Рішення № 18198809, 29.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2011 р.Справа № 11/17-1285-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія"; До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс";

про стягнення 8 646 483,31 рос. рублів.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 31.03.2011 р. за вх. № 1663/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" 8 646 483,31 рос. рублів.

Відповідно до ст. 124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право". Відповідно до пп..1,7 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23.06.2005 р. суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону та якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України .(Частина 2 п.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002 р. № 04-5/608)

Відповідно до ст. 1 Угоди урядів держав-учасниць СНД про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992. ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 2889-ХІІ від 19.12.92, сторонами якої є, зокрема, Україна та Російська Федерація, ця Угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб'єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.

Згідно ч. 1 ст. 4 вищенаведеної Угоди, компетентний суд держави -учасниці Співдружності Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цій держави учасниці Співдружності Незалежних Держав виконано або має бути повністю або частково виконано зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Окрім того слід зазначити, що п.5.2. Договору було встановлено, що спори, які виникають за цим Договором, вирішуються в порядку, встановленому діючим законодавством України. Неузгоджені Сторонами питання вирішуються в судовому порядку відповідно до норм діючого законодавства України.

Враховуючи те, що Відповідач зобов'язаний був організувати поставку дизельного пального в м. Конотоп, Україна, тобто зобов'язання частково підлягало виконанню на території України, суд дійшов висновку ,що даний спір повинен розглядатися на території України Господарським судом Одеської області.

Ухвалою від 05.04.2011 р. судом було порушено провадження у справі, справі присвоєно № 11/17-1285-2011.

У зв'язку із необхідністю звернення до компетентного суду Російської Федерації із відповідним дорученням, провадження у справі було зупинено ухвалою від 07.04.2011 р.

Ухвалою від 22.07.2011 р. провадження у справі було поновлено.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 01.08.2011 р. за вх. № 25363/2011 надав заяву про збільшення позовних вимог, а 23.08.2011 р. за вх. № 29364/2011 заяву про відшкодування судових витрат.

Відповідач в судове засідання від 29.08.2011 р. не з'явився, представників не направив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

20.10.2010 р. між сторонами було укладено Договір транспортного експедирування № 107/07/10-Npr/D2, відповідно до п.1.2 якого, Експедитор надає за винагороду, за дорученням Клієнта та за його рахунок, комплексні послуги з організації перевезення вантажів сплата з.д. тарифу, відповідно до заявок Клієнта, а Клієнт приймає та сплачує надані Експедитором послуги на умовах даного Договору.

Позивач стверджує, що домовився з Відповідачем про організацію останнім поставки 5000 МТ дизельного палива Л-02-062 ГОСТ 305-82 зі станції Новополоцьк БЧ на станцію Конотоп Південно-Західна з.д., визначивши 30.11.2010 р. датою прибуття на станцію призначення. Відповідачем (Експедитором), з метою виконання взятих на себе зобов'язань з організації перевезення дизельного палива, було виставлено Позивачу відповідні рахунки на загальну суму - 8 608 500,00 російських рублів.

Позивач наполягає на тому, що вчасно та у повному обсязі на підставі п. 3.2 Договору, перерахував на рахунок Відповідача (Експедитора) 100 % предоплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Експедитора, яка складається з тарифу за перевезення вантажів у вагонах. Розрахунок здійснено в російських рублях.

Проте в порушення умов укладеного сторонами Договору, Відповідач організацію поставки дизельного пального так і не здійснив, у зв'язку з чим Відповідачу була надіслана претензію від 11.01.2011 р. за №43/1.

Посилаючись на положення ст. 612 ЦК України, Позивач зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З урахування зазначеного, Позивач наполягає на тому, що виконання зобов'язання втратило для нього інтерес, а внаслідок порушення Відповідачем зобов'язань за Договором, йому були завдані збитки, розмір яких становить 8 646 483,31 рос. руб., що за офіційним курсом НБУ станом на 22.03.2011 р. становить - 2 422 485,23 грн. та складається із суми коштів, перерахованих Відповідачеві та суми коштів, які були витрачені при купівлі російських рублів.

01.08.2011 р. за вх. № 25363/2011 Позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково нарахував Відповідачу 124 367,23 рос. руб. - три проценти річних та інфляційні в сумі 423 677,68 рос. руб.

23.08.2011 р. за вх. № 29364/2011 Позивач звернувся із заявою про відшкодування судових витрат з перекладу документів у розмірі 1050,00 грн. та витрат на отримання витягу з ЄДРЮО у розмірі 900,00 рос. руб.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.2 Договору транспортного експедирування № 107/07/10-Npr/D2, укладеного 20.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" (Російська Федерація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія" (Україна), Експедитор (Відповідач) надає за винагороду, за дорученням Клієнта та за його рахунок, комплексні послуги з організації перевезення вантажів сплата з.д. тарифу, відповідно до заявок Клієнта (Позивача), а Клієнт приймає та сплачує надані Експедитором послуги на умовах даного Договору.

Згідно до п.п.3.1.3.2 Договору, Вартість послуг Експедитора, пов'язаних з організацією процесу перевезень складається з тарифу та додаткових зборів на перевезення вантажів відповідно до положень Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом Росії, із застосуванням корегуючих коефіцієнтів.

Клієнт, виходячи з очікуваного об'єму перевезень, на підставі виставленого Експедитором рахунку не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку перевезення здійснює 100 % передплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Експедитора, яка складається з тарифу за перевезення вантажів у вагонах. Розрахунок повинен здійснюватися в російських рублях.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного сторонами Договору, Позивачем, на підставі рахунків Відповідача (а.с.24,25) було перераховано Відповідачу 8 608 500,00 російських рублів з призначенням платежу: "передоплата за з/д тариф згідно контракту", що вбачається з платіжних доручень № 1 від 22.10.2010 р., № 2 від 15.11.2010 р. та № 3 від 16.11.2010 р. (а.с. 16,17,18).

Листом за вих. № 296 від 14.11.2010 р. (а.с.29) Позивач попросив Відповідача здійснити поставку дизельного палива Л-02-062 ГОСТ 305-82 у кількості 5000 МТ зі станції Новополоцьк БЧ на станцію Конотоп Південно-Західна з.д., визначивши датою прибуття на станцію призначення - 30.11.2010 р.

В порушення умов укладеного сторонами Договору, Відповідач свої зобов'язання з організації поставки дизельного пального не виконав.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 934 ЦК України, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України (Глава 51), встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Позивачем було розраховано розмір завданих йому збитків (а.с.9), які становлять 8 646 483,31 рос. руб. та складається із суми коштів, перерахованих Відповідачу згідно виставлених рахунків та суми коштів витрачених при купівлі російських рублів (комісія банку). Наданий Позивачем розрахунок суд вважає вірним та обґрунтованим.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч.2. ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано Відповідачу за період з 01.02.2011 р. по 25.07.2011 р. збитки від інфляції в сумі 423 677,68 рос. руб. і 3 % річних в сумі 124 367,23 рос. руб. та надано суду їх розрахунок (а.с.79), який на думку суду є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, пов'язані з перекладом документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном відповідно до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона. Після закінчення розгляду справи такі витрати розподіляються господарським судом на загальних підставах згідно з частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України( Пункт 11 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. за вх. № 02-5/78 ).

З наданих позивачем копій квитанцій до прибуткового касового ордеру від 07.04.2011 р. та від 27.07.2011 р. вбачається, що позивачем було витрачено 1050 грн. на переклад документів. Також, з метою встановлення дійсної адреси місцезнаходження Відповідача, позивачем були замовлені та сплачені послуги з отримання витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДРЮО) Російської Федерації в сумі 900,00 рос. рублів, що вбачається з платіжного доручення від 15.07.2011 р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, в судові засідання від 29.08.2011 р. не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами і наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати на переклад документів та витрати з отримання витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДРЮО) Російської Федерації, віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафторесурс" (юридична адреса: Російська Федерація 454000, м. Челябінськ, вул. Миру, 25-А, оф. 2, фактична адреса: Російська Федерація 454138, м. Челябінськ, пр. Перемоги, 290, ОГРН 1087450005532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Транспортно-Експедиторська Компанія" (65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140-А, код 36610695) 8 646 483 (вісім мільйонів шістсот сорок шість тисяч чотириста вісімдесят три) російських рублів 31 коп., 423 677 (чотириста двадцять три тисячі шістсот сімдесят сім) російських рублів 68 коп. збитків від інфляції, 124 367 (сто двадцять чотири тисячі триста шістдесят сім) російських рублів 23 коп. 3 проценти річних, 86 464 (вісімдесят шість тисяч чотириста шістдесят чотири тисячі) російських рублів 83 коп. сплаченого держмита, 236,00 Українських гривень витрат на ІТЗ судового процесу, 1050,00 Українських гривень - витрат на переклад документів та 900,00 російських рублів витрат з отримання витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДРЮО) Російської Федерації.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Власова С.Г.