Рішення № 18197461, 30.08.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.11р.Справа № 33/5005/6805/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєгєнза", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 20 871 538 грн. 73 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1., ОСОБА_2., довіреність № 1-2011 від 01.06.2011 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проекто- будівельне підприємство "Азовінтекс" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рєгєнза" (далі - відповідач) про стягнення 17 433 445грн. 86 коп. заборгованості за послуги за договором № 522/2009-253 від 04.09.2009 р., 198 521грн. 18 коп.- пені , 2 466 667грн. 84 коп. інфляційні втрати, 772 903грн. 85 коп. 3 % річні та витрати по справі.

30.06.2011 р. позивачем подано заяву про уточнення і збільшення суми позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача 17 189 595грн. 12 коп. заборгованості за послуги, 246 061грн. 75 коп. пені, 2 584 373грн. 97 коп. інфляційні втрати, 824 790грн. 28 коп. - 3% річні та витрати по справі.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування за договором № 522/2009-253 від 04.09.2009 р., в частині повного та своєчасного розрахунку за виконання наданих послуг. Позивач підтримав свої позовні вимоги і просив суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов просить визнати заборгованість у сумі 3 781 301грн. 63 коп. , в решті з позовними вимогами не погоджується.

В судовому засіданні 30.08.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно до ст.. 85 господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.09року між позивачем та відповідачем було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування імпортних вантажів № 522/2009-253 (далі - Договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по наданню послуг, пов'язаних з транспортно - експедиційним обслуговуванням імпортних вантажів замовника у відповідності із замовленням замовником та погодженими сторонами номенклатурою, обсягами, строками та маршрутами прямування (далі- Договір).

Між сторонами були підписані додатки № 1-27, додаткові угоди № 1 від 20.11.2009 р., № 3 від 27.10.2010 р., № 4 від 26.11.2010 р. № 5 від 31.12.2010 р.(а.с. 16-54).

Відповідно до п. 2.6 Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту приймання передачі на кожну окрему партію протягом 15 робочих днів з дати підписання акту.

Відповідно до п. 3.1.4 Договору підтвердженням здачі(приймання вантажу замовнику є акт приймання передачі на кожну окрему чартерну партію Акт приймання передачі на на кожну окрему чартер партію підписується замовником протягом п'яти робочих днів з дати отримання. В разі незгоди замовника з обсягом виконаних робіт він подає письмову претензію на адресу виконавця.

05.01.2010 р. між сторонами на виконання умов Договору були підписані акти № 1, 2, № 3 від 01.03.2011 р., № 4 від 02.03.2011 р., № 5 від 03.03.2011 р., № 6 від 04.04.20011 р. приймання передачі товаро - матеріальних цінностей за якими позивач передав відповідачу вантаж загальною вагою 3 278, 44 тон.

Позивач за Договором зобов'язання перед відповідачем виконав в повному обсязі та у встановлені строки, що підтверджується актами приймання - передачі наданих послуг : № ОУ-0001491 від 30.10.2009 р. на суму 3 714 985грн. 56 коп., № 0000118 від 29.01.2010 р. на суму 20 048 409грн. 22 коп., № ОУ 0001702 від 30.11.2009 р. на суму 245 625грн. 60 коп., № ОУ 0000985 від 30.09.2010 р. на суму 102 192грн. 61 коп., № ОУ -000453 від 30.04.2010 р. на суму 45 569грн. 75 коп., № ОУ 001096 від 30.11.2010 р. на суму 388 858грн. 30 коп., № ОУ0001095 від 30.10.2010 р. на суму 223 925грн. 10 коп. , № ОУ 001236 від 30.11.2010 р. на суму 2 371 691грн. 70 коп., № ОУ 001237 від 30.11.2010 р. на суму 3 202 592грн. 84 коп., № ОУ0001364 від 30.12.2010 р. на суму 96 378грн. 80 коп. на загальну суму 30 393 595грн. 12 коп., які підписані і скріплені печатками підприємств (т.1 а.с. 80-86). Позивачем виставлені рахунки фактури на оплату виконаних робіт, які відповідач оплатив частково на суму 13 204 000 грн.00коп., що підтверджується банківськими виписками від 28.10.2009 р. , від 17.11.2010 р. (т. 1.а.с. 101-102).

З метою досудового врегулювання спору позивачем 18.02.2011 р. було направлено на адресу відповідача претензією про здійснення термінового перерахування коштів за надання послуг за договором № 522/2009/-253 від 04.09.2009 р. на суму 17 189 595грн. 12 коп. Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на день розгляду справи відповідач зобов'язання по Договору не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 17 189 595грн. 12 коп.

Між позивачем та відповідачем складено акт звірки взаємних розрахунків № 2 від 31.12.2010 р., відповідачем підтверджену існуючу заборгованість у сумі 17 189 595грн.12 коп., який підписаним і скріплений печатками підприємств(т.1 а.с. 97).

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач не надав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 929 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України, договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст. 931 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за транспортно-експедиційне обслуговування у розмірі 17 189 595грн.12 коп.

Згідно умов Договору, а саме п. 4.2 за прострочення строків оплати відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Згідно розрахунку, який додано до позовної заяви пеня складає 246 061грн. 75 коп. , яка підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, який додано до позовної заяви інфляційні втрати складають 2 584 373грн. 97 коп. , 3% річних від простроченої суми заборгованості складає 824 790грн. 28 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних за період з грудня 2009 р. по травень 2011 р. у сумі 2 584 373грн. 97 коп. слід визнати обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 23.11.2009 р. по 22.06.2011 р. у сумі 824 790грн. 28 коп. , слід задовольнити частково у сумі 821 790грн. 28 коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає основний боргу в розмірі 17 189 595грн.12 коп., пеня в розмірі 246 061грн. 75 коп. , інфляційні втрати в сумі 2 584 373грн. 97 коп. , 3 % річні в сумі 821 790грн. 28 коп. в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ст.ст. 32,33, 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст.33 ГПК України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Суд відхиляє заперечення відповідача як такі, що не ґрунтуються на положеннях господарського та цивільного законодавства.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєгєнза" (51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ вул. Губи, буд. 1 код ЄДРПОУ 35594793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс"(87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 68А, код ЄДРПОУ24155428) заборгованості за надані послуги - 17 189 595(сімнадцять мільйонів сто вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять ) грн.12 коп., пеня в розмірі 246 061(двісті сорок шість тисяч шістдесят одна) грн. 75 коп. , інфляційні втрати в сумі 2 584 373(два мільйони п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят три) грн. 97 коп. , 3 % річні в сумі 821 790 (вісімсот двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 28 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 496(двадцять п'ять тисяч чотириста дев'яносто шість ) грн..33 коп. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235(двісті тридцять п'ять) грн. 96 коп. , про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя І.А. Рудовська

Повне рішення складено 15.09.2011 р.