Рішення № 18197248, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011Справа №5002-1/3517-2011 за позовом Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.», (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Айвазовського, 3),

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (95000, АДРЕСА_1),

про стягнення 233247,46 грн.

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и:

від позивача ОСОБА_2 представник, дов. від 09.08.2011р.,

від відповідача ОСОБА_1, паспорт,

Суть спору: Приватне підприємство «Торговельний дім «Ніна О.» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до підприємця ОСОБА_1 про стягнення 224510,00грн. заборгованості та 8737,46грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобовязання за договором комісії № 17 від 09.03.2010р.

Присутній в судовому засіданні підприємець зазначив про існування заборгованості перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2010р. між Приватним підприємством «Торговельний дім «Ніна О.» (комітент) та підприємця ОСОБА_1 (комісіонер) укладений договір комісії № 17, (аркуш справи далі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, комітент доручає комісіонеру, а останній зобовязується за винагороду укласти одну чи декілька угод по продажу швейних виробів (продукції).

Згідно до пункту 3.1.3 договору, комісіонер зобовязується самостійно знаходити покупців на продукцію комітента та на найбільш вигідних для комітента умовах реалізовувати продукцію покупцям.

Пунктом 4.1 договору, комітент зобовязався прийняти та затвердити звіт комісіонера та оплатити винагороду комісіонеру.

На виконання умов укладеного договору Приватним підприємством «Торговельний дім «Ніна О.» передано відповідачу для реалізації товар на загальну суму 355407,00грн., що підтверджується видатковою накладною №9 від 09.03.2010р., (аркуш справи 13).

Згідно зворотних накладних, (аркуш справи 14-16, 36-45) відповідачем повернено товар комітенту на загальну суму 130182,00грн.

У пункті 9.1 договору сторони обумовили строк його дії, а саме до 09.03.2011р.

В свою чергу, пунктом 9.3 договору передбачено, що в разі, якщо строк дії договору скінчився, а сторонами не досягнуто згоди про його пролонгацію, комісіонер зобовязаний повернути нереалізовану продукцію і все отримане ним за договором комісії у останній день дії договору.

У позовній заяві підприємство зазначає про порушення комісіонером умов укладеного договору в частині повернення продукції або вартості реалізованої продукції на суму 224510,00грн.

18.04.2011р. за вих. № 31 позивачем на адресу підприємця направлено претензію щодо повернення нереалізованої продукції або грошових коштів, отриманих від реалізації такої продукції.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано відомостей щодо розгляду вищевказаної претензії.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів та заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором комісії суду не надано.

За таких обставин, вимоги Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.» про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 224510,00грн. підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 10.2 договору в разі несвоєчасного перерахування комітенту грошових коштів, отриманих ним від реалізації продукції комітента, комісіонер сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного платежу за кожен день прострочення.

Також, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до відшкодування суму пені в розмірі 5815,75грн., 3% річних в розмірі 1125,63грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 1796,08грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі..

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 12.09.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (95000, АДРЕСА_1; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговельний дім «Ніна О.», (99011, АР Крим, м. Севастополь, вул. Айвазовського, 3; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36932122) заборгованість в розмірі 224510,00грн., пеню в сумі 5815,75грн., річні в сумі 1125,63грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 1796,08грн., 2334,27грн державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.