09.03.2010р. Державним департаментом з питань банкрутства, здійснює господарську діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Однак, наказом Департаменту (Відповідача-2) № 175 від 10.12.2010р. Ліцензію Серії АВ №470251 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), видану Позивачу, було анульовано. Із вказаним наказом Позивач не погоджується, посилаючись на те, що наказ був прийнятий на підставі Акту №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» (далі Акт про невиконання Розпорядження, Акт №131 від 26.11.2010р.), який був складений Управлінням (Відповідачем-1) всупереч нормам діючого законодавства.

Свою позицію Позивач мотивує тим, що Розпорядження №44 від 13.10.2010р. «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» (далі Розпорядження про усунення порушень, Розпорядження №44 від 13.10.2010р.) за своїм змістом є таким, що не могло бути виконано у повному обсязі Позивачем, оскільки більшість виявлених Відповідачем-1 порушень не підлягала усуненню, а саме Розпорядження мало характер попередження про недопущення вчинення таких порушень в майбутньому.

Також Позивач зазначає, що позапланова перевірка виконання Розпорядження про усунення порушень, за результатами якої було складено Акт про невиконання Розпорядження від 26.11.2010р., була проведена Управлінням в неробочий час Позивача, оскільки останній у період з 11.11.2010р. по 26.11.2010р. (включно) перебував на лікарняному. Позивач також посилається на те, що Управлінням не було дотримано організаційних вимог проведення перевірки, встановлених ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених в адміністративному позові, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 до судового засідання не зявився, представника не направив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В матеріалах справи містяться заяви Відповідача-1 від 28.04.2011 р. та від 27.05.2011 р. про розгляд справи без його участі, подання яких узгоджується з ч.4 ст.122 КАС України. Також в матеріалах справи містяться заперечення Відповідача-1, в яких він посилається на те, що Державний департамент з питань банкрутства відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 р. №346 «Про ліквідацію урядових органів» був ліквідований, у звязку з чим вважає себе неналежним відповідачем по даній справі. Просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач-2 до судового засідання не зявився, представника не направив, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Будь-які документи, а також письмові заперечення на адміністративний позов не надав.

Частиною 4 статті 128 КАС України встановлено, що у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, заслухавши думку представника Позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі Відповідача-1 та Відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 №867089. На підставі Ліцензії СеріїАВ №470251, виданої 09.03.2010р. Державним департаментом з питань банкрутства, Позивач здійснює господарську діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Відповідач-1 (Управління з питань банкрутства у Донецькій області) відповідно до п.1 Положення про Управління з питань банкрутства у Донецькій області, затвердженого наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 25.09.2009р. №160, є територіальним органом Державного департаменту з питань банкрутства.

Відповідач-1 діє на підставі Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство), Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, затвердженого наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 25.09.2009р. №160, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки України № 72/49 від 04.05.2001р., Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №22/35 від 13.02.2002 р. (далі за текстом Порядок контролю за додержанням ліцензійних умов), відповідно до яких Відповідач-1 здійснює контроль за додержанням арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідач-2 (Державний департамент з питань банкрутства) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки та йому підпорядковується, діє на підставі Положення про Державний департамент з питань банкрутства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 р. №533. Отже, з огляду на статус Відповідача-2 як урядового органу державного управління, а не центрального органу виконавчої влади, дану справу відповідно до вимог ст.23 КАС України розглянуто суддею одноособово.

Суд враховує, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 р. №346 «Про ліквідацію урядових органів» (набрала чинності 08.04.2011 р.) такий урядовий орган як Державний департамент з питань банкрутства підлягає ліквідації. При цьому, зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України встановлено, що: 1)урядові органи, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади; 2)Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.2006р. №533, якою затверджено Положення про Державний департамент з питань банкрутства, втрачає чинність одночасно з набранням чинності указом Президента України про затвердження положення про міністерство, якому передано повноваження Державного департаменту з питань банкрутства.

З вищенаведених положень вбачається, що Державний департамент з питань банкрутства повинен продовжувати виконувати свої повноваження до моменту набрання чинності указом Президента України про затвердження положення про міністерство, якому передано повноваження Державного департаменту з питань банкрутства.

18.04.2011 р. набрав чинності Указ Президента України від 06.04.2011 №395/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України». Відповідно до п.1 Положення про Міністерство юстиції України Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Згідно з п. 4 Положення про Міністерство юстиції України Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань здійснює ліцензування діяльності фізичних осіб-підприємців, які провадять діяльність як арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори), видає, переоформлює та анулює ліцензії, видає дублікати ліцензій на провадження діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), приймає рішення про визнання таких ліцензій недійсними.

Таким чином, з 18.04.2011р. повноваження Державного департаменту з питань банкрутства перейшли до Міністерства юстиції України.

Проте, 25.05.2011р. було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №639, якою Державний департамент з питань банкрутства було зобовязано забезпечити належне виконання повноважень державного органу з питань банкрутства до завершення виконання заходів, що забезпечать можливість здійснення Міністерством юстиції таких повноважень. Вказана Постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності 24.06.2011 р.

Таким чином, на час розгляду даної справи Відповідач-2 (Державний департамент з питань банкрутства) та Відповідач-1 (Управління з питань банкрутства у Донецькій області) є належними відповідачами по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 10.12.2010р. за №175 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» анульовано ліцензію Серії АВ №470251, видану Позивачу Державним департаментом з питань банкрутства 09.03.2010 р.

Зі змісту наказу вбачається, що він прийнятий на підставі Акту Відповідача-1 №131 від 26.11.2010 р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Суд встановив, що з 30.09.2010р. по 06.10.2010р. Відповідачем-1 проводилась планова перевірка додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого Воронова Р.І., за результатами якої був складений Акт № 105/1 від 06.10.2010.

Зазначена перевірка проводилась відповідно до Плану перевірок додержання арбітражними керуючими ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на 2010рік, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 30.11.2009р. №1345, відповідно до якого перевірку Воронова Р.І. було заплановано на вересень-жовтень 2010 року.

Згідно із пунктами 1.4.-1.7. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, для проведення перевірок органом контролю видається розпорядчий документ про утворення комісії та призначення голови і членів комісії. Комісії видається посвідчення на проведення перевірки арбітражного керуючого, яке засвідчується підписом керівника (заступника керівника) органу контролю та скріплюється печаткою. Про проведення планової перевірки орган контролю повідомляє арбітражного керуючого не пізніше ніж за 5 (пять) робочих днів до початку проведення перевірки.

В матеріалах справи не міститься доказів повідомлення Позивача про проведення планової перевірки. Відсутній також розпорядчий документ (наказ) про утворення комісії та призначення голови і членів комісії, яка проводила перевірку.

Згідно з п.5 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, для проведення перевірки голова комісії повинен предявити арбітражному керуючому посвідчення на перевірку.

Як вбачається з Акту перевірки № 105/1 від 06.10.2010 р., перевірка проведена на підставі посвідчення №105 від 15.09.2010р. та №105/1 від 05.10.2010р. Проте, матеріали справи не містять доказів предявлення арбітражному керуючому Воронову Р.І. вказаних посвідчень на перевірку.

Відповідно до пунктів 5.3.-5.5. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, за результатами перевірки комісія складає акт перевірки додержання арбітражним керуючим Ліцензійних умов у двох примірниках. Один примірник акта видається арбітражному керуючому, який перевірявся, другий зберігається органом контролю, який здійснив перевірку. Усі примірники акта підписуються особами, які проводили перевірку. Арбітражний керуючий засвідчує, що ознайомлений з актом перевірки і отримав один примірник і, ставить свій підпис та печатку. У разі відмови арбітражного керуючого від підписання акта перевірки голова комісії робить відповідний запис про те, що ця особа з актом ознайомлена і від підпису відмовилась. Арбітражний керуючий має право викласти мотиви своєї відмови від його підписання, подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які є невід'ємною частиною акта.

В матеріалах справи міститься екземпляр Акту перевірки № 105/1 від 06.10.2010 р., на якому відсутній підпис Позивача. Як вбачається з матеріалів справи Акт перевірки № 105/1 від 06.10.2010 р. Позивачу був направлений поштою рекомендованою кореспонденцією, проте докази отримання його Позивачем відсутні.

Згідно з пунктами 6.1., 6.3. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, орган контролю не пізніше десяти робочих днів з дати складання акта перевірки порушень Ліцензійних умов видає розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов або орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії. Арбітражний керуючий, який одержав розпорядження про усунення ним виявлених порушень Ліцензійних умов, зобов'язаний його виконати і в установлений у розпорядженні термін у письмовій формі повідомити про це орган, який видав розпорядження.

За результатами проведеної планової перевірки начальником Управління видано Розпорядження №44 від 13.10.2010р. «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Доказів отримання Позивачем Розпорядження №44 від 13.10.2010р. Відповідач-1 не надав. Між тим, як вбачається з матеріалів справи Позивач був обізнаний про результати проведення перевірки, оскільки на виконання Розпорядження №44 від 13.10.2010р. надав додаткові документи.

За результатами розгляду додаткових документів Відповідачем-1 було прийнято рішення про проведення позапланової перевірки Позивача.

Згідно з п.1.3. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, позапланові перевірки здійснюють органи контролю лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення арбітражними керуючими Ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Згідно з п.1.7. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, позапланова перевірка проводиться без попередження.

Відповідно до п.5.2. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, при позаплановій перевірці арбітражного керуючого комісія перевіряє факти порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов, наведені у заяві, або виконання розпоряджень про усунення порушень Ліцензійних умов.

Відповідно до п.6.4. Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов, у разі невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов:

орган контролю за результатами перевірки складає акт про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов, який є підставою для анулювання ліцензії;

територіальні органи з питань банкрутства, працівники яких проводили перевірку, не пізніше наступного робочого дня після складання акта про невиконання розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов направляють акт до Державного департаменту з питань банкрутства з пропозицією анулювати ліцензію (копію - факсом);

Державний департамент з питань банкрутства на підставі акта про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов приймає рішення щодо анулювання ліцензії.

За результатами проведення позапланової перевірки Позивача Відповідачем-1 було складено Акт №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Актом №131 від 26.11.2010р. встановлені наступні порушення:

звіти ліквідатора ДП «Шахтоуправління «Червона зірка» (Воронова Р.І.) надані не всім членам комітету кредиторів, оскільки звіти мають відмітки про отримання двома особами (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.), а до складу комітету кредиторів входять три кредитори, що є порушенням ч.11 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

на адресу Управління не надані форми звітності, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 20.07.2006р. № 247, по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» та по справі про банкрутство ДП «Торгово-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів», що є порушенням ч.5 ст.3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ч.11 ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає висновки Відповідача-1 щодо невиконання Позивачем Розпорядження про усунення порушень, викладені в Акті №131 від 26.11.2010р., необґрунтованими та безпідставними.

Щодо ненадання Позивачем звітів всім членам комітету кредиторів по справі про банкрутство ДП «Шахтоуправління «Червона зірка», судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.03.2010 р. ліквідатором по справі №18/320б про банкрутство ДП Шахтоуправління «Червона Зірка» було призначено арбітражного керуючого Воронова Р.І.

Частиною 11 статті 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закон про банкрутство) встановлено, що ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

До матеріалів даної справи надані звіти ліквідатора ДП Шахтоуправління «Червона Зірка» (арбітражного керуючого Воронова Р.І.) за періоди з 01.04.2010 по 01.05.2010, з 01.05.2010 по 01.06.2010, з 01.06.2010 по 01.07.2010, з 01.07.2010 по 01.08.2010, з 01.08.2010 по 01.09.2010, з 01.09.2010 по 01.10.2010, з 01.10.2010 по 01.11.2010, на яких містяться відмітки про отримання всіма членами комітету кредиторів.

Таким чином, матеріалами справи спростовується висновок Відповідача-1 щодо ненадання Позивачем звітів всім членам комітету кредиторів по справі про банкрутство ДП «Шахтоуправління «Червона зірка».

Крім цього, суд погоджується з Позивачем, що частиною11 ст.30 Закону про банкрутство не встановлено яким чином арбітражний керуючий повинен звітувати перед комітетом кредиторів, яким чином ліквідатор повинен надавати звіти членам комітету кредиторів, та не передбачено обовязок ліквідатора зберігати докази направлення та докази отримання звітів членами комітету кредиторів.

Отже, Відповідач-1 безпідставно дійшов висновку про порушення Позивачем ч.11 ст.30 Закону про банкрутство та про невиконання Позивачем в цій частині Розпорядження про усунення порушень.

Стосовно ненадання Позивачем на адресу Управління форм звітності та документів по справі про банкрутство ДП «Торгово-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів», судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.06.2010р. по справі №42/112б про банкрутство ДП «Торговельно-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів» припинені повноваження ліквідатора Амельченка М.Д., ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Воронова Р.І. Арбітражного керуючого Амельченка М.Д. зобовязано передати всі документи, печатку та штампи по справі про банкрутство ДП «Торговельно-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів» арбітражному керуючому Воронову Р.І.

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону про банкрутство, протягом пятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобовязані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Листом від 17.12.2010 р. вих. №256 арбітражний керуючий Амельченко М.Д. повідомив Позивача про те, що його зобовязано передати Позивачу документи, печатки, штампи та іншу документацію банкрута.

У відповідь на зазначений лист Позивачем було направлено на адресу Амельченко М.Д. лист від 28.12.2010р., в якому він запропонував Амельченко М.Д. зявитись 03.01.2011 р. о 9:00 за адресою: м.Донецьк, вул.Р.Люксембург, 24/2 для передачі бухгалтерської, податкової та іншої документації, печаток та штампів банкрута. Направлення Амельченку М.Д. наведеного листа підтверджується поштовою квитанцією від 29.12.2010 р., копія якої міститься в матеріалах справи. Однак, Амельченко М.Д. ні в зазначений час, ні пізніше до Позивача не зявився й документи Позивачу не передав.

Відповідно до ч. 6. ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обовязків арбітражний керуючий повинен діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та кредиторів.

Таким чином, суд погоджується з доводами Позивача, що він не мав можливості надати форми звітності та документи по справі про банкрутство ДП«Торгово-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів», оскільки документи по даній справі не були йому передані попереднім арбітражним керуючим Амельченком М.Д.

Суд також враховує те, що факт невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обовязків належить до компетенції господарського суду. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які рішення господарського суду, які свідчать про неналежне виконання Позивачем своїх обовязків, у звязку із чим суд вважає недоведеним факт порушення Позивачем вимог ч. 5 ст. 3-1, ст.25 Закону про банкрутство та ч. 11 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» в частині ненадання форм звітності та документів по ДП «Торгово-виробниче підприємство по обслуговуванню шахтарів».

Стосовно ненадання Позивачем на адресу Управління форм звітності по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК», судом встановлено наступне.

Постановою господарського суду Донецької області від 05.10.2009р. у справі №42/126б ТОВ Фірма «АДК» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Управління ПФУ у м. Єнакієве.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.04.2010 р. були припинені повноваження ліквідатора Управління ПФУ м.Єнакієве, ліквідатором по справі призначений арбітражний керуючий Воронов Р.І.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. повноваження ліквідатора Воронова Р.І. по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» були припинені.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форм звітності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України від 20.07.2006р. № 247 (далі наказ №247), Форма 1 «Повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство» надається протягом десяти днів після призначення арбітражного керуючого, а Форма 6 «Повідомлення про визнання банкрутом та ліквідацію» надається протягом 10 днів після прийняття господарським судом відповідної постанови.

Відповідно до ч.3 Розділу II Інструкції щодо заповнення форм звітності, після призначення арбітражного керуючого на будь-якій стадії провадження процедури банкрутства заповнення та подання Форм звітності здійснюється з моменту його призначення. Арбітражний керуючий повинен заповнити Форми звітності, не подані в установленому порядку раніше призначеним за цією справою арбітражним керуючим.

Тобто зазначена норма встановлює обовязок арбітражного керуючого заповнювати форми звітності, не подані в установленому порядку раніше призначеним за певною справою арбітражним керуючим.

До призначення ліквідатором по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» арбітражного керуючого Воронова Р.І., повноваження ліквідатора виконувало Управління ПФУ у м.Єнакієве, яке будь-які форми звітності, передбачені наказом №247, не заповнювало та Відповідачу-1 не надавало. Враховуючи те, що справа про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» була порушена за ст.52 Закону про банкрутство за заявою Управління ПФУ у м. Єнакієве, а також те, що арбітражний керуючий за даною справою не призначався, у Позивача не виникло обовязку подавати форми звітності, не подані раніше Управлінням ПФУ у м.Єнакієве, оскільки законодавством не передбачено обовязку арбітражного керуючого подавати форми звітності, не подані раніше особами, які не мали статус арбітражного керуючого.

Отже, Відповідач-1 дійшов необґрунтованого висновку, що Позивачу необхідно було надати Форму 1 «Повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство» та Форму 6 «Повідомлення про визнання банкрутом та ліквідацію» по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК».

Вбачається також відсутнім обовязок Позивача подавати по справі про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» Форми №9.1 «Фінансово-економічні показники діяльності боржника актив балансу», №9.2 «Фінансово-економічні показники діяльності боржника пасив балансу», №9.3«Фінансові результати діяльності боржника» та №12 «Повідомлення про виплату заробітної плати». Як вбачається з Акту перевірки №105/1 від 06.10.2010 р., арбітражним керуючим Вороновим Р.І. на розгляд комісії надані копії довідок від 2009 року про відсутність у ТОВ Фірма «АДК» майнових активів та кредиторських вимог до нього.

З огляду на наведене, суд погоджується з твердженням Позивача, що Позивач не повинен був надавати вищезазначені форми, оскільки відомості для заповнення цих форм відсутні, а наказом №247 встановлений обовязок арбітражних керуючих надавати інформацію лише по формах, які додаються до наказу, проте наказом № 247 не встановлений обовязок арбітражних керуючих надавати інформацію, якщо відомості по діяльності підприємства відсутні.

Суд також враховує, що на момент винесення оскаржуваного Позивачем Акту №131 від 26.11.2010р., Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.11.2010р. по справі №42/126б про банкрутство ТОВ Фірма «АДК» повноваження Позивача в якості ліквідатора ТОВ Фірма «АДК» були припинені.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставним висновок Відповідача-1 щодо невиконання Позивачем Розпорядження №44 від 13.10.2010р. «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)», що свідчить про відсутність підстав для складання Акту №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Суд також погоджується з доводами Позивача, що Розпорядження №44 від 13.10.2010р. взагалі не містить в собі вказівки на спосіб у який Позивач може усунути виявлені порушення, тому за своїм змістом Розпорядження є скоріш попередженням про недопущення виявлених порушень в подальшому.

Щодо посилання Позивача про проведення Відповідачем-1 позапланової перевірки в неробочий час Позивача, слід відзначити наступне. Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 р. передбачено, що планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 11 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника або уповноваженої особи субєкта господарювання.

Як вбачається з Акту №131 від 26.11.2010р. позапланова перевірка Позивача проводилась з 25 по 26 листопада 2010р. В той же час з наданої Позивачем медичної довідки вбачається, що з 11.11.2010р. по 26.11.2010р. (включно) Позивач перебував на лікуванні в міській лікарні №11. Таким чином, Позивач не міг бути присутнім на проведеній Відповідачем-1 позаплановій перевірці, яка була спрямована на встановлення факту виконання або невиконання Позивачем Розпорядження №44 від 13.10.2010р., що є суттєвим при визначенні результатів такої перевірки.

Таким чином, всупереч наведеним нормам діючого законодавства України, Відповідач 1 не врахував, що в період проведення позапланової перевірки Позивач знаходився на лікарняному, тобто був тимчасово непрацездатним і не мав можливості прийняти участь у перевірці. Управління з питань банкрутства у Донецькій області не забезпечило всіх організаційних вимог, які предявляються законодавством до проведення заходів контролю, і тому дійшло хибного висновку про достатність підстав для складання Акту №131 від 26.11.2010р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

У звязку з вищевикладеним, суд вважає протиправними дії Відповідача-1 щодо складання Акту №131 від 26.11.2010 р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на це, при вирішенні адміністративної справи суд керується, зокрема принципами верховенства права та законності, та керується принципом переваги юридичної сили законів над підзаконними актами.

Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Зокрема, підставою для анулювання ліцензії є акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (ч.1 ст.21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності»).

Судом встановлено, що Акт №131 від 26.11.2010 р. «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» був складений Відповідачем-1 всупереч вимогам діючого законодавства, а відтак наведений акт, в розумінні ст. 21 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності», не може вважатися належною і достатньою підставою для анулювання ліцензії Позивача.

Відповідно до ч. 14 ст. 20 Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» ліцензіат, який одержав розпорядження про усунення ним порушень ліцензійних умов, зобовязаний в установлений у розпорядженні строк подати до органу ліцензування інформацію про усунення порушень. Невиконання такого обовязку тягне за собою складання акту, який у відповідності до абз. 9 ч. 1 ст. 21 вказаного Закону є підставою для анулювання ліцензії.

Таким чином, розпорядження має обовязковий характер і його невиконання може мати наслідком анулювання ліцензії. З урахуванням цього, розпорядження має юридичні наслідки для Позивача, змінює його права та обовязки, а тому може бути предметом спору у суді.

Зважаючи на наведені раніш висновки про неправомірність та безпідставність вимог Акту від 06.10.2010 р. № 105/1, суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування прийнятого на його підставі Розпорядження від 13.10.2010 р. № 44 підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про відсутність з боку Позивача порушень умов ведення господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), які б надавали Відповідачу-2 законні підстави видавати оскаржуваний наказ та позбавляти арбітражного керуючого Воронова Р.І. ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).За таких умов, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати Наказ Державного департаменту з питань банкрутства №175 від 10.12.2010 р.

За приписами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи та пояснень представника Позивача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, надані Позивачем в якості підтвердження предмету позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка обєктивно обґрунтовує незаконність дій та актів Відповідачів.

Отже, у спірних правовідносинах Відповідач-1 та Відповідач-2 діяли не у спосіб та з перевищенням меж повноважень, визначених Конституцією та Законами України, необґрунтовано, упереджено та не розсудливо.

Нормами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї ж статті КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи Позивача, Відповідачі суду не надали, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений Позивачем.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи-підприємця Воронова Романа Івановича до Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства, Державного департаменту з питань банкрутства про визнання недійсним та скасування Розпорядження «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)» від 13.10.2010р. №44 та про визнання недійсним та скасування Наказу Державного департаменту з питань банкрутства №175 від 10.12.2010 р. «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)» задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Розпорядження Управління з питань банкрутства у Донецькій області Державного департаменту з питань банкрутства від 13.10.2010р. №44 «Про усунення порушень ліцензійних умов провадження діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора)».

Визнати недійсним та скасувати Наказ Державного департаменту з питань банкрутства від 10.12.2010р. № 175 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)».

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь арбітражного керуючого Воронова Романа Івановича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 (три) грн.40 коп. судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 05 липня 2011року. Повний текст постанови виготовлений 08 липня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Бойко М.І.