Рішення № 18197215, 12.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2011Справа №5002-25/3284-2011 за позовом Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201», м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зелена, 11, 95494; пр. Кірова, 29/1, офіс 422-423, м. Сімферополь, 95000

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 96570

про стягнення 33220, 00 грн., розірвання договору оренди та спонукання до повернення майна

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2., дов. б/н від 30.07.2011, представник

від відповідача - не зявився

Обставини справи:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача 33220, 00 грн., у тому числі: 14920,00 грн. основний борг за оренду транспортних засобів, 18300,00 грн. пеня; розірвати договорів оренди №11 від 01.05.11 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Приватному акціонерному товариству «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, а також причеп марки СЗАП 8527, державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5, мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором оренди №11 від 01 травня 2011 року в частині оплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 23 серпня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

09 вересня 2011 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 18086, 90 грн. боргу, у тому числі: 15 920,00 грн. основний борг за неоплачену оренду плату, 948,80 грн. інфляційні втрати, 338,08 грн. 3% річних, 880,02 грн. пеня; розірвати договорів оренди №11 від 01.05.11 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Приватному акціонерному товариству «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, а також причеп марки СЗАП 8527, державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, фактично, позивач заявою від 09 вересня 2011 року зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

Розглянувши представлену суду заяву, суд розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості, та вважає за необхідним прийняти її до розгляду.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

встановив:

01 травня 2010 року між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди автомобіля №11, пунктом 1.1. якого визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування з правом наступного викупу автомобіль марки КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, а також причеп марки СЗАП 8527, державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що передача транспортних засобів оформляється актом приймання-передачі.

Згідно пункту 1.5. договору, предмет оренди вважається переданим в оренду та поверненим з оренди з моменту оформлення відповідного акту приймання-передачі.

Відповідно до актів приймання передачі, які підписані уповноваженими представниками обох сторін, автомобіль марки КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, а також причеп марки СЗАП 8527, державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5 передані фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 01 травня 2010 року.

Вартість транспортного засобу та причепу складає вісімнадцять тисяч гривень, (пункт 1.3. договору).

Згідно пункту 1.4. договору строк оренди встановлений з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2011 року. Строк оренди може бути зменшений або продовжений за згодою сторін.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що орендна плата, в рахунок кінцевого розрахунку, вноситься щомісячно протягом року рівними долями та узгоджена сторонами в сумі 1000, 00 грн., незалежно від результатів господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2.2. договору, орендна плата за перший місяць вноситься при укладенні договору та підписанні актів приймання-передачі, а в подальшому не пізніше 25 числа кожного місяця, за який проводиться оплата на розрахунковий рахунок орендодавця або в касу підприємства.

Кінцевий розрахунок та оплата послуг по договору проводиться не пізніше трьох банківських днів після розірвання (припинення) дії договору, пропорційно фактично використаним дням у відповідному місяці, (пункт 2.4. договору).

Пунктом 4.2.7 договору встановлено, що орендар зобовязаний своєчасно оплачувати орендну плату, в строки та на умовах, встановлених договором.

Позивач в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог зазначив, що відповідач взятих на себе обовязків по договору №11 від 01.05.10 в частині сплати орендної плати не виконав, у звязку із чим, станом на 09 вересня 2011 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 склалась заборгованість в сумі 15920, 00 грн.

22 липня 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити суму заборгованості, однак належного реагування з боку відповідача не претензійну вимогу не відбулось.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату

Відповідно до п.1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідач під час розгляду справи не представив суду доказів сплати орендної плати в сумі 15920, 00 грн.

Таким чином, у звязку із неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором оренди в частині оплати орендної плати, за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 склалася заборгованість в сумі 15920, 00 грн., яка підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 948,80 грн. інфляційних втрат, 338,08 грн. 3% річних, 880,02 грн. пені.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що на випадок порушення орендодавцем строків внесення орендної плати по договору, останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі 100 грн. за кожен день прострочення, що нараховуються додатково на суму заборгованості.

Частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18086, 90 грн.

Щодо вимог позивача про розірвання договору оренди №11 від 01.05.11 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Пунктом 3.1.2. договору встановлене право орендодавця предявляти вимогу про дострокове розірвання договору, якщо орендар користується предметом договору не у відповідності з договором або призначенням майна; орендар не вніс орендну плату протягом 30 днів з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до пункту 7.1. договору зміна умов договору, його розірвання в односторонньому порядку та припинення можливе тільки за згодою сторін або в судовому порядку. В односторонньому порядку договір може бути розірваний на випадок прострочення оплати орендних рахунків орендарем більше ніж на 30 днів.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, у звязку із чим суд вимогу про розірвання договору оренди вважає обґрунтованою, та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Приватному акціонерному товариству «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» КАМАЗ 5410, державний номер НОМЕР_1, номер двигуна НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_3, а також причеп марки СЗАП 8527, державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_5.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що на випадок передбаченого пунктом 7.1. договору орендар зобовязується повернути предмет оренди протягом трьох календарних днів з моменту закінчення строку дії договору, а рівно розірвання або припинення дії договору з вини орендаря, що оформлюється актом приймання-передачі, аналогічному тому, який складався при передачі предмета оренди від орендодавця орендарю.

Предмет оренди повинен бути переданий орендодавцю в справному стані разом з необхідною документацією та в повному укомплектуванні, (пункт 5.2. договору).

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, в наведеній нормі мова йдеться як про припинення договору найму в результаті закінчення строку його дії, так і про дострокове припинення договору на вимогу будь-якої із сторін.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 14 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 96570, ін. номер НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7) на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» (м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зелена, 11, 95494, ідентифікаційний код 00858409) 18086, 90 грн. боргу, у тому числі: 15 920,00 грн. основний борг за неоплачену оренду плату, 948,80 грн. інфляційні втрати, 338,08 грн. 3% річних, 880,02 грн. пеня.

3.Розірвати договір оренди №11 від 01.05.11 укладеного між Приватним акціонерним товариством «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» (м.Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зелена, 11, 95494, ідентифікаційний код 00858409) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 96570, ін. номер НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7).

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 96570, ін. номер НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7) на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» (м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зелена, 11, 95494, ідентифікаційний код 00858409) 350,87 грн. державного мита.

5.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 96570, ін. номер НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_7) на користь Приватного акціонерного товариства «Спеціалізоване автотранспортне підприємство №1201» (м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Зелена, 11, 95494, ідентифікаційний код 00858409) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.