Рішення № 18201089, 16.09.2011, Господарський суд Чернігівської області

16.09.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

13 вересня 2011 року Справа №8/83

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база", вул. Каховська, 64, м. Київ, 02002

до відповідача: Фермерського господарства "Редкор", вул. Щорса, 27, с. Городище, Менський район, Чернігівська область, 15631

про зобов'язання вчинити дії та стягнення 15000грн.

Суддя Т.Г. Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 представник, доручення №4/1 від 04.01.2011р.

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про зобовязання відповідача негайно допоставити позивачу згідно договору №4 на поставку овочів від 20.01.2010р. недопоставлену картоплю продовольчу в кількості 38041,45кг, а також про стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих без достатньої підстави, в сумі 15000грн.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача в засідання господарського суду не зявився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду. Про поважність причин неявки суд не повідомлено.

Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обовязковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд ВСТАНОВИВ:

20 січня 2010 року між Фермерським господарством "Редкор" (відповідач у справі, продавець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська плодоовочева база" (позивач у справі, покупець за умовами договору) укладено договір №4 на поставку овочів (далі за текстом договір поставки), за умовами якого відповідач зобовязався виробити, зібрати, підготувати до передачі і передати у власність позивача у зумовлені строки картоплю продовольчу сортів: Розара, Санте, Белла Роза, Ред Леді, Рокко та моркву свіжу типу Шантане майбутнього урожаю 2010 року, а позивач, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити вартість товару.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору поставки продавець зобовязався передати у власність покупця картоплі продовольчої 100т, моркви свіжої 80т. Ціна на картоплю продовольчу становить 1,10грн. за один кілограм. Ціна на моркву свіжу узгоджується сторонами на момент передачі товару, але не вище середньої оптової ціни.

В силу п.п.7.1., 7.2. договору поставки оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата у розмірі 120тис.грн. сплачується частинами не пізніше 10 березня 2010 року.

Згідно із п.4.5. договору поставка товару мала бути здійснена в період вересень-жовтень 2010 року.

Аналіз змісту договору №4 від 20.01.2010р., свідчить, що у звязку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

Згідно із ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №4 від 20.01.2010р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи платіжними дорученнями №207 від 05.03.2010р., №219 від 11.03.2010р., №1951 від 11.03.2010р., №493 від 19.05.2010р. та платіжним дорученням від 03.03.10р. (копії а.с.15-16) позивачем перераховано відповідачу згідно договору №4 від 20.01.2010р. 125000грн.

В свою чергу, відповідачем на підставі прибуткових накладних №005171 від 16.09.2010р., №005187 від 06.10.2010р. та №005193 від 14.10.2010р. (копії а.с.17-18) передано позивачу 59830кг. картоплі.

Разом з тим, актом від 27.10.2010р. (копія а.с.19), складеним уповноваженими представниками сторін, засвідчено, що частина поставленої позивачу картоплі є браком, а саме 19% поставленої продукції, що становить 11368кг та встановлено, що бракований товар оплаті не підлягає та повертається постачальнику.

Таким чином, фактично позивачем отримано від відповідача по прибутковим накладним №005171 від 16.09.2010р., №005187 від 06.10.2010р. та №005193 від 14.10.2010р. 48462кг картоплі (48,462т.) замість визначених договором поставки 100т.

Крім того, як свідчать вищевказані накладні та підтверджує позивач, картопля була придбана за його згодою по вищій, аніж обумовлено договором поставки ціні: замість 1,1грн. за кілограм картоплі позивачем сплачено відповідачу 1,2грн. Таким чином, фактична вартість 48462кг картоплі за домовленістю сторін склала 58154грн.40коп.

Загальна вартість картоплі, яка мала бути поставлена позивачу відповідачем за договором поставки становить 110000грн.

Таким чином, на момент розгляду справи відповідачем недопоставлено позивачу картоплі на суму 51845грн.60коп., що за ціною визначеною в п.2.2. договору поставки становить 47132,36кг.

Позивач, звернувшись за захистом свого порушеного права до господарського суду, просить зобовязати відповідача негайно допоставити позивачу згідно договору №4 на поставку овочів від 20.01.2010р. недопоставлену картоплю продовольчу в кількості 38041,45кг, незважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується більший обсяг непоставленої відповідачем картоплі, а саме 47132,36кг.

Враховуючи, що протягом розгляду справи до винесення рішення у справі позивачем не заявлено про збільшення розміру позовних вимог, а також враховуючи, що згідно із приписами Господарського процесуального кодексу України в даному випадку у господарського суду відсутні повноваження самостійно виходити за межі позовних вимог, а тому господарським судом вирішується спір щодо зобовязання відповідача поставити позивачу саме 38041,45кг картоплі.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до ст.ст.662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у визначений цим договором строк.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що на день вирішення спору відповідач не представив суду доказів поставки 38041,45кг картоплі або повернення залишку суми попередньої оплати, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе за договором поставки зобовязання, а тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобовязання відповідача поставити позивачу згідно договору №4 на поставку овочів від 20.01.2010р. недопоставлену картоплю продовольчу в кількості 38041,45кг є обґрунтованою і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач стверджуючи, що грошові кошти у сумі 15000грн., перераховані позивачем відповідачу, отримані останнім без достатньої правової підстави, просить стягнути ці кошти з відповідача.

Вказана позовна вимога задовольняється судом частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Наведеною статтею закону визначені загальні умови існування цивільно-правових зобовязань, що виникають у звязку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобовязання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

є набуття або збереження майна, що означає, що особа набуває цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути з її володіння;

мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

обовязково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обовязків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Як свідчить п.7.2 договору поставки ціна договору становить 120000грн. Як встановлено судом вище, на підставі платіжних доручень (копії а.с. 15-16) позивачем перераховано на рахунок відповідача 125000грн. При цьому, як визнає сам позивач в позовній заяві (а.с.3), посилаючись на п.7.2. договору поставки, «до передоплати належало 120000грн., тобто 110тис. грн. за картоплю по узгодженій в договорі ціні (1,1 грн. за кілограм) і 10 тис. грн. в якості передоплати за моркву по неузгодженій ціні».

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів недійсності договору поставки в силу закону або визнання його недійсним в судовому порядку сторонами не надано, а тому на момент розгляду справи вказаний договір є чинним.

Таким чином, суд вважає, що позивачем грошові кошти у сумі 120000грн., в тому числі 110000грн. як оплата за картоплю та оспорювані позивачем 10000грн. перераховані відповідачу на виконання умов договору №4 від 20.01.2010р., що свідчить про існування між сторонами щодо грошових коштів у сумі 10000грн. зобовязально-правових відносин, в звязку з чим твердження позивача про безпідставність набуття відповідачем вказаних коштів не відповідає дійсності.

Разом з тим, судом не встановлено визначених ст.11 Цивільного кодексу України підстав отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 5000грн.. Відповідачем не надано суду доказів повернення ним вказаної суми позивачу, а тому суд погоджується з позивачем, що за своєю правовою природою вказані грошові кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави, в звязку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 5000грн. задовольняється судом.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 662, 663, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Фермерському господарству «Редкор», Чернігівська область, Менський район, с.Городище, вул..Щорса,27 (ідентифікаційний код 32936558) поставити (передати) Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база», м.Київ, вул..Каховська, 64 (ідентифікаційний код 31923768) картоплю продовольчу в кількості 38041,45кг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фермерського господарства «Редкор», Чернігівська область, Менський район, с.Городище, вул..Щорса,27 (ідентифікаційний код 32936558, п/р2600232398 в ЧОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Києва, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база», м.Київ, вул..Каховська, 64 (ідентифікаційний код 31923768, п/р 2600877013584 в дніпровському відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300830) 5000грн. безпідставно отриманих коштів, 468грн.46коп. державного мита та 194грн.48коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

Повне рішення підписано 16 вересня 2011 року.

Суддя Т.Г. Оленич