Рішення № 18197195, 12.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2011Справа №5002-25/3265-2011 за позовом 1) ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 99810; 2) ОСОБА_2, АДРЕСА_2, 98637

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» м. Ялта, с. Берегове, вул. Кіпарісна, 52, 98600; вул. Пушкінська, буд. 3, м. Ялта, 98635

про спонукання до виконання певних дій

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивачів ОСОБА_3, виписка з угоди №33 від 10.08.2011, адвокат

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» та просить суд зобовязати відповідача надати позивачам для ознайомлення протокол збору учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія», що проведене 04 квітня 2011 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.97р. №02-5/289 (із змінами та доповненнями в редакції від 29.12.2008р.) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, сторони вважаються повідомленими про час і місце судового розгляду справи належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання доказів та відзиву на позов. Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору за суттю, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, суд

встановив:

Статтею 140 Цивільного кодексу України та статтею 50 Закону України «Про господарські товариства» надане поняття товариства з обмеженою відповідальністю, та зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Згідно ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 ЦК України, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Відповідно до частини 1 ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12 вересня 2011 року та статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» від 06 квітня 2004 року, що затверджений учасниками товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є засновниками (учасниками) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія».

Позивачі в позовній заяві посилаються на те, що 04 квітня 2011 року відповідачем був проведений загальний збір учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія», на якому засновники (учасники) товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були присутні, хоч і були повідомлені про збори часників товариства належним чином, з дотриманням вимог Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до пункту 2.1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» учасники товариства мають право отримувати повну інформацію про діяльність товариства, у тому числі знайомитись з даними бухгалтерського обліку та звітності, іншої документації товариства: по вимозі учасника товариство зобовязано надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» визначені права учасників товариства, зокрема учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Згідно ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» та пункту 4.2. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» від 06 квітня 2004 року, голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

Засновники товариства - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявами від 19 травня 2011 року та 27 травня 2011 року звернулись до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» з проханням вислати на їх адреси копії протоколу зборів учасників товариства від 04 квітня 2011 року, про що свідчать описи вкладення до цінних листів, (а.с. 8).

Однак, належного реагування з боку відповідача не відбулось, що і послужило приводом для звернення позивачів з позовом до суду.

Пунктом 2.20. Рекомендацій Президії вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» визначено, що господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості звернення до господарського суду зі скаргою на дії або бездіяльність органів управління господарських товариств. Натомість особа, чиї права порушені діями або бездіяльністю органу управління господарського товариства, не позбавлена права на звернення до суду з позовом про зобов'язання господарського товариства вчинити певні дії або утриматись від вчинення певних дій.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт надання позивачам копії протоколу зборів учасників товариства від 04 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85, Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» (м. Ялта, с.Берегове, вул. Кіпарісна, 52, 98600; вул. Пушкінська, буд. 3, м. Ялта, 98635, ідентифікаційний номер 30686182) надати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99810) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 98637) для ознайомлення протокол збору учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія», що проведене 04 квітня 2011 року.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» (м. Ялта, с.Берегове, вул. Кіпарісна, 52, 98600; вул. Пушкінська, буд. 3, м. Ялта, 98635, ідентифікаційний номер 30686182) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 98637) 85,00 грн. державного мита.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іфігенія» (м. Ялта, с.Берегове, вул. Кіпарісна, 52, 98600; вул. Пушкінська, буд. 3, м. Ялта, 98635, ідентифікаційний номер 30686182) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, 98637) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.