Рішення № 18198812, 29.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" серпня 2011 р.Справа № 20/17-2460-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма Бета"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна"

про стягнення 622357,26 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю від 01.02.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю від 7.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма Бета" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.102), просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна" заборгованість по орендній платі в сумі 325129,26 грн., пеню в сумі 13624,79 грн., штраф у розмірі 274252,57 грн., інфляційні в сумі 6860,23 грн., 3% річних в сумі 2490,41 грн., а також витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору від 17.01.2011р. про дострокове розірвання договору оренди від 17.05.2010р., яким було передбачено порядок та строки погашення заборгованості за розірваним договором оренди та відповідальність за порушення вказаних зобовязань.

У судовому засіданні 29.08.2011 року представник позивача уточненні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с.114-115), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що у Позивача відсутні підстави використовувати Попередній договір як підставу для позову, оскільки всі обов'язки Відповідачем були виконані в повному обсязі, що підтверджується п.4 нотаріально посвідченого договору від 17 січня 2011 року про розірвання Попереднього договору від 22 червня 2010 року.

Відповідач у відзиві також зазначив, що Договір від 17 травня 2010 року та Договір про дострокове розірвання Договору оренди від 17 травня 2010 року не містять відбитків мокрих печаток Сторін, що ставить під сумнів їх укладання Сторонами. Крім того, в матеріалах справи відсутні Акти прийому-передачі приміщення, а також будь-які інші докази виконання Сторонами умов Договору.

У судовому засіданні 29.08.2011р. судом було оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви, а також, після огляду оригіналів, до матеріалів справи було залучено акти прийому-передачі орендованих приміщень від 18.07.2010р. та від 17.01.2011р.

Після надання можливості представнику відповідача ознайомитися із вказаними документами, він пояснив, що будь-які заперечення у нього відсутні, сумніви в укладенні договорів були викликані відсутністю договорів на підприємстві у зв'язку зі зміною керівництва, проте позов представник відповідача в порядку ст.78 ГПК України не визнав.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

22.06.2010р. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біготті Україна»було укладено попередній договір (а.с.51-68) щодо зобовязання в майбутньому укласти Основний договір оренди приміщення, орієнтовною площею 130 кв.м, розташованого за адресою: пр-т Генерала Ватутіна, 2, у місті Києві, строком на 5 років. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано за реєстровим № 572.

Відповідно до п. 8.4 договору сторони передбачили забезпечення укладання Основного договору шляхом сплати відповідачем забезпечувального платежу.

17 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди приміщення торгового центру (майнового комплексу) по проспекту Генерала Ватутіна, 2, у Дніпровському районі м. Києва. Даний договір оренди було укладено строком на 2 (два) місяці з умовою пролонгації на той самий строк, але в будь-якому разі до моменту укладання Основного договору оренди, як виконання зобов'язання, передбаченого попереднім договором від 22.06.2010 року.

Відповідно до умов договору оренди (Додаток №1 а.с.49) Позивач передав у строкове, платне, користування приміщення в торгово-розважальному комплексі «SKY MALL», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Генерала Ватутіна, 2-Т, загальною площею 137,14 кв.м. Договором оренди передбачені строки, умови, розмір внесення орендної плати за користування приміщенням; права та обов'язки сторін, підстави юридичної відповідальності за порушення договору оренди; порядок розірвання договору оренди, тощо.

17.01.2011 року Позивач та Відповідач, вирішивши припинити правовідносини щодо оренди приміщення, уклали нотаріальний договір про розірвання попереднього договору від 22 червня 2010 року (а.с.83) та договір про дострокове розірвання Договору оренди від 17 травня 2010 року (а.с.84).

Відповідно до умов договору про розірвання попереднього договору, всі попередньо сплачені платежі (не обмежуючись забезпечувальним платежем) згідно з п.8.1, та п.8.4 попереднього договору, залишаються у власності Орендодавця та Орендарю не повертаються.

Згідно з п. 2 договору про дострокове розірвання договору оренди від 17 травня 2010 року сторони підтвердили, що у Відповідача станом на 17 січня 2011 року існує заборгованість за оренду приміщення та іншим платежам згідно з договором оренди від 17 травня 2010 року у розмірі 606 603,36 грн. (шістсот шість тисяч шістсот три) гривні та 36 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 101 100,56 грн. Враховуючи, що сторонами 17 січня 2011 року укладено договір про дострокове розірвання попереднього договору від 22 червня 2010 року, сторони домовились про наступне: згідно з п. 2 договору про дострокове розірвання попереднього договору забезпечувальні платежі, сплачені орендарем на користь орендодавця, орендареві не повертаються та залишаються у власності Орендодавця, а сума заборгованості на момент підписання цього договору становить 327 843,36 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот сорок три) гривні та 36 копійок, в тому числі сума ПДВ 54 640,56 грн., яку останній зобов'язується погасити до 31 березня 2011 року (включно) за наступним графіком: 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) - до 31 січня 2011 року; 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) - до 28 лютого 2011 року; 127 843,36 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімсот сорок три гривні 36 копійок) - до 31 березня 2011 року.

Невиконання відповідачем зобовязань по сплаті заборгованості зумовило звернення позивача до суду із позовом про її стягнення, а також стягнення нарахованої пені, штрафу, 3% річних та індексу інфляції.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Згідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, п. 2 договору про дострокове розірвання договору оренди від 17 травня 2010 року сторони встановили, що у Відповідача станом на 17 січня 2011 року існує заборгованість за оренду приміщення та іншим платежам згідно з договором оренди від 17 травня 2010 року у розмірі 606 603,36 грн. (шістсот шість тисяч шістсот три) гривні та 36 копійок, в тому числі ПДВ 20% - 101 100,56 грн. Враховуючи, що сторонами 17 січня 2011 року укладено договір про дострокове розірвання попереднього договору від 22 червня 2010 року, сторони домовились про наступне: згідно з п.2 договору про дострокове розірвання попереднього договору забезпечувальні платежі, сплачені орендарем на користь орендодавця, орендареві не повертаються та залишаються у власності Орендодавця, а сума заборгованості на момент підписання цього договору становить 327 843,36 грн. (триста двадцять сім тисяч вісімсот сорок три) гривні та 36 копійок, в тому числі сума ПДВ 54 640,56 грн., яку останній зобов'язується погасити до 31 березня 2011 року (включно) за наступним графіком: 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) - до 31 січня 2011 року; 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) - до 28 лютого 2011 року; 127 843,36 грн. (сто двадцять сім тисяч вісімсот сорок три гривні 36 копійок) - до 31 березня 2011 року.

Проте, відповідач виконав свої зобовязання лише частково, сплативши 18 лютого 2011 року на розрахунковий рахунок Позивача частину боргу в сумі 2 714,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості Відповідача становить 325 129,26 грн. (327 843,36 грн. - 2 714,10 грн.).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Надавши суду відзив, в якому, згідно до вимог ст.59 ГПК України, повинно бути зазначено докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги, відповідач не надав належних доказів здійснення інших проплат та наявності іншої основної заборгованості, ніж заявлено позивачем.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі згідно заявленій сумі 325 129,26 грн.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунків позивача, судом, за допомогою системи «Ліга», були здійснені власні розрахунки за визначений позивачем період із врахуванням сплаченої 18.02.2011р. частини боргу у сумі 2714,10 грн. При цьому, враховуючи межі заявлених вимог, при розрахунку санкцій по третьому платежу судом була використана вказана позивачем сума 125129,26 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

100000.0001.02.2011 - 17.02.2011173 %139.73

97285.918.02.2011 - 10.06.20111133 %903.56

100000.0001.03.2011 - 10.06.20111023 %838.36

125129.2601.04.2011 - 10.06.2011713 %730.21

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодСума боргу з врахуванням індексу інфляціїІнфляційне збільшення суми боргу

01.04.2011 - 10.06.2011325129.261.025333257.498128.23 Таким чином, сума 3% річних складає 2611,86 грн., а індекс інфляції складає 8128,23 грн. Разом з тим, враховуючи, що вимоги заявлені на меншу суму, 3% річних та індекс інфляції підлягає стягненню в межах заявлених (уточнених) позовних вимог в сумі 2490,41 грн. та 6860,23 грн. відповідно.

Згідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з умовами п.3 Договору про дострокове розірвання договору оренди від 17 травня 2010 року у випадку порушення строків оплати, передбачених п. 2 цього ж договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, нарахованої на суму простроченого платежу за кожен день прострочення.

При перевірці розрахунку позивача, у зв'язку з неврахуванням ним часткової сплати, з огляду на вищевикладені висновки суду, судом було зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким пеня складає 13494,55 грн.

Розрахунок пені

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

100000.0001.02.2011 - 17.02.2011177.7500 %0.042 %721.92

97285.918.02.2011 - 10.06.20111137.7500 %0.042 %4668.39

100000.0001.03.2011 - 10.06.20111027.7500 %0.042 %4331.51

125129.2601.04.2011 - 10.06.2011717.7500 %0.042 %3772.73 Аналізуючи позовні вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає, що згідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є, зокрема, грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

На підставі ст.111-28 ГПК України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056, суд вказує, що згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обовязків. Відповідно до приписів ч.3 ст. 3, ст. 6 і ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода договору). При цьому, згідно до ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктом 4. Договору від 17.01.2011р. (а.с.84) сторони передбачили (погодили), що за несвоєчасне проведення розрахунків, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у трьох місячних орендних платежів, що діяли на дату розірвання договору від 17.05.2010р., у строк до 10.04.2011р. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд доходить висновку про його обґрунтованість.

При цьому, суд, при вирішенні питання щодо стягнення неустойки у вигляді штрафу, вказує наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує зміну керівництва відповідача саме після розірвання договору від 17.05.2010р., тобто під час дії договору від 17.01.2011р., який був підписаний попереднім керівником (а.с.134-136), а також те, що пред'явлені до стягнення санкції і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними, крім того, наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги те, що судом при прийнятті рішення задоволені вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних, суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 100000 грн.

Згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біготті Україна" (65058, м. Одеса, проспект Шевченка, 15/3 ідентифікаційний код 33780557) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Призма Бета” (01032, м.Київ, бул. Т.Шевченка, поверх 13, ідентифікаційний код 34001316) 325 129 (триста двадцять пять тисяч сто двадцять девять) грн. 26 коп. заборгованості, 13494 /тринадцять тисяч чотириста девяносто чотири/ грн. 55 коп. пені, 6860 /шість тисяч вісімсот шістдесят/ грн. 23 коп. інфляційних, 2490 /дві тисячі чотириста девяносто/ грн. 41 коп. 3% річних, 100000 /сто тисяч/ грн. штрафу, 6222 /шість тисяч двісті двадцять дві/ грн. 27 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 /двісті тридцять пять/ грн. 95 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 5.09.2011р.