Постанова № 1820139, 13.02.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-100/08(1185) Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 35 інстанції Серкіз В.Г.

справа № 13/33/07АП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А.,(доповідач)

суддів Коршуна А.О., Туркіна Л.П.

при секретарі Стрєлка Р.Л.

за участі представників сторін :

позивача Кокин А.Ж. (довіреність № 15/01-1 від 15.01.2008 року),

позивача - Латипова О.Р. (довіреність № 17/01-3 від 17.01.2008 року),

відповідача - Літвінова О.Р. (довіреність від 29.10.2007 року),

відповідача Крошка В.В. (довіреність від 19.04.2007 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»

на постановугосподарського суду Запорізької області від 19.04.2007р. у справі №13/33/07-АП

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про:скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2006 року № 0000641323/0,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2006 року до господарського суду Запорізької області звернувся позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000641323/0 від 19.12.2006 року та № 0000631323/0 від 19.12.2006 року. Позов прийнято до провадження і ухвалою від 21.02.2007 року позовні вимоги розєднано: у справі № 13/33/07/АП розглядається вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000641323/0 від 19.12.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 39175,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 19587,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дане податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням чинного законодавства. Позивач вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення з боку позивача п.1.32 ст.1, п.5.1 п.5.2, п.п.5.5.1 ст.5, п.п.11.2.1, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства». Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки № 157/08-09-13639420 від 11.12.2006 року, у пункті 3.1.2.1.1 з якого відображено завищення позивачем валових витрат в ІІІ кварталі 2005 року у розмірі 17200 грн. Підставою для такого висновку відповідача стала господарська операція з продажу позивачем феротитану. За висновком відповідача при продажу 3,113т. феротитану ФТі 35 позивач реалізував 1,05 т. чистого титану, а залишок матеріалу в кількості 2,063 т. не був врахований в продажній ціні феротитану, у звязку з чим за висновками відповідача феротитан було реалізовано за ціною нижче звичайної, оскільки собівартість феротитану за бухгалтерським обліком 3854,38 грн., а ціна реалізації - 43939,07 грн. Таким чином, за висновками відповідача залишок матеріалу в кількості 2,063 т. не було враховано в розрахунковій ціні феротитану і позивачем отримано збиток у розмірі 17240,99 грн., а відтак, зазначені запаси матеріалу були використані не у господарській діяльності позивача. Позивач намагається спростувати такий висновок відповідача, зазначаючи, що в комерційній діяльності ціни на благородні феросплави, до яких відноситься феротитан, узгоджуються виходячи з ціни 1т. чистого елементу (в даному випадку титану). Всі складові сплаву є його невідємною частиною і враховуються в узгоджену ціну. Позивач вказує, що згідно з наданою накладною № 79/1с від 02.08.2005 року, на підставі якої був реалізований феротитан, зазначено продаж саме 3,113 т. феротитану ФТі 35, а не 1,05т. чистого титану. Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що умова щодо ціни сплаву узгоджена з контрагентом позивача, договір не визнано недійсним і в повній мірі виконано сторонами. А тому висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 17200 є необґрунтованим, а відтак, неправомірним є і нарахування з цього приводу штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, вказує позивач, є безпідставним висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму передплати Приватному підприємцю ОСОБА_1. в розмірі 125000,00 грн., який є звільненим від сплати податку на прибуток. Підставою для такого висновку відповідача стали операції за договором між позивачем та ПП ОСОБА_1 щодо отримання послуг юридичної допомоги, за які здійснено оплату, оформлено акти прийому-передачі послуг та суми віднесені до валових витрат. Позивач спростовує даний висновок відповідача, оскільки факт отримання цих послуг підтверджується актами здавання-приймання від 01.01.2004р., від 02.02.2004р., 01.03.2004р., від 01.04.2004р., від 04.05.2004р. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на п.п.11.2.1 та 11.2.3 п.112 ст.11 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач не погоджується з висновком відповідача про порушення п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення валових витрат в І півріччі 2006 року у розмірі 33600 грн. Підставою для якого стало віднесення позивачем до валових витрат відсотків, сплачених банку за користування кредитом на придбання позивачем нерухомості за договором від 31.10.2005р. з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Лідер Пласт». Придбані активи отримані позивачем за актами здавання-приймання від 02.11.2005р. Позивач вважає помилковим висновок відповідача про те, що зазначені обєкти підпадають під термін «невиробничі фонди», оскільки дані обєкти не були введені в експлуатацію та відповідно не збільшили балансову вартість основних фондів груп 1, 2, 3 на суму вартості такого придбання. Позивач зазначає, що вказана нерухомість була придбана з метою створення виробництва з плавлення феросплавів. Так, згідно з договором № 1492 від 11.08.2006 р. на постачання електроенергії на цьому обєкті проводились роботи по налагодженню електрообладнання, що підтверджують договори № 4Р від 01.11.2006 р., № 5Р від 01.11.2006р., також розроблена робоча документація обладнання для алюмотермічного процесу у складі: металургійний горн та вакуумна реакційна камера згідно договору № 150-Н від 03.01.2006р. Здійснювалась топографічна зйомка земельної ділянки (смт.Степногірськ), прокладався теодолітний хід згідно кошторису від 04.10.2005р. Крім того, зазначає позивач, здійснювалась робота по маркетинговому дослідженню ринка плавильного обладнання та сировини. З цією метою, вказує позивач, співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»відряджались до Казахстану та до м. Одеси. А відтак, висновок відповідача щодо віднесення придбаного обєкту нерухомості до категорії «невиробничі фонди» та висновок про неправомірне завищення валових витрат підприємством на суму витрат по сплаті відсотків за кредит, - помилкові і не відповідають вимогам чинного законодавства.

Розглянувши позовні матеріали, господарський суд Запорізької області постановою від 19.04.07р. в адміністративній справі № 13/33/07-АП в задоволенні позову відмовив повністю, зазначивши, що висновок відповідача про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»податку на прибуток відповідає дійсності, штрафні санкції розраховані правомірно.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.04.2007р. та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000641323/0 від 19.12.2006 року. В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя стало неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та невірне застосування положень процесуального та матеріального права.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови по суті заявлених вимог помилково зроблений висновок про те, що:

По-перше, позивачем при здійсненні господарської операції з продажу Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» феротитану було фактично реалізовано феротитан в кількості 1,05т., а залишок матеріалу у кількості 2,063т. не було враховано у вартості продажу феротитану. Ця помилка лягла в основу висновку, що від продажу залишку матеріалу в кількості 2,063т. підприємство не отримувало доходу, зазначені доходи були використані не у господарській діяльності підприємства, а відтак, позивачем неправомірно завищено валові витрати в розмірі 17200 грн. Проте, судом першої інстанції, вказує апелянт, не прийнято до уваги, що в комерційній практиці ціни на «благородні» феросплави, до яких відноситься феротитан, узгоджуються виходячи з ціни 1т. чистого елементу. Але це не означає, що продається лише чистий титан. Всі складові сплаву є його невідємною часткою і враховуються в узгоджену ціну. Крім того, судом першої інстанції проігноровано факт, що надані видаткова накладна № 79/1с від 02.08.2005р. та податкова накладна № 92/1 від 02.08.2005р., на підставі яких реалізовано феротитан, є належними доказами того, що реалізовано саме 3,113т. феротитану ФТі35, а не 1,05т. чистого титану. Існування залишків від зазначеного продажу безглузде, оскільки сплав у вигляді однорідної маси металу не можна продати по часткам. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що угода з продажу феротитану ФТі35 проведена поза межами господарської діяльності позивача. Висновок про те, що від укладеного договору підприємство не отримало доходу - необґрунтований. Стосовно природи виникнення збитку, апелянт зазначає, що ця партія феросплаву виготовлена підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод прецизійних сплавів та металів» по дослідній технології, яка себе не виправдала. А тому позивач змушений був шукати можливі шляхи для реалізації отриманих феросплавів та реалізував їх за ціною, нижчою за собівартість. Таким чином, висновок суду першої інстанції про неправомірне завищення позивачем валових витрат на 17200 грн. у звязку з тим, що підприємством реалізовано 1,05т. титану, а від продажу залишку 2,063т. не отримало доходу, та зазначені запаси були використані не у господарській діяльності підприємства необґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

По-друге, апелянт вважає безпідставний висновок суду першої інстанції, що позивачем неправомірно завищені валових витрати на суму передплат Приватному підприємству ОСОБА_1. у розмірі 125000 грн., який є звільненим від сплати податку на прибуток. В обґрунтування апелянт зазначає, що факт надання юридичних послуг приватним підприємцем ОСОБА_1 зафіксований відповідними актами, що є змістом господарської операції. Вказані акти є первинними документами, містять обовязкові реквізити та сформовані у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».Жодним нормативним документом не встановлено вимоги щодо додаткових реквізитів до акту виконаних робіт за юридичні послуги. А висновок суду про те, що вказаними актами виконаних робіт зафіксовано передплату, а не здійснення господарської операції, апелянт вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи: вартість отриманих юридичних послуг, прийнятих по спірним актам виконаних робіт, була сплачена після їх виконання на підставі умов укладених з цього приводу договорів. А тому, висновок про порушення п.11.2.1 та 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» позивач намагається спростувати, оскільки визначення збільшення валових витрат здійснювалось саме на підставі зазначених актів, які підтверджують фактичне отримання юридичних послуг від ПП ОСОБА_1

В-третіх, апелянт не погоджується з висновком суду, що придбаний за кредитні кошти на умовах договору купівлі-продажу позивачем обєкт нерухомої власності виробничого призначення, розташований в смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, підпадає під термін «невиробничі фонди». За твердженням апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що зазначений обєкт не використовується позивачем у господарській діяльності. Апелянт зазначає, що судом не враховано пояснення позивача щодо мети придбання даного нерухомого обєкту: для створення виробництва по плавленню феросплавів, що є одним з основних видів господарської діяльності підприємства. Крім того, зазначає апелянт, в підтвердження використання цього обєкту у власній господарській діяльності були надані:

- договір № 1492 від 11.08..2006 року на постачання електроенергії;

- договір № 4Р та № 5Р від 01.11.2006 року про проведення робіт по налагодженню електрообладнання для алюмотермічного процесу у складі металургійного горну та вакуумної реакційної камери;

- складські приміщення використовуються для зберігання сировини та матеріалів, які використовуються у господарській діяльності підприємства, була здійснена топографічна зйомка земельної ділянки та був прокладений теодолітний хід (кошторис від 04.10.2005р.);

- договір № 31-05 від 31.10.2005р. по придбанню промислового обладнання (крани мостові (5т, 10т., 15т.), протипожежний трубопровід, кабель тощо), яке розташоване саме на території придбаного обєкту нерухомості.

Апелянт зауважує, що промисловий характер цього обладнання також свідчить, що придбаний обєкт нерухомості купувався виключно для використання в господарській діяльності підприємства. Сам склад цього обєкту нерухомості, до якого належать споруди та будівлі суто промислового призначення, дає можливість зробити висновок, що це є саме виробничі фонди.

Апелянт звертає увагу суду, що особливий порядок введення обєктів в експлуатацію у податковому обліку не передбачений жодним з чинних нормативних актів України, а наданий акт про введення в експлуатацію Форми ОЗ-1 від 02.11.2005 року є належним доказом та підтвердженням факту ведення обєкту в експлуатацію. А відтак, на думку позивача, висновок суду першої інстанції про те, що сума сплачених за кредитним договором відсотків в період півріччя 2006 року в розмірі 33620,47 грн. не має збільшувати валові витрати позивача, у звязку з тим, що дані витрати не повязані із веденням господарської діяльності підприємства, - необґрунтований, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що перелічені факти незаконності винесеної постанови від 19.04.2007 року мають явне підтвердження. За таких обставин, дане рішення має бути скасованим, натомість запроваджене нове, відповідне чинному законодавству.

В порядку заперечення проти задоволення апеляційної скарги позивача, відповідач зазначає, що оскаржувана позивачем постанова суду першої інстанції від 19.04.2007 року є законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги апелянта - необґрунтованими, а відтак, не можуть бути задоволеними. Відповідач повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, зазначає, що головною причиною виникнення збитку підприємства є фактично реалізація позивачем феротитану за ціною чистого титану; залишок матеріалу у кількості 2,063т. не був врахований в продажну вартість феротитану; зазначені запаси були використані не у господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон», що стало наслідком завищення валових витрат у розмірі 17200 грн. Крім того, відповідач зазначає, що позивач збільшував валові витрати на суму, сплачену приватному підприємцю ОСОБА_1 за надання юридичних послуг. Відповідач вказує, що надані на підтвердження здійснення господарських операцій первинні документи, а саме, акти виконаних робіт, не відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», не містять зміст та обсяги проведеної операції. Крім того відповідач зазначає, що, відповідно до умов Договору № 24а від 04.10.2004р. розрахунки за виконану роботу здійснюються позивачем у вигляді передплати не пізніше 5-го числа кожного місяця. А відтак, актом прийому-передачі зафіксовано факт здійснення передплати, а не здійснення господарської операції. Разом з тим, в доказ того, що придбаний за кредитні кошти на умовах договору купівлі-продажу позивачем обєкт нерухомої власності виробничого призначення, розташований в смт.Степногірськ Василівського району Запорізької області, підпадає під термін «невиробничі фонди», відповідач зазначає, що в податковому обліку (декларації про прибуток) вищезазначені активи не віднесені до складу основних фондів і не нарахована амортизація, затрати не віднесені до валових.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2006р. складено акт перевірки від 11.12.2006 р. № 157/08-09-13639420, яким, зокрема, було встановлено порушення п.п. 1.32 ст.1, п.5.1, п.5.2, п.п.5.2.1, п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5, п.п.11.2.1, 11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, завищення Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2004р. по 31.03.2006р. на 39175,00 грн., оскільки позивачем включено до складу валових витрат витрати: по-перше, повязані з реалізацією феротитану за вартістю нижчою за звичайну, оскільки собівартість феротитану за бухгалтерським обліком склала 3854,38 грн., а ціна реалізації - 43939,07 грн.; по-друге, повязані з наданням юридичних послуг на виконання відповідних договорів, укладених позивачем з ПП ОСОБА_1; в-третіх, через включення до складу валових витрати не повязаних з веденням господарської діяльності позивача, витрат по сплаті відсотків, сплачених позивачем АБ «Металург» за користування кредитом, наданим позивачу для придбання нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 31.10.2005 року № 1675 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Пласт».

На підставі зазначених порушень відповідачем сформоване спірне податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 року № 0000641323/0 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 39175,00 грн. та штрафних санкції у розмірі 19587,00 грн.

Правовою підставою обґрунтування апеляційних вимог позивача є вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» істотною умовою господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платка податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у вязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Як зазначено в п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первині документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та ведені облікові документи повинні мати такі обовязкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Пунктом 2.4 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам (п. 2.16 Положення).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно, п.п.11.2.3 вказаної статті Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є:

а) нерезидентами;

б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 ст.7 цього закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати податку або не є його субєктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової абоавансової).

Аналіз зазначеного законодавства та матеріалів справи показав наступне. Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод прецизійних сплавів та металів» був укладений договір підряду № 2Р/2005 від 07.04.2005 року щодо виконання роботи з випробування технології отримання феротитану та випуску дослідної партії феротитану. Саме з цієї мети підряднику позивачем було передано сировину на загальну суму 39824,69 грн. На виконання умов договору підряду № 2Р від 07.04.2005 року підрядником було виготовлено феротитан ФТі 35 у кількості 3,113т. на загальну суму 53854,38 грн.

Реалізація феротитану здійснювалась на умовах договірного листа № 029/2014 від 27.07.2005 року, згідно з яким Закрите акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівельний завод» придбало зазначений сплав на умовах ціни 41511,00 грн. за 1 тону чистого титану з ПДВ. Згідно з видатковою накладною № 79/1 від 02.08.2005 року встановлено, що феротитан ФТі35(Ті-34,0%) в кількості 3,113т. було продано Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівельний завод» за ціною 43936,07 грн. в т.ч. податку на додану вартість (а.с.89). Цей факт підтверджено і податковою накладною № 92/1 від 02.08.2005р. (а.с.90). Слід зазначити, в бухгалтерському обліку позивачем відображено собівартість феротитану у кількості 3,113т. на суму 53854,38 грн. проводкою Дт 902 Кт26. Таким чином, кількість реалізованого феротитану є 3,113т., тому немає правових підстав вважати, що частина феротитану в кількості 2,063т. була використана не у господарській діяльності.

За таких обаставин, колегія суддів не погожується з висновками суду І-ої інстанції та відповідача про те,що причина виникнення збитку полягає у фактичній реалізації феротитану за ціною 1,05т. чистого титану та про залишок у кількості 2,063т., не врахований в продажну ціну феротитану, оскільки це не знайшло свого підтвердження, спростоване наявними в справі матеріалами. Наявні первинні документи позивача оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а тому дають змогу дійти висновку про їх належність та допустимість як доказу здійснення господарської операції з реалізації сплаву феротитану у кількості 3,113т. за ціною, встановленою сторонами. А відтак, висновок суду першої інстанції про неправомірне завищення позивачем валових витрат на суму 17200,00 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Що стосується правомірності включення до складу валових витрат суми передплат Приватному підприємцю ОСОБА_1. за надання юридичних послуг, слід зазначити, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи .

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» в період першого півріччя 2004р. отримувало юридичні послуги від Приватного підприємця ОСОБА_1, який звільнений від сплати податку. Умови надання зазначених послуг закріплені договором № 24а від 04.10.2001р.

В підтвердження надання виконавцем вказаних послуг, сторонами підписані акти прийому-передачі з відповідними звітом виконавця про виконану роботу:

-акт прийому-передачі від 01.01.2004 року;

-атк прийому-передачі від 02.02.2004 року;

-акт прийому передачі від 01.03.2004 року;

-акт прийому-передачі від 01.04.2004 року;

-акт прийому-передачі від 04.05.2004 року.

Відповідно, зазначені операції в бухгалтерському обліку були відображені проводкою ДТ92 «Адміністративні витрати», Кт 3771 «Розрахунки з іншими дебіторами»:

- за січень 2004 року на суму 25000 грн.;

- за лютий 2004 року на суму 25000 грн.;

- за березень 2004 року на суму 25000 грн.;

- за квітень 2004 року на суму 25000 грн.;

- за травень 2004 року на суму 25000 грн. (а.с.36-37 т.1).

Таким чином, підставою для віднесення витрат на виконання договору № 24а від 04.10.2001р. до складу валових витрат є акти прийому-передачі ПП ОСОБА_1 на виконання умов зазначеного договору з надання юридичної допомоги. А відтак є обґрунтованим висновок, що суми виплат за юридичні послуги ПП ОСОБА_1. позивач відносив до складу валових витрат не на підставі здійснення передплати, а на підставі наявних актів прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, зазначені п.3.1.2.5.1 перевірки від 11.12.2006р.року № 157/08-09-13639420 відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», підтверджують здійснення зазначених господарських операцій та виконання договору, і є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Підтвердження факту здійснення передплати за надання юридичної допомоги з матеріалів справи не вбачається. Таким чином, висновок суду першої інстанції та відповідача про завищення підприємством валових витрат на суму 125000 грн. необґрунтований та не відповідає даним, викладеним в первинних бухгалтерських документах. А тому, висновок про порушення п.11.2.1 та 11.2.3 п.11.2 ст11 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» спростовується, тому як збільшення валових витрат здійснювалось саме на підставі зазначених актів, що підтверджують фактичне отримання юридичних послуг від ПП ОСОБА_1, який звільнений від сплати податку на прибуток.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбаний позивачем за кредитні кошти обєкт нерухомої власності виробничого призначення, розташований в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, підпадає під термін «невиробничі фонди» та не використовується позивачем у господарській діяльності. Дане спростовується наявними матеріалами справи.

Так, відповідно до кредитного договору № 32-14-05/0144-К/В Акціонерним банком «Металург» надано позивачу короткостроковий кредит у сумі 100 тис. доларів США з метою придбання нерухомості. За договором купівлі-продажу від 31.10.2005 року № 31-05 з Товариством «Лідер-Пласт» позивач придбав:

- ділянки підготовки виробництва, що знаходяться за адресою: смт. Степногірськ Василівського району запорізької області, Проммайданчик шахти, буд.1;

- обладнання, згідно специфікації (а.с.95, 96 т.1).

Законодавець чітко визначив поняття «основних фондів» та їх груп п.п. 8.2.1 п.8.2 с.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку.

З урахуванням визначення «невиробничі фонди», наданого у ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Придбання зазначеної нерухомості з метою використання у виробничому процесі підтверджується договором купівлі-продажу № 31-05 від 31.10.2005р., договорами № 1492 від 11.08.2006 р. (а.с.104-108 т.1) на постачання електроенергії, № 4Р від 01.11.2006 р., № 5Р від 01.11.2006р. (а.с.110-115 т.1). Крім того, здійснювалась топографічна зйомка земельної ділянки в селищі Степногірськ, прокладався теодолітний хід згідно кошторису від 04.10.2005р. (а.с.116 т.1). Також між позивачем та Українським державним науково-дослідним інститутом спеціальних сталей, сплавів і феросплавів УКРНІІСПЕЦСТАЛЬ укладено договір № 150-Н від 03.01.2006р. на створення науково-технічної продукції, згідно з яким здійснювалась розробка робочої документації обладнання для алюмотермічного процесу у складі: металургійного горну та вакуумної реакційної камери. Разом з тим, позивачем здійснювалась робота по маркетинговому дослідженню ринка плавильного обладнання та сировини: з цією метою співробітники Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон» відряджалися до Казахстану та до м.Одеси.

Враховуючи матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що придбана апелянтом нерухомість у відповідності до укладеного 31.10.2005 року договору купівлі-продажу між ТОВ «Лідер-Пласт» та ТОВ «ЗМ ВКП «Унікон», що знаходиться у смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, Проммайданчик шахти, буд.1 на земельній ділянці Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, відноситься до основних засобів, підлягає амортизації у відповідності до положень ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". В підтвердження даного факту позивачем наданий акт про введення в експлуатацію Форми ОЗ-1 від 02.11.2005 року (а.с.100 т.1).

Додатковими аргументами на користь зазначеного висновку є промисловий характер придбаного позивачем обладнання, що також свідчить про те, що позивачем вказані обєкти були придбані виключно для використання в господарській діяльності підприємства.

З аналізу зазначеного законодавства та наявних матеріалів, колегія суддів приходить до висновку, що понесені витрати позивачем за сплату відсотків за кредит правомірно віднесені позивачем до складу валових.

Таким чином, апеляційна скарга обгрунтована; висновки суду про завищення позивачем валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 39175,00 грн.- помилкові; такі висновки не підтверджені матеріалам справи та не відповідають фактичним обставинам спору.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Запорізької областівід 19.04.2007 року підлягає скасуванню; позов заявлено обгрунтовано; спірне податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, у звязку з чим має бути скасовано.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»на постанову господарського суду Запорізької області від 19.04.07р. у справі № 13/33/07-АП задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.04.07р. у справі № 13/33/07-АП скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжрегіональне виробничо-комерційне підприємство «Унікон»задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по робті з великими платниками податків № 0000641323/0 від 19.12.2006 р.

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Судді: А.О. Коршун

Л.П. Туркіна