Рішення № 18198095, 05.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/30905.09.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Науково-виробнича компанія «Сегор»

до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації

третя особа 1: Головне управління Державного казначейства України у місті Києві

третя особа 2: Управління Державного казначейства Деснянського району у місті Києві

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення боргу

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Селезньов О.О. (директор);

ОСОБА_1 (довіреність від 27.07.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 01-588 від 14.03.2011р.);

від третіх осіб: не зявились.

В судовому засіданні 5 вересня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення з Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації (відповідач) заборгованості в сумі 82 088,83 грн. з них основного боргу 75255,00 грн. та пені 6833,83 грн.

Окрім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача витрат за надання юридичної допомоги зі складання позовної заяви до суду в розмірі 300,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повноважень на укладання між сторонами додаткової угоди від 9 червня 2010 року до договору № 2 по наданню охоронних послуг від 12 квітня 2010 року у комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»були відсутні, а тому, відповідна угода має бути визнана судом недійсною. В обґрунтування ж позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 2 по наданню охоронних послуг позивач зазначив, що послуги за договором № 2 по наданню охоронних послуг від 12 квітня 2010 року були надані відповідачу в повному обсязі, однак, останній не виконав належним чином взятих на себе зобовязань, і, зокрема, не сплатив грошових коштів за надані йому позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд позивачу в позові відмовити повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8.06.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 11.08.2011 року, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України у місті Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державного казначейства Деснянського району у місті Києві та розгляд справи, у звязку з неявкою представників третьої особи-1 та з метою витребування додаткових доказів було відкладено до 18.08.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників третьої особи-2 було відкладено до 5.09.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2010 року між позивачем (надалі Виконавець) та відповідачем (далі по тексту Замовник), було укладено договір № 2 по наданню охоронних послуг (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню охоронних послуг. Назва і місце обєкта: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, проспект Маяковського, 29.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Виконавець в період з квітня по червень 2010 року надавав Замовнику узгоджені сторонами в Договорі послуги, однак, Замовник відповідні послуги з охорони в повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у Замовника, за розрахунками позивача, станом на 30.06.2011р. існує заборгованість перед Виконавцем щодо їх оплати та становить 75255,00 грн., тобто неоплата за надані Виконавцем послуги в квітні-червні 2010 року.

Позивач вказує, що оскільки питання фінансування та укладення договору станом на липень 2010 року вирішено між сторонами не було, Виконавець, листом № 07 від 1.07.2010р. повідомив Замовника, що в подальшому надання охоронних послуг не є можливим та просив Замовника призначити відповідальних осіб для здійснення прийому-передачі обєкта охорони (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 9 червня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до Договору (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Угода), зі змісту якої вбачається, що сторони погодилися на зменшення за виконання робіт на суму 75255,00 грн. в звязку з тим, що послуги були не надані.

Позивач стверджує, що повноважень на укладання відповідної Угоди комерційний директор ОСОБА_1 не мав, оскільки видана йому довіреність з правами, в тому числі, щодо укладання від імені Виконавця будь-яких договорів втратила чинність 31.05.2010р., а тому, додаткова угода укладена комерційним директором з перевищенням його повноважень, а відтак, має бути визнана судом недійсною.

З відповідними твердженнями позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву вказав, що підписуючи Угоду ОСОБА_1 не міг знати про те, що строк виданої йому довіреності закінчився, а тому, як зазначив відповідач, обєктивно вбачається, що Виконавець, працівником якого є ОСОБА_1, штучно створив сприятливі умови для свого звернення до суду. Окрім цього, відповідач вказав, що Виконавець не звертався до Замовника з претензіями щодо сплати боргу за Договором у розмірі 82388,83 грн., а отже, не вжив заходів досудового врегулювання спору.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Щодо заявлених вимог про визнання недійсної Угоди.

З матеріалів справи вбачається, що 12 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір № 2 по наданню охоронних послуг відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню охоронних послуг. Назва і місце обєкта: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, проспект Маяковського, 29.

Як вбачається зі змісту р. 12 Договору, з боку Замовника його підписав Голова Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Захаричев Ю.Ю., а з боку Виконавця комерційний директор ОСОБА_1

Судом встановлено, що комерційний директор ОСОБА_1 укладаючи відповідний Договір діяв на підставі виданої на його імя Виконавцем довіреності № 2-М від 22.03.2010р., зі змісту якої випливає, що комерційний директор має право, в тому числі, укладати будь-які договори, угоди тощо (належним чином засвідчена копія довіреності міститься в матеріалах справи).

9 червня 2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до Договору, з умов якої вбачається, що Замовник та Виконавець погодилися на зменшення за виконання робіт на суму 75255,00 грн. в звязку з тим, що послуги були не надані. Зі змісту Угоди вбачається, що з боку Замовника її підписав Голова Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Захаричев Ю.Ю., а з боку Виконавця комерційний директор ОСОБА_1, який, в свою чергу, діяв на підставі виданої на його імя Виконавцем довіреності № 2-М від 22.03.2010р.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В своїх Узагальненнях від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний суд України зазначив, що розглядаючи справи про визнання правочинів недійсними у зв'язку з перевищенням повноважень фізичними особами за довіреностями, суди правильно встановлювали, який правочин був укладений, досліджували зміст довіреності та вирішували питання щодо перевищення меж цивільної дієздатності особи з урахуванням усіх матеріалів справи. Так, судом встановлено, що довіреність була видана на імя комерційного директора ОСОБА_1, строком дії з 20.03.2010р. по 31.05.2010р.

Зі змісту довіреності вбачається, що з умовами довіреності комерційний директор ОСОБА_1 був ознайомлений та згоден, про що свідчить його підпис на довіреності.

Таким чином, комерційний директор ОСОБА_1 був обізнаний, як про надані йому права за довіреністю, так і про строк її дії.

З витягу реєстру довіреностей, яка ведеться на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»також продубльовано обставини щодо дати видачі довіреності, строку дії довіреності № 2-М від 22.03.2010р., на чиє імя вона була видана, а також вбачається підпис особи, що свідчить про одержання відповідної довіреності (п. 2 витягу з реєстру) (належним чином засвідчена копія витягу міститься в матеріалах справи).

За таких обставин, зважаючи на те, що строк виданої Виконавцем на імя комерційного директора ОСОБА_1 закінчився 31.05.2010р., а також те, що Угода була укладена 9.06.2010р., тобто після закінчення строку дії довіреності (втрати її чинності), враховуючи відсутність з боку Виконавця дій, що свідчать про прийняття укладеної комерційним директором Угоди до виконання, що в свою чергу відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку, що комерційний директор ОСОБА_1 діяв від імені Виконавця з перевищенням наданих йому повноважень та не мав права укладати від імені Виконавця відповідну Угоду, зі змісту якої випливає, що сторони погодилися на зменшення за виконання робіт на суму 75255,00 грн. в звязку з тим, що послуги були не надані, а відтак, відповідна Угода є недійсною.

Щодо заявлених вимог про стягнення грошових коштів в сумі 82 088,83 грн. з них основного боргу 75255,00 грн. та пені 6833,83 грн.

Як вже було встановлено судом, 12 квітня 2010 року між сторонами було укладено договір № 2 по наданню охоронних послуг відповідно до п.п. 1.1.-1.2. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню охоронних послуг. Назва і місце обєкта: Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація, проспект Маяковського, 29.

Відповідно до виданої Міністерством внутрішніх справ України на імя Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»Ліцензії Серії АВ № 343132 останній має право на надання послуг, повязаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадянам (належним чином засвідчена копія ліцензії міститься в матеріалах справи).

Додатком № 1 до Договору послуг сторони погодили договірну ціну вартості охоронних послуг (належним чином засвідчена копія протоколу міститься в матеріалах справи).

З Додатку № 2 до Договору вбачається, що вартість охоронних послуг по охороні обєкта за 3 (три) місяці становить 75255,00 грн. (належним чином засвідчена копія розрахунку міститься в матеріалах справи).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що фактичне виконання Виконавцем робіт фіксується двостороннім Актом-приймання виконаних робіт (охоронних послуг), підписаним обома сторонами, складеним відповідно Договору, Протоколу узгодження договірної ціни, розрахунку вартості охорони об'єкта.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавець, на підтвердження виконання взятих на себе зобовязань за Договором по охороні обєкта, склав та надав Замовнику Акти приймання виконаних робіт (охоронних послуг) за квітень-червень 2010 року на загальну суму 75255,00 грн.

Судом встановлено, що Замовник підписав Акт приймання виконаних робіт (охоронних послуг) лише за квітень 2010 року на суму 25085,00 грн.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що ні за надання Виконавцем послуг за квітень 2010 року, ані за надання послуг за травень-червень 2010 року Замовник з Виконавцем не розрахувався.

Судом встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві проводилася зустрічна перевірка документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій, розрахунків та зясування їх реальності, що здійснювались між Деснянською районною в м. Києві державної адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»за період з 1.07.2008р. по 1.01.2011р. за наслідками якої було складено довідку № 071-31/379 від 12.03.2011р. (належним чином засвідчена копія довідки міститься в матеріалах справи).

При цьому, Контрольно-ревізійним управлінням при проведенні зустрічної перевірки було встановлено, що роботи згідно Договору були виконані в квітні, травні, червні місяцях 2010 року у повному обсязі. Були підписані у двосторонньому порядку акти виконаних робіт за квітень, травень 2010 року. Акти виконаних робіт за червень місяць 2010 року були подані на підпис у Деснянську РДА м. Києва, але не були підписані керівництвом адміністрації, хоча роботи були виконані, питання по оплаті за виконані роботи не вирішувалося, послуги з охорони продовжували надаватися. В червні місяці 2010 Деснянська РДА м. Києва направила додаткову угоду для підписання. Комерційний директор ОСОБА_1 підписав додаткову угоду не маючи повноважень (минув термін дії доручення на право підпису). По наданим послугам охорони в Деснянській РДА м. Києва виникла заборгованість в сумі 75255,00 грн., з них: по двостороннє підписаним актам квітень, травень 2010 року 50170,00 грн. та по не підписаним з боку керівництва Деснянської РДА м. Києва актам за червень 2010 року на суму 25085,00 гривень. Неодноразове звертання до керівництва Деснянської РДА м. Києва не дали позитивних результатів.

Зустрічною звіркою встановлено, що станом на 1.01.2011р. по бухгалтерському обліку Підприємства за Адміністрацією рахувалась дебіторська заборгованість в сумі 75255,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що листами № 07 від 7.07.2010р. та № 08 від 8.07.2010р. Виконавець повідомляв Замовника про припинення надання охоронних послуг та про проведення розрахунків по актам виконаних робіт (належним чином засвідчені копії листів містяться в матеріалах справи).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що фактичне виконання Виконавцем робіт фіксується двостороннім Актом-приймання виконаних робіт (охоронних послуг), підписаним обома сторонами, складеним відповідно Договору, Протоколу узгодження договірної ціни, розрахунку вартості охорони об'єкта.

Акт-приймання виконаних робіт (охоронних послуг) є підставою для проведення взаємних розрахунків між сторонами.

Замовник актів Актів-приймання виконаних робіт (охоронних послуг) за травень-червень 2010 року не підписав та послуг, в тому числі по підписаному ним акту за квітень 2010 року, не оплатив.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 8.2. Договору розрахунок з Виконавцем здійснюється протягом 5-ти банківських днів після надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника.

В свою чергу, згідно зі ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Дане кореспондує до ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України за якою у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідальною особою за невиконання зобовязань за Договором щодо неоплати послуг Виконавця та нести таку відповідальність має саме Замовник по Договору, якій відповідні охоронні послуги і надавалися.

Частиною 4 статті 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. «Про затвердження Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України»встановлено, що рішення Управління, прийняті в межах його повноважень, в тому числі повноважень щодо проведення зустрічних звірок відповідно до законодавства (п. 9 ст. 5 Положення), є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. ст. 236 Цивільного кодексу України).

Так, враховуючи встановлену Контрольно-ревізійним управлінням при проведенні зустрічної перевірки заборгованість відповідача перед позивачем за Договором по неоплаті послуг на суму 75255,00 грн., зважаючи на обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог про визнання в судовому порядку недійсною повністю Угоди, суд дійшов висновку, про встановлення факту наявності у позивача матеріально-правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі - 75255,00 грн. за неналежне виконання Замовником взятих на себе зобовязань за Договором по оплаті послуг Виконавця за період з квітня по червень 2010 року включно та, відповідно, на задоволення вимог останнього, з яких випливає суб'єктивне право позивача про стягнення з відповідача відповідної суми грошових коштів за неоплачені послуги.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за порушення відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором щодо оплати послуг Виконавця в повному обсязі, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6833,83 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що приймаючи рішення господарський суд має право, в тому числі, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Окрім того, положеннями статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В свою чергу, пунктом 2.4 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зважаючи на те, що розрахунки за Договором з Виконавцем в певній мірі залежить від обставин надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника для наступного здійснення останнім розрахунку з Виконавцем (п. 8.2. Договору), враховуючи неперерахування коштів з боку Головного управління державного казначейства України в місті Києві на користь Замовника з підстав наявності Угоди про ненадання послуг у звязку з чим кошти були зняті з перерахунку, про що було зазначено Головним управлінням державного казначейства України в місті Києві в своєму листі від 9.08.2011р., яка, в свою чергу, визнається судом недійсною, суд дійшов висновку, про винятковість випадку порушення зобовязання з вини відповідача та користуючись наданим правом на зменшення штрафних санкцій (пені) суд зменшує нараховану позивачем пеню до - 00,00 грн. (належним чином засвідчена копія листа від 9.08.2011р. міститься в матеріалах справи).

Щодо заявлених вимог про стягнення витрат за надання юридичної допомоги зі складання позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Лойєр Груп»було складено акт здачі приймання-робіт № ОУ-0000006 відповідно до якого сторони погодили вартість робіт по складанню позовної заяви до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації вартість яких склала 300,00 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Позивач сплатив на користь ПП «Лойєр Груп» грошові кошти в розмірі 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 42 від 23.03.2011р. (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи).

Варто зазначити, що у відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 4.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи”. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. З огляду на здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, відповідно до частини другої статті 80 Цивільного кодексу України, самостійним вибором позивачем особи, яка надасть юридичну допомогу повязану з складанням позовної заяви для звернення до суду, зважаючи на те, що суд унеможливлений з поданих позивачем до матеріалів справи акту здачі приймання-робіт № ОУ-0000006 та платіжки № 42 ідентифікувати та дійти однозначного висновку про те, що саме позовна заява № 13 від 12.05.2011р. готувалася ПП «Лойєр Груп»для звернення позивачем до господарського суду, суд дійшов висновку, що необґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених Виконавцем витрат за отримання юридичної допомоги повязаної із складанням позовної заяви для його звернення до суду в розмірі 300,00 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про визнання недійсною додаткової угоди від 9 червня 2010 року до договору № 2 по наданню охоронних послуг від 12 квітня 2010 року та про стягнення грошових коштів в розмірі - 75255,00 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1057,34 грн. (840,22 грн. державного мита та 217,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду від 9.06.2010 року до договору № 2 по наданню охоронних послуг від 12.04.2010 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор» (ідентифікаційний код: 30978046, адреса: 02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 148) та Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код: 26077477, адреса: 02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 29).

3. Стягнути з Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 26077477, адреса: 02225, м. Київ, проспект Маяковського, буд. 29, р/р 35415015001598 в ГУДК України в м. Києві МФО 820019), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Сегор»(ідентифікаційний код: 30978046, адреса: 02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 148, р/р 26003207671 в АТ «Райффайзен банк Аваль»в м. Києві, МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 75255,00 грн. (сімдесят пять тисяч двісті пятдесят пять гривень 00 копійок) та судові витрати в сумі 1057,34 грн. (одна тисяча пятдесят сім гривень 34 копійки). Видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 13.09.2011р.