Рішення № 18197268, 08.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2011Справа №5002-1/2759-2011 за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (61082, АДРЕСА_1),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16),

про стягнення 11782,56грн.,

Суддя Л. О. Ковтун

представники:

від позивача не зявився, повідомлений належним чином,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» про стягнення суми боргу в розмірі 11782,56грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором суборенди від 01.01.2011р. в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (орендар) укладений договір суборенди нежитлового приміщення під офіс №2, (аркуш справи 10-12, далі договір).

Відповідно до умов вищевказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 33,3 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_2 для розміщення офісу.

У відповідності до пункту 5.1 договору розмір суборендної плати за нежитлове приміщення встановлюється орендодавцем та оформлюється протоколом узгодження ціни, який є невідємною частиною договору.

Суборенда плата вноситься у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця, (пункт 5.2).

Згідно з пунктом 5.3 договору орендар здійснює оплату а суборенду приміщення у відповідності до рахунку фактури, який виписується орендодавцем на підставі протоколу узгодження ціни.

Відповідно до умов договору та протоколу узгодження ціни №1, вартість одного квадратного метру приміщення, що надається в суборенду з 01.01.2011р. становить 191,70грн., загальна щомісячна плата становить 63383,61грн.

У розділі 4 договору встановлений строк його дії, а саме з 01 січня 2011 року по 18 лютого 2011р.

За відповідним актом прийому-передачі від 01.01.2011р. обєкт суборенди переданий відповідачу.

01.01.2011р. та 09.02.2011р. на адресу товариства направлені рахунки фактури №СФ0000054 та №СФ 0000006 про сплату наданих послуг на суму 10487,36грн., (аркуш справи 18,19).

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання в частині своєчасної сплати орендних платежів не виконав, що й стало підставою для звернення підприємця до суду з відповідним позовом.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Так, відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Товариством не надано суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 10487,36грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення відповідної заборгованості у примусовому порядку підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що орендар несе відповідальність в разі прострочки сплати орендних платежів в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до відшкодування суму пені в розмірі 636,28грн., 3% річних в розмірі 123,15грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 535,77грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16; банківські реквізити: рахунок №2600300345286 у філії ВАТ «Державний Експортно-імпортний банк України», м. Сімферополь, МФО 324786, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20676633) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (61082, АДРЕСА_1, банківські реквізити: рахунок НОМЕР_1 в АТ «Меркурій», м. Харків, МФО 351663, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в розмірі 10487,36грн., пеню в розмірі 636,28грн., річні в розмірі 123,15 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 535,77грн., державне мито в сумі 117,83грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.