Рішення № 18197286, 12.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2011Справа №5002-28/2980-2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98635, АДРЕСА_1).

До відповідачів:

1. Приватного підприємства фірми «Транс-Рава ЛТД» (39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Короленка, б. 42);

2. Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» (98635, м. Ялта, вул. Ломоносова, 3; 98604, м. Ялта, вул. Блюхера, б. 30).

Про стягнення 172443,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_2, представник, довіреність від 10.06.2011 р.

Від відповідача-1 не зявився, повідомлений належним чином.

Від відповідача-2 не зявився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Приватного підприємства фірми «Транс-Рава ЛТД» та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» про стягнення солідарно з відповідачів збитків у сумі 21636,60 доларів США, що на день подання позовної заяви еквівалентно 172443,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним: 27.12.2010р. між позивачем та ПП фірмою «Транс-Рава ЛТД» укладено договір перевезення № 1511 28-29/12/2010. Під час здійснення перевезення сталася дорожньо-транспортна пригода, за результатами якої позивачу завдано збитки у розмірі 172443,00 грн., що і стало підставою звернення до суду.

28 липня 2011р. від КП Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» надійшов відзив, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи необґрунтованістю та безпідставністю останніх, оскільки не встановлено факт вини відповідача-2.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 липня 2011р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

05 серпня 2011р. від ПП фірми «Транс-Рава ЛТД» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у звязку з наступним. На думку відповідача, у позовній заяві абсолютно не доведена сума збитків, оскільки відсутній будь-який розрахунок та документальне підтвердження зазначеної суми, також не надано документів, які б підтверджували його право власності на даний вантаж і відповідно право вимоги, крім того, не має підтвердження того, що вантаж було пошкоджено та він став непридатний до використання, у звязку з чим його було утилізовано.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили, про дату розгляду справи були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та Приватним підприємством фірмою «Транс-Рава ЛТД» укладено договір перевезення № 1511 28-29/12/2010 мармурових виробів на палетах.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання договірних зобовязань з організації перевезення вантажу між позивачем та відповідачем-1 складено заявку № 17 до договору на перевезення вантажу: мармурових виробів на палетах (а. с. 27), відповідно до якої перевезення вантажу обємом 23 тони з кордон переходом у м. Євпаторія (паромна переправа Зонглудак - Євпаторія) до митного посту «Ялта» Кримської митниці здійснюватиме ОСОБА_3 (водій) на автотранспортному засобі VOLVO 10102 державний номер НОМЕР_1.

11 січня 2011 р. під час здійснення перевезення зазначеного вантажу з пункту відправлення до митного посту «Ялта» Кримської митниці, водій автомобілю VOLVO 10102 державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу, не впорався з керуванням автомобілю та потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого автомобіль перевернувся, а вантаж зазнав пошкоджень несумісних з подальшим використанням.

12 січня 2011р. про дорожньо-транспортну пригоду складено протокол про адміністративне правопорушення серії АК1 № 145547 (а. с. 40), відповідно до якого робітник ПП фірми «Транс-Рава ЛТД» ОСОБА_3 11.02.2011 р. о 20 год. 00 хв. за адресою: м. Ялта, вул. Шосе Туристів, 10, управляючи автомобілем VОLVO 10102 державний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу-1, не впорався з керуванням не оцінив дорожні умови та виїхав за межі проїзної частини, допустив запрокидування автомобіля.

02 лютого 2011р. постановою Ялтинського міського суду АР Крим у справі № 3-168/2011 р. (а. с. 48), водія ПП Фірми «Транс-Рава ЛТД» ОСОБА_3 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

18 січня 2011р. директор ПП фірми «Транс-Рава ЛТД» Рачинська В.В., у звязку зі скоєним ДТП та знаходженням водія ОСОБА_3 у лікарні, видала довіреність на імя позивача на виконання всіх дій щодо доставки вантажу на митний пост «Ялта» та доставки автомобіля та напівпричепу на стоянку.

14 січня 2011р. позивач надав відповідачу-1 претензію № 1 (а. с. 31), відповідно до якої витрати позивача склали 21636,60 дол. США, з яких вартість товару 16186,60 (8798,40 + 3200,00 + 4518,20 + 670,00) дол. США, пеня за договорами - 2000,00 дол. США, оплата транспорту 2000,00 дол. США, диспетчер 100,00 дол. США, охорона вантажу 350 дол. США. Претензія отримана директором ПП фірми «Транс-Рава ЛТД» Рачинською В.В. 15.01.2011р., про що свідчить відповідна відмітка та підпис зазначеної особи.

18 січня 2011р. відповідач-1 направив позивачу гарантійний лист № 04 (а. с. 32), відповідно до якого гарантував, що претензію № 1 від 14.01.2011р. на суму 21636,60 дол. США зобовязуються сплатити з 18.01.2011р. по 18.03.2011р.

Як пояснив позивач, листом від 17 січня 2011р. експортер товару ТАLYА DIS ТІСАRЕТ LTD.STI.ОRGANIZE SАNАYI ВОLGESI повідомила позивача про свою обізнаність про ДТП, яке сталося з автомобілем VОLVO 10102 державний номер НОМЕР_1, про непридатність вантажу (втратою товарного виду) та неможливістю подальшого використання за призначенням, у зв'язку з чим не заперечували проти утилізації вантажу.

Для утилізації пошкодженого товару, 09 лютого 2011р. між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімеко» (виконавець) укладено договір № 01-09/02/11/П (а. с. 33), відповідно до якого виконавець брав на себе зобовязання забезпечити надання послуг по розміщенню та знищенню на території Сімферопольського полігону бій мармурової плитки замовника. Вартість розміщення та знищення на полігоні склала 1500,00 грн. (п. 3.1 договору).

З метою доставки об'єкту утилізації на територію Сімферопольського полігону для його подальшого знищення, 24.01.2011р. між позивачем (замовник) та Підприємством «Альтфатер Крим» (виконавець) укладено договір № 8202 на вивіз ТБО зйомним контейнером (а. с. 34). Загальна сума за надані послуги склала 3750,00 грн. 11 лютого 2011р. між Фірмою «Альтфатер Крим» з 100% іноземним капіталом укладено договір на транспортні послуги (а. с. 35), відповідно до якого виконавець здійснював за замовленням позивача вивіз мармурової плитки до місця призначення.

Відповідно до акту про знищення або руйнування товарів Кримської митниці Державної митної служби України від 22.02.2011 р. на території полігону ТОВ «Сімеко» було проведено операцію з товарів, заявлених у митний режим знищення або руйнування за ВМД № 60000000Я 2011/000769 від 22.02.2011 р., шляхом відсипання у відвал та подальшим засипанням бульдозером (а. с. 36).

Листом від 10.09.2011р. (а. с. 121) виробник пошкодженого вантажу мармурової плитки, підтвердив, що фактичні витрати позивача по поставці товару відповідно до інвойсу № 003632 від 22.12.2010р. склали 16516,6 доларів США.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р., учасники дорожнього руху мають право, зокрема, на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ст. 9 зазначеного закону, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, зокрема, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На думку позивача, Комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» не виконало належним чином обовязки, передбачені ст. 9 Закону України «Про дорожній рух», не облаштувало проїзну частину таким чином, щоб запобігти зїзду транспортного засобу, встановити знаки для завчасного попередження про небезпеку.

Посилаючись на порушення зобовязань з перевезення вантажу та неналежне виконання обовязків, передбачених ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р., позивач просить суд стягнути солідарно з ПП фірма «Транс-Рава ЛТД» та Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» завдані збитки у сумі 21636,60 доларів США, що на день подання позовної заяви еквівалентно 172 443 (сто сімдесят дві тисячі чотириста сорок три) гривні 00 копійок.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р., до якої України приєдналася на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 р. № 57-V, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення 12.01.2011 р., робітник відповідача-1 ОСОБА_3 не впорався з керуванням, не оцінив дорожні умови та виїхав за межі проїзної частини, допустив запрокидування автомобіля.

Крім того, постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 02.02.2011 р. у справі № 3-168/2011р. зазначену особу визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення.

За загальним правилом кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України). Водночас, стаття 35 ГПК України визначає підстави, за яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Частини 2-4 ст. 35 ГПК України вказують на факти, які містяться у винесених раніше судових рішеннях. Ці факти мають для суду преюдиціальний характер.

Доказів оскарження постанови Ялтинського міського суду АР Крим від 02.02.2011 р. у справі № 3-168/2011 р. суду не надано.

Таким чином, Ялтинським міським судом АР Крим у справі № 3-168/2011 р. встановлено вину працівника ПП фірми «Транс-Рава ЛТД» ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у звязку з чим, наявність вини у діях працівника відповідача-1 не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 22 Цивільного кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За загальним правилом збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Матеріали справи свідчать про наявність всіх складових частин цивільного правопорушення, у звязку з чим, вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення збитків у розмірі 172443,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме ПП Фірма «Транс-Рава ЛТД» порушила зобовязання з перевезення вантажу і повинно відшкодувати позивачу завдані збитки.

Проте, суд вважає необґрунтованими вимоги, заявлені до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка», оскільки в порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не надав жодних доказів вини відповідача-2, а також доказів того, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стало саме незадовільне утримання дороги, в той час, як постанова Ялтинського міського суду АР Крим від 02.02.2011 р. у справі № 3-168/2011р. підтверджує вину робітника відповідача-1.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач-1 не представив суду належних доказів відшкодування позивачу завданої майнової шкоди, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача-1 в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 12.09.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 16.09.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині позовних вимог до Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Шляхоексплуатаційна ділянка» - відмовити.

3.Стягнути з Приватного підприємства фірми «Транс-Рава ЛТД» (39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Короленка, б. 42, код ЄДРПО України 31712443) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (98635, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) збитки у сумі 172443,00 грн., державне мито у розмірі 1724,43 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.