Рішення № 18197279, 15.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 315

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2011Справа №5002-5/2011-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енвірон» (95021, м.Сімферополь, вул. Залеська,11-а).

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95000, м.Сімферополь, вул. Київська,74/6)

Про визнання протиправним та скасування рішення.

Суддя М.П.Гаврилюк

ПРЕ ДСТАВНИКИ:

Від позивача не зявився.

Від відповідача ОСОБА_1. представник за довіреністю від 22.04.2011р. № 329-Д.

Сутність спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енвірон» звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача, публічного акціонерного товариства «Крименерго», в який просить суд визнати протиправним та скасувати рішення комісії ВАТ «Крименерго» щодо розгляду актів, яке оформлене протоколом засідання комісії №5924 від 29 квітня 2007 року.

У ході розгляду справи позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог. Дана заява обґрунтована тим, що у прохальній частині позовної заяви допущена технічна помилка, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення комісії ПАТ «Крименерго» по розгляду актів, яке оформлене протоколом засідання комісії № 5924 від 29 квітня 2011 року.

Дана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, зокрема вказує на те, що оскаржуване рішення прийняте ним за результатами проведеної перевірки після виявлення порушення п.6.40 Правил користування електричною енергією, що виразилося у втручанні в параметри розрахункових засобів обліку шляхом розриву вторинних ланцюгів струму для устаткування прихованого пристрою для заниження розрахункових свідчень на розрахунковому електролічильнику, у використанні пристрою, яке знижає розрахункові свідчення засобів обліку.

15 вересня 2011 року, у судовому засіданні відповідачем надані заперечення щодо заяви позивача про уточнення позовних вимог, в яких він вказує, що дана заява була надана позивачем вже після розгляду справи по суті, у зв'язку з чим позивачем порушені вимоги статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енвірон» (споживач за договором) та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Євпаторійського району електричних мереж (постачальник за договором) укладено договір № 3132 про постачання електричної енергії.

Пунктом 2 укладеного договору передбачено, що протягом виконання умов цього договору, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією.

27 квітня 2011 року співробітниками Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» проведена технічна перевірка підприємства позивача.

27 квітня 2011 року складено акт № 111137 про порушення Правил користування електричною енергією, в якому зафіксовано порушення, що виразилось у втручанні в параметри розрахункових засобів обліку шляхом розриву вторинних ланцюгів струму для устаткування прихованого пристрою для заниження розрахункових свідчень на розрахунковому електролічильнику, у використанні пристрою, яке знижає розрахункові свідчення засобів обліку (арк.спр.8).

29 квітня 2011 року складено протокол № 5925, згідно якого здійснено перерахунок обсягу недооблікованої електричної енергії за період з 24 листопада 2010 року по 27 квітня 2011 року, після якого до сплати за актом № 111137 підлягає сума у розмірі 195535,04 грн. (арк.спр.9).

Позивач просить суд визнати недійсним та скасувати рішення комісії ПАТ «Крименерго» по розгляду актів, яке оформлене протоколом засідання комісії № 5924 від 29 квітня 2011 року.

Суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними які передбачено статтею16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.

У позовній заяві не міститься посилання на ст.20 Господарського кодексу України та зі змісту позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що він просить визнати недійсним та скасувати рішення ВАТ «Крименерго» №5924 від 29 квітня 2011 року, оформлене протоколом саме як оперативно-господарську санкцію.

Відповідно до пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 2006 року №1497 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до ст.235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з ч.2 ст.236 Господарського кодексу України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення комісії ВАТ «Крименерго» про донарахування споживачу 195535,04 грн. - вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Як підтверджується матеріалами справи основним доказом порушення позивачем умов укладеного між сторонами договору, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення та здійснювалося донарахування недорахованої електричної енергії є акт №111137 від 27 квітня 2011 року, в якому зафіксовано порушення позивача.

Відповідно до пункту 6.41 Правил користування електричною енергією встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 27 квітня 2011 року складено акт №111137 про порушення Правил користування електричною енергією, в якому виявлені явні ознаки втручання в параметри розрахункових засобів обліку шляхом розриву вторинних ланцюгів струму для устаткування прихованого пристрою для заниження розрахункових свідчень на розрахунковому електролічильнику, використання пристрою, яке знижає розрахункові свідчення засобів обліку.

Відповідно до складеного акту, відповідачем монтаж яких-небудь комутуючих пристроїв виявлено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено доказів використання пристроїв, яки знижають розрахункові свідчення засобів обліку а також втручання в параметри розрахункових засобів обліку шляхом розриву вторинних ланцюгів струму для устаткування прихованого пристрою для заниження розрахункових свідчень на розрахунковому електролічильнику, що є порушенням пункту 6.41 Правил користування електричною енергією, в якому зазначено, що в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду необхідних доказів в обґрунтування спірного рішення, яке винесено на підставі акту № 111137 про порушення Правил користування електричною енергією, не надав доказів того, що позивач втручався в параметри розрахункових засобів обліку шляхом розриву вторинних ланцюгів струму для устаткування прихованого пристрою для заниження розрахункових свідчень на розрахунковому електролічильнику та використав пристрою, яке знижає розрахункові свідчення засобів обліку.

У відповідності з ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що оскільки відповідачем у порушення вимог статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України не доведено обставини, на які він посилається, а саме споживання позивачем недоврахованої електроенергії, суд приходить до висновку, що акт № 111137 від 27 квітня 2011 року не може вважатися належним доказом порушення відповідачем зобовязання, та як слід наявності підстав для донарахування позивачу недорахованої енергії.

Крім того, необхідно зазначити, що акт № 111137 від 27 квітня 2011 року складений з порушенням додатку 3 та вимогам розділу 4 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, яка затверджена Постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року за № 562.

Тим самим суд дійшов висновку, що рішення ВАТ «Крименерго», оформлене протоколом № 5925 від 24.04.2011р. підлягає визнанню недійсним.

При цьому суд вважає, що як вимоги про визнання недійсним рішення відповідача оформлене протоколом № 5925 від 24.04.2011р так вимоги про скасування його є взаємоповязаними, направленими на захист прав позивача від необґрунтованого стягнення надмірно нарахованих сум за скоєне порушення Правил користування електричною енергією, тому не є взаємовиключними.

Оперативно-господарська санкція у вигляді стягнення недоврахованої суми не облікованої електричної енергії, була накладена на позивача саме рішенням комісії відповідача від 29 квітня 2011 року, тому одночасне заявлення позивачем вимог про визнання недійсним рішення від 29 квітня 2011 року та про скасування оперативно-господарської санкції слід визнати обґрунтованим.

Згідно положень діючого Господарського процесуального кодексу України право на обрання способу захисту своїх прав належить виключно позивачеві та реалізується останнім шляхом висування позову до відповідача, що містить формулювання позивачем предмету позову та його підстав.

Таким чином, захист позовних вимог декількома передбаченими законодавством способами, які не є взаємовиключними діючим господарським процесуальним законодавством України не заборонений, а тому заявлені позивачем вимоги згідно їх уточнень від 19 липня 2011 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають покладанню на відповідача.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 19 вересня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення засідання комісії Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформлене протоколом № 5925 від 29 квітня 2011 року .

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6; ЗКПО 00131400, МФО 324430, р/р 26007301320163 в філії КЦО «Промінвестбанк» м. Сімферополь) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енвірон» (95021, м.Сімферополь, вул. Залеська,11-а, ЗКПО 30545338, МФО 325365, р/р 2600302173789, КВЦФ ПАТ «Кредобанк») витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримГаврилюк М.П.