Постанова № 18201243, 07.09.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року Справа № 5004/656/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М. , суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі Михайлюк К.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився третьої особи на стороні позивача <Текст >

відповідача: не з'явився третьої особи на стороні відповідача <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції <Довідник >на рішення господарського суду Волинської області у справі № 5004/656/11 від 29.06.11р. (суддя Філатова Світлана Тимофіївна)

за позовом Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк"

до відповідача-1: Підприємця ОСОБА_1

до відповідача-2 Відділ Державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція

Відділ Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області

про зняття арешту із заставленого майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/656/11 від 29.06.11р. позов задоволено.. Відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції зняти арешт, накладений згідно акту опису й арешту майна серія АА №978529 від 23.03.2009р. з нежитлового приміщення загальною площею 401,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває в іпотеці АТ "УкрСиббанк" згідно договору іпотеки від 22.12.2006р.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в силу ч.6 ст.3, ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції <Довідник >звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.06.11р. у справі 5004/656/11 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апелянт, як на підставу скасування, посилається на те, що в квітні 2008 року працівниками Ковельської МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2005р. по 31.12.2007 р. Даною перевіркою встановлено, що підприємцем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість"' від 03.04.1997р. № 168/97 -ВР. з наступними змінами і доповненнями та вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'" від 06.05.1995 р. № 265/95, з наступними змінами і доповненнями.

Порушення були відображені в акті перевірки № 40/17-2638302215 від 18.04.2008р., який підписаний та отриманий підприємцем ОСОБА_1 власноруч, про що свідчить його підпис в акті перевірки. Заперечень щодо змісту акту перевірки від ОСОБА_1 до Ковельської МДПІ не поступило, тому на протязі встановленого Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/1 1205 керівним складом Ковельської МДПІ було прийняте відносно підприємця податкове повідомлення-рішення № 00038117/0 від 05.05.2008р., яким підприємцю ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 108 733,50 грн., в тому числі основний платіж 72 489грн., штрафні санкції 36 244,50грн. Ковельська МДПІ звернулась з позовом до суду про стягнення з активів платника податку суми податкового боргу,який був задоволений.

Пунктом 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження " передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Вказує, що даному випадку вартість заставного майна перевищує розмір заборгованості (невиплачену суму за кредитним договором)підприємця ОСОБА_1 Пунктом 6 статті 57 Закону визначено, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, Ковельська МДПІ діяла у спосіб, визначений законами України з дотриманням Конституції України, а тому в жодному випадку не порушила права позивача по справі №5004/656/11 - ПАТ „УкрСиббанк" як іпотекодержателя на переважне перед кредиторами право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Позивач, відповідачі та третя особа - Відділ Державної служби охорони при УМВС України у Волинській області відзив та пояснення на апеляційну скаргу не подали, представники в судове засідання не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце перегляду рішення.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, відомостей про причини неявки суду не подав.

Так як, явка уповноважених представників судовою колегією не визнавалася обов"язковою, апеляційна інстанція здійснює перегляд за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

22.12.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк»і приватним підприємцем ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору №11103405000 від 22.12.2006 року укладено договір іпотеки. Відповідно до п 1.1. даного договору підприємць ОСОБА_1 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно: нежитлове приміщення, загальною площею 401,5 кв.м., в торгівельному комплексі "Міраж", що належить відповідачу-1 на праві власності та знаходиться за адреосю: АДРЕСА_1 ( а.с.10-а.с.15).

До Державного реєстру іпотек внесено обтяження на вказане приміщення, про що свідчить Витяг про реєстрацію у державному реєстрі іпотек № 10649306 від 22.12.2006р. (а.с. 16).

23.03.2009р. відділ державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції при примусовому виконанні наказу по справі №9/92-54А, виданого 22.12.2008р. господарським судом Волинської області про стягнення з приватного підприємця ОСОБА_1 в користь Ковельської МДПІ 110 286,73 грн. податкового боргу (а.с.53), було описано і накладено арешт на нежитлове приміщення в торговельному комплексі "Міраж"за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 401,5 кв.м. на суму 800 000 грн. відповідно до акту опису й арешту серія АА № 978529 ( а.с.43-ас.44). Описане майно прийняв на відповідальне зберігання, копію акта опису й арешту майна отримав приватний підприємець ОСОБА_1.

При цьому відповідачем-1 в акті зауважено, що описане приміщення перебуває в заставі «УкрСиббанку»(договір про надання споживчого кредиту №11103405000 від 22.12.2006р.) (а.с.44 на звороті).

На адресу позивача Відділом державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстицї направлено за Вих№ 44625/9 від 07.12.2010 року лист щодо надання згоди на проведення подальших виконавчих дій щодо реалізації описаного та арештованого майна, яке отримане позивачем - 17.12.10 за Вх.№ 33-6/285 ( а.с.6).

Предметом розгляду в межах даної справи є звільнення з-під арешту заставного майна притваного підприємця ОСОБА_1 ,а саме - нежитлове приміщення в торговельному комплексі "Міраж"за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 401,5 кв.м.

Відповідно до ч.1 статті 60 Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV із змінами та доповненнями "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно акту опису й арешту майна накладено арешт на майно, що належить саме приватному підприємцю ОСОБА_1. Позивач в даному випадку не є власником спірного приміщення. До того ж, складнанням акту опису та арешту майна позивач не був позбавлений права на переважне право звернення стягнення за рахунок заставного майна.

Пунктом 5.6.11 " Інструкції про проведення виконавчих дій" затвердженої Мінюстом України від 15.12.1999, № 74/5 та зарежстрованої в Мінюсті від 15.12.1999 року за № 865/4158 із змінами та доповненнями передбачено, що державний виконавець роз'яснює сторонам та зацікавленим особам, які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, що вони мають право оскаржити дії державного виконавця, а також звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

В даному випадку, спосіб захисту, визначений позивачем не відповідає вимогам ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Однак, позивач не позбавлений права звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, у звязку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.3 ч.1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд-ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити.

2.Рішення господарського суду Волинської області від 29.06.2011року у справі № 5004/656/11 скасувати та прийняти нове рішення по справі: "У задоволенні позову відмовити."

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" ( 61050, м.Харків, проспект Московській,60, код ЄДРПОУ 09807750; поштова адреса: 79026, м.Львів, вул.Самчука,26/1) доход державного бюджету - 42грн.50коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6.Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.

01-12/11931/11