Рішення № 18199128, 05.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р.Справа № 9/17-2517-2011 За позовом: Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” До відповідача: Приватного підприємства "ВАРІАНТ"

про стягнення 12005,32 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 24.06.2011 року за вх. № 3651/2011 Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси” (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "ВАРІАНТ" (далі Відповідач) 12005,32 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях, призначених по справі, не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси»створене на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. за № 101 -V, шляхом злиття КП «Одесатеплоенерго»та КП «Одестеплокомуненерго».

Згідно п. 2.1.1. Статуту підприємства, метою його створення є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією.

Між Позивачем Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси»та Відповідачем - Приватним підприємством «Варіант»був укладений договір № 1021 від 01.11.2006 року на постачання теплової енергії на обєкти споживача, що розташовані за адресами: м. Одеса, пр. Добровольського, 89, а також м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога, 94.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифів, встановлення яких, відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», є компетенцією виконавчого комітету Одеської міської ради, а з 01.01.2011 року згідно Постанови Національної комісії регулювання ринку електроенергетики України від 14.12.2010 року № 1776.

Відповідно до «Правил користування тепловою енергією», п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії на опалення визначається розрахунковим способом, на гаряче водопостачання за приладом обліку.

Кількість спожитої теплової енергії на опалення визначається згідно теплового навантаження будівлі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел теплопостачальної організації та кількості діб роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковий період, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря.

Згідно п. п. 6.3, 6.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії. Кінцевим терміном розрахунку за спожиту теплову енергію є 20 число місяця наступного за розрахунковим.

Згідно п. 3.2.2. Договору, споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок сплати теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

На виконання договірних зобов'язань, підприємство відпускало теплову енергію споживачу, проте, в порушення своїх обов'язків, визначених у п. 3.2.2., 6.3., 6.4. Договору, Відповідач спожиту теплову енергію не сплачував в повному обсязі, внаслідок чого, у нього виникла заборгованість за період з 01.05 2008 року по 01.05.2011 року ,яка складає 12005,32 грн.

Враховуючи, те що Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, а Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, несвоєчасно здійснював оплату за надані йому послуги, тобто неналежним чином виконав умови Договору.

Таким чином враховуючи вищевикладене Позивач просить суд стягнути з Відповідача Приватного підприємства „Варіант” заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 12005,32 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1,2,3 ст. 275 Господарського Кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, згідно ст. 1 Закону України „Про теплопостачання”.

Згідно із ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір постачання теплової енергії за № 1021 від 01.11.2006 року, згідно з яким, Позивач Постачальник послуг, теплопостачальна організація, зобовязався постачати теплову енергію Відповідачу - Споживачу, а Відповідач в свою чергу зобовязався оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором вартість товару.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобовязання щодо розрахунку з позивачем за поставлену теплову енергію, що свідчить про наявність боргу у сумі 12005, 32 грн., відповідно до розрахунку заборгованості, наданому до позовної заяви, з зазначенням обсягу та періоду постачання теплової енергії.

При цьому жодних заперечень щодо неможливості виконати умови договору на той час, а тим більш доказів, які спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість відповідача за послуги, що були надані позивачем на підставі укладеного між сторонами договору становить 12005, 32 грн.

Відповідно до п. 40 „Правил користування тепловою енергією”, затверджених Постановою КМ України №1198 від 03.10.2007р., споживач зобовязаний дотримуватись вимог договору, а саме, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ВАРІАНТ" (65069, м. Одеса, вул. кап. Кузнецова, 95, кв.5, р/р 26002301191 Банк ФАБ „Південний” МФО 328964, код ЄДРПОУ 25044412) на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси” (юридична адреса: 65110, м. Одеса, Приморський район, вул. Балківська, буд. 1 Б, код ЄДРПОУ 34674102, ИНН 346741015014, р/р 26004150000764 в ПАО „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537; фактична адреса: 65101, м. Одеса, вул. Варненська, буд. 27) заборгованість в сумі 12005,32 грн., 120, 05 грн., витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 07 вересня 2011 року.