Рішення № 18197174, 08.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.09.2011Справа №5002-25/3266-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім», м,. Київ, вул. Сирецька, 31, 04073

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 98670

про стягнення 52 943, 79 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_2, дов. від 31.08.11, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотім» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52 943, 79 грн., у тому числі: 36515,60 грн. основного боргу, пеню 2295,00 грн., збитків від інфляції в розмірі 1786,99 грн., 30% річних в сумі 4441,92 грн., 20% вартості неоплачених товарів в розмірі 7303,12 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором постачання № 01419/10 від 18 січня 2010 року.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22 серпня 2011 року строк розгляду справи продовжений.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у позовній заяві, про що свідчить поштове повідомлення №9867000362014.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.97р. №02-5/289 (із змінами та доповненнями в редакції від 29.12.2008р.) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Отже, сторони вважаються повідомленими про час і місце судового розгляду справи належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання доказів та відзиву на позов. Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору за суттю, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

18 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотім» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладений договір постачання № 01419/10.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, поставити автозапчастини, обладнання, мастильні матеріали, автохімію та авто аксесуари, шини, інші автотовари, а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити такий товар.

Одиниця виміру товару, що є предметом постачання за договором, вказується у відповідних накладних на товар, (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору, постачальник поставляє товар покупцю за цінами, що визначені у прас-листі постачальника.

Згідно пункту 2.3. договору, загальна вартість договору визначається, як сукупна сума всього товару поставленого постачальником покупцю, згідно накладних, протягом усього строку дії договору.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами зобовязань по ньому, але не пізніше ніж до 31 грудня 2011 року, (пункт 12.1 договору).

Пунктом 12.2 договору визначено, що якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання договору, строк його дії щоразу автоматично продовжується на 1 календарний рік.

Відповідно до пункту 5.1. договору товар, що є предметом постачання за договором, відвантажується відповідно до письмового замовлення покупця.

Покупець зобовязаний повідомити постачальника про отримання товару шляхом підписання уповноваженою особою відповідної видаткової накладної постачальника, (пункт 6.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем від позивача отриманий товар на загальну суму 39294,02 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками видаткові накладні, (а.с. 38-44).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту постачання товару.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем, в порушення умов укладеного договору, підписані видаткові накладні залишені не сплаченими.

Таким чином, внаслідок порушення умов укладеного договору, в частині оплати за поставлений товар, за відповідачем станом на 20 липня 2011 року склалась заборгованість у сумі 36 515,60 грн., розрахунок який перевірено судом.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом за період з 01 січня 2011 року до 09 серпня 2011 року, що підписаний обома сторонами договору, відповідач погоджується з сумою заборгованості, що склалась перед позивачем в сумі 36 515,60 грн.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що з метою досудового врегулювання спору, постачальник направив на адресу покупця письмову претензію №63 від 22 червня 2011 року з вимогою сплатити заборгованість.

Однак, належного регулювання на претензійну вимогу з боку відповідача не відбулось.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 36 515,60 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 2295,00 грн., збитків від інфляції в розмірі 1786,99 грн., 30% річних в сумі 4441,92 грн., 20% вартості неоплачених товарів в розмірі 7303,12 грн.

Згідно п. 9.2 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та тридцяті відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що у разі прострочення платежу понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% вартості неоплачених товарів.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата державного мито та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 98670, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім», (м. Київ, вул. Сирецька, 31, 04073, ідентифікаційний код 36593338) заборгованість в сумі 52 943, 79 грн., у тому числі: 36515,60 грн. основного боргу, пеню 2295,00 грн., збитків від інфляції в розмірі 1786,99 грн., 30% річних в сумі 4441,92 грн., 20% вартості неоплачених товарів в розмірі 7303,12 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 98670, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотім», (м. Київ, вул. Сирецька, 31, 04073, ідентифікаційний код 36593338) 365,16 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, 98670, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (одержувач держбюджет м.Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м.Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) 164,28 грн. державного мито.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 12 вересня 2011 року