Рішення № 18197203, 08.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2011Справа №5002-2/2506-2011 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі (95014, м.Сімферополь, вул.Кім, 56/69)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" (95013, м.Сімферополь, вул.Севастопольська, 43, кв.50; 95000, м.Сімферополь, вул.Внєшняя, 22)

про стягнення 45 858,01 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 головний спеціаліст сектору, довіреність у справі.

Від відповідача: ОСОБА_2 адвокат, довіреність у справі

Суть спору:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" про стягнення у порядку регресу страхових виплат з урахуванням індексації за період з червня 2009 року по грудень 2010 року у розмірі 42 831,65грн., витрат на послуги банку на доставку страхових виплат за період з червня 2009 року по грудень 2010 року на суму 188,96грн, а також витрат на послуги банку у розмірі 2 837,40грн. за період з листопада 2008 року до червня 2009 року на загальну суму страхових виплат у розмірі 283738,28 грн., яка стягнута рішенням Господарського суду АРК от 07.06.2010 року по справі №2-12/1719.1 2010, всього -45858грн01коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя у справі №1-111/08 р. від 04.2.2008 року ОСОБА_3 працівник "Юждор ЛТД"- визнаний винним у скоєнні злочину. Комісією спеціального розслідування нещасного випадку призначена єдиноразова допомога у розмірі 167645грн40коп. В подальшому рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.6.2010 року по справі №2-12/1719.1-2010 стягнуто в порядку регресу грошові кошти. Відповідно чинного законодавства особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Вищенаведене і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Представник позивача 04.8.2011 року передав супровідний лист з додатковими документами по справі.

16 серпня 2011 року судове засідання відбулося за участю представника позивача ОСОБА_1 головний спеціаліст сектору, та представника відповідача - ОСОБА_2 адвокат, довіреності у справі.

У судовому засіданні оголошувалися перерви на 23.8.2011р, 06.9.2011р та 08.9.2011р, після перерв судове засідання було продовжено за участю тих же представників сторін.

23 серпня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в стягуванні 45858,01 грн. в порядку регресу, тому що ст. 46 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV «Про загальнооб'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачає право Фонду, який здійснив страхову виплату застрахованій особі зворотної вимоги к винній особі, також були порушені вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112, позивач невірно провів розрахунки страхових виплат позовних вимог.

6 вересня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача надав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, у якому зазначає, що суми перерахувань по щомісячним виплатам позивачем були неправомірно завищені та мають скласти 40931грн96коп.

Представник позивача 06.9.2011 року у судовому засіданні надав суду пояснення до розрахунку позовних вимог, відповідно до якого додатково обґрунтовує заявлену до стягнення суму.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 ГПК України, де до позивачів віднесено осіб, які предявили позов або в інтересах яких предявлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, які здійснюються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом (ч.2). Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами (ч.3).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені також у статті 16 частині 2 Цивільного кодексу України, а саме такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ця норма також визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

23 серпня 2007 р. працівник ТОВ "Юждор ЛТД" водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "Татра 815", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі обхід м. Сімферополь, з боку московської розвилки у напрямку розвилки на с. Живопісне, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка від отриманих тілесних пошкоджень померла на місці пригоди.

Потерпіла ОСОБА_4 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ “ВО Техномаш-Крим”

Вироком Київського районного суду М.Сімферополя АРК по справі № 3-111/08 р. від 04.02.08р. ОСОБА_3 визнай винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Наказом територіального управління Держгірпромнагляду по АРК і в м.Севастополі №398 від 27.08.07р. (із змінами згідно Наказу №218 від 16.05.08р.) була призначена комісія спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком головного бухгалтера ТОВ “ВО Техномаш-Крим” ОСОБА_4

06.06.08р. комісією був складений Акт спеціального розслідування нещасного випадку, який стався 23.08.07р. у 9 час. 30 мін. в ТОВ "ВО Техномаш-Крим", а також 06.06.08р. складений Акт№1 про нещасний випадок, зв'язаний з виробництвом по формі Н-1.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим №0119/63082/63082/4884 від 01.10.08р. “Про призначення одноразової допомоги сімям та особам, які мають на неї право у випадку смерті потерпілого” була призначена одноразова допомога у випадку смерті потерпілого його родині у розмірі 167 645,40грн.

Згідно Постанови Відділення №0119/63082/63082/4883 від 01.10.08р. “Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 1 березня 2008 року особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого” призначена сума щомісячної страхової виплати особам, які мають на це право у випадку смерті потерпілого, а саме: ОСОБА_5 (мати) безстроково суму у розмірі 392,92грн., ОСОБА_6 (батько) безстроково суму у розмірі 392,92грн, ОСОБА_7 (син) у розмірі 785,84грн. строком до 13.03.09р., ОСОБА_8 (син) у розмірі 785,84 грн. строком до 30.06.09р.

Відповідно до Постанови Відділення №0119/63082/63082/3098 здійснено перерахунок щомісячної страхової виплати станом на 01.03.09р., а Постановою № 0119/63082.3/63082.3/1306 от від 03.03.09р . ОСОБА_7 продовжено строк щомісячної страхової виплати до 27.02.2011р. Крім того, згідно до Постанов Відділеня № 0119/63082.1/949 от від 09.02.09р , № 0119/63082.2/950 от від 09.02.09р,№ 0119/63082.3/951 от від 09.02.09р ,№ 0119/63082.4/952 от від 09.02.09 р. проведено індексацію щомісячних страхових виплат ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом АРК розглянута по суті справа №2-12/1719.1-2010 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юждор ЛТД” про стягнення суми 283738,18 грн. на відшкодування шкоди в порядку регрессу.

Відповідно до рішення ГС АРК від 07.06.2010 по справі №2-12/1719.1-2010, яке набрало законної сили, позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі задоволено та стягнено з TOB "Юждор ЛТД " на користь Відділення 283738,18 грн. в порядку регресу.

Підставами для виплати страхових виплат у період з червня 2009 року по січень 2011 року є такі постанови Відділення:

·Постанова від 31.03.2009 року "Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 1 березня 2009 року особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого", а саме ОСОБА_5 (мати) безстроково суму у розмірі 417,67 грн., ОСОБА_6 (батько) безстроково суму у розмірі 417,67 грн, ОСОБА_7 (син) у розмірі 835,35 грн. строком до 27.02.2011р., ОСОБА_8 (син) у розмірі 835,35 грн. строком до 30.06.09р.;

·Постанова від 17.11.2009 року "Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати особі, яка має на це право у разі смерті потерпілого" про продовження ОСОБА_8 виплат з 01.07.2009 року по 10.04.2010 року в розмірі 835,35 грн.;

·Постанова від 14.04.2010 року "Про призначення перерахованої щомісячної страхової виплати станом на 1 березня 2010 року особам, які мають на це право у разі смерті потерпілого", а саме ОСОБА_5 (мати) безстроково суму у розмірі 417,67 грн., ОСОБА_6 (батько) безстроково суму у розмірі 417,67 грн, ОСОБА_7 (син) у розмірі 835,35 грн. строком до 27.02.2011р., ОСОБА_8 (син) у розмірі 835,35 грн. строком до 10.04.10р.;

·Постанова від 24.11.10р. "Про припинення щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право у разі смерті потерпілого" у звязку з закінченням навчання ОСОБА_8 з 11.04.10р.

Відповідно до вказаних вище постанов, з боку відділення за період з червня 2009 року по січень 2011 року було перераховано страхових виплат сумарно у розмірі 42 831,65 грн. та послуги банку на доставку страхових виплат на суму 188,96грн, а в загалі 43020,61грн., що підтверджується платіжними дорученнями про перерахування коштів.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" про стягнення у порядку регресу страхових виплат з урахуванням індексації за період з червня 2009 року по грудень 2010 року у розмірі 42 831,65грн., витрат на послуги банку на доставку страхових виплат за період з червня 2009 року по грудень 2010 року на суму 188,96грн, а також витрат на послуги банку у розмірі 2 837,40грн. за період з листопада 2008 року до червня 2009 року на загальну суму страхових виплат у розмірі 283738,28 грн., яка стягнута рішенням Господарського суду АРК от 07.06.2010 року по справі №2-12/1719.1 2010, всього -45858грн01коп..

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, та про те, що вони підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування (закон України від 14.01.1998 р.№ 16/98-ВР).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 від 23.09.1999 р. “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” визначено, що страховий ризик це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону № 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 є Відділення).

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6 Закону № 1105 потерпілий - ОСОБА_4 є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем ТОВ “ВО “Техномаш-Крим”, де працювала ОСОБА_4 на момент нещасного випадку, а страховиком - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі .

Відповідно до ст. 21 Закону №1105 у випадку настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві зобов'язаний в установленому законодавством порядку своєчасно і у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя або в разі його смерті та виплатити йому або особам, яки перебували на його утриманні страхові виплати.

Індексація страхової виплати регулюється Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 р. №491 та постановою КМУ від 17.07.2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Так, згідно ст. 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексдція грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Аналогічна позиція викладена у постанові КМУ від 17.07.2003 р. №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», відповідно до якої індекс споживчих цін обчислюється Держкомстатом.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, індексуються щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Абзацом пятим шостим частини другої статті 46 Закону № 1105 передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Отже, сфера дії Закону № 1105 у даному випадку охоплює лише відносини Відділення і ТОВ “ВО “Техномаш-Крим”, а взаємовідносини Відділення і ТОВ “Юждор ЛТД” регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України) та знаходяться поза сферою дії Закону № 1105, так само як і відносини відповідача з потерпілим, який не був працівником товариства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 ЦК України).

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управомоченною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управомочена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.

Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому, як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно до п. 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди при вирішенні питання щодо способу відшкодування шкоди» обов'язок особи, відповідальної за шкоду, повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах (постанова Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Судом встановлено, що на час нещасного випадку відповідач був володільцем транспортного засобу - автомобілю "Татра 815", регістраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, громадянин ОСОБА_3 був працівником ТОВ “Юждор ЛТД” та знаходився при виконанні службових обовязків.

Оскільки Відділенням за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному звязку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообовязкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постановах №33/204 від 02.03.2010 р., № 32/490 від 13.04.2010 р.

Більш того, як вже зазначалося, відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". (ст..115 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст..64 Закону України «Про судоустрій України» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на території України.

Таким чином, обовязковість виконання судового рішення виникає у момент набрання ним чинності.

Господарським судом АРК розглянута по суті справа №2-12/1719.1-2010 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юждор ЛТД” про стягнення суми 283738,18 грн. на відшкодування шкоди в порядку регрессу.

Відповідно до рішення ГС АРК від 07.06.2010 по справі №2-12/1719.1-2010, яке набрало законної сили, позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі задоволено та стягнено з TOB "Юждор ЛТД " на користь Відділення 283 738,18 грн. в порядку регресу.

Відповідно до ст. 32-34 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав. Відповідачем не доведено, що не з його вини в результаті протиправних дій у порушення вимог діючого законодавства завдано збитків позивачу. Відповідач при розгляді даної справи не представив до суду доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, або доказів відсутності своєї провини в неналежному виконанні зобов'язань та в заподіянні позивачу збитків.

Доводи, викладені відповідачем у своєму відзиві та додатку до нього неспроможні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Сімферополі до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юждор ЛТД" про стягнення у порядку регресу страхових виплат з урахуванням індексації за період з червня 2009 року по грудень 2010 року у розмірі 42 831,65грн., витрат на послуги банку на доставку страхових виплат за період з червня 2009 року по грудень 2010 року на суму 188,96грн, а також витрат на послуги банку у розмірі 2 837,40грн. за період з листопада 2008 року до червня 2009 року на загальну суму страхових виплат у розмірі 283 738,28грн., яка стягнута рішенням Господарського суду АРК от 07.06.2010 року по справі №2-12/1719.1-2010, а всього - 45858грн01коп, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України держмито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відноситься на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення підготовлено та підписано 12.9.2011р.

Керуючись ст.ст. 35,44,49,77,82,84,85, ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юждор ЛТД”(м. Сімферополь, вул. Внешняя 22, ідентифікаційний код 31981573) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі (95014, м. Сімферополь, вул. Кім, 56/59, ЄГРПОУ 25871960) 45858грн01коп в порядку регресу.

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юждор ЛТД”(м. Сімферополь, вул.Внешняя 22, ідентифікаційний код 31981573) в доход держбюджету України (р/р 31115095700002; у банку одержувача: ГУ ГКУ в АР Крим м.Сімферополь; МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь чи на інший розрахунковий рахунок) 458,58грн. держмита

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Юждор ЛТД”(м. Сімферополь, вул.Внешняя 22, ідентифікаційний код 31981573) в доход державного бюджету України (р/р 31214264700002; у банку одержувача: в ГУ ГКУ в АРК м.Сімферополь; ЗКПО 34740405, код платежу 22050003 одержувач: Держбюджет м. Сімферополь) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.