Рішення № 18197173, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011Справа №5002-19/3406-2011 За позовом Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 25128675)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 33326178)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду майна АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь

про стягнення 203000,00 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 спеціаліст, дов. №01/20-890 від 18.05.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник, дов. № 133 від 06.09.2011 р.

Від третьої особи - не зявився

Обставини справи: Позивач Сімферопольський коледж Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати за період з 01.08.2010 р. по 01.02.2011 р. у розмірі 164157,41 грн.; пеню за період з 01.06.2009 р. по 01.06.2011 р. у розмірі 38842,59 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна АР Крим.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06.09.2011 р. у задоволенні заяви Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням у відпустці та відсутністю можливості підготуватись до судового засідання та виконати вимоги суду викладені в ухвалах.

Суд у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відкладає, оскільки документально підтвердити дані обставини відповідач не спромігся. Крім того, суд враховує строк розгляду справи передбачений ст.69 ГПК України.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не сповістила. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду АР Крим від 01.11.2007 р. по справі № 2-7/14123-2007 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат» до відповідача Фонду майна АР Крим, за участю третьої особи Міністерства освіти і науки України про спонукання укласти договір позов задоволено. Зобовязано Фонд майна АР Крим укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат» строком на пять років договір оренди державного нерухомого майна будинків та споруд, зазначених, згідно з технічним паспортом, літерами А, Б, В., Г, Е, Ж, загальною площею 2903,2 кв.м., розташованих за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова, 2, що перебувають на балансі Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана» у редакції позивача. У разі не укладення Фондом майна АР Крим договору оренди державного нерухомого майна будинків та споруд, зазначених, згідно з технічним паспортом, літерами А, Б, В., Г, Е, Ж, загальною площею 2903,2 кв.м., розташованих за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова, 2, що перебувають на балансі Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана», в десятиденний строк з дні набрання законної сили рішенням суду, договір вважати укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат», наданій суду, та викладеній в тексті судового рішення (а.с.13-22).

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Документально підтверджених відомостей щодо скасування вказаного рішення суду сторонами та третьою особою суду не представлено.

Згідно п.1.1 Договору Орендодавець (Фонд майна Автономної Республіки Крим) передає державне нерухоме майно будівлі та споруди у складі: навчальний корпус (літ.А) загальною площею 1061 кв.м., навчальний корпус (літ.Б) загальною площею 1302,3 кв.м., колишній спортзал з підсобними приміщеннями (літ.В) загальною площею 242,2 кв.м., допоміжний корпус (літ.Г) загальною площею 150,6 кв.м., сарай (літ.Е) загальною площею 23,9 кв.м., навіс (літ.Ж) площею 123,2 кв.м., що знаходиться на балансі Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана», розташовані за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова, 2 (надалі майно), а Орендар (Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат») приймає у строкове платне користування за актом приймання передачі (Додаток №1).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України серпень 2007 року складає 47690,06 грн., у тому числі: до Державного бюджету 50% - від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами і доповненнями). Орендна плата за базовий місяць оренди 23845,03 грн.; балансоутримувачу 50% - 23845,03 грн. (Додаток 3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.1 Договору).

Пунктом 3.5 передбачено, що оплата орендних платежів перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним:

3.5.1. У розмірі 50% до Державного бюджету України. код платежу 222080300, банк отримувача Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим м.Сімферополь, код ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, р/р 31117093700002.

3.5.2 У розмірі 50% балансоутримувачу - Сімферопольському коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана», код ЄДРПОУ 25128675, отримувач - Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим м.Сімферополь, МФО 824026, р/р 35227003000150.

Відповідно до п.3.7 Договору Орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету і Балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства, з рахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Пунктом 5.3 Договору передбачено обовязок Орендаря, зокрема: своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п.9.4 Договору У випадку не внесення Орендарем орендної плати протягом трьох місяців Договір вважається розірваним з моменту отримання Орендарем листа Орендодавця про відмову. Повернення майна здійснюється відповідно до п.2.5 цього Договору.

Листом № 490 від 11.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача та Фонду майна АР Крим з клопотанням про ініціювання розірвання договору оренди державного майна, що перебуває на балансі Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана», розташованого за адресою: м.Сімферополь, пр.Кірова, 2 за рішенням Господарського суду АР Крим від 01.11.2007 р. (а.с.33-34).

Фонд майна АР Крим Листом № 08-13/4681 від 20.06.2011 р. повідомив позивача та відповідача про наявність заборгованості, перед позивачем та Фондом майна АР Крим, необхідність її погашення, а також про необхідність розірвання Договору та повернення орендованого майна, у звязку з невиконанням умов договору (а.с.35-36).

Несплата відповідачем заборгованості за користуванням орендованим майном й стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачає, що Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

З матеріалів справи суд вбачає, що розрахунком позивача підтверджується сума заборгованості у розмірі 164157,41 грн. (а.с.86).

Щодо стягнення пені у розмірі 38842,59 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд звертає увагу позивача на приписи ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), згідно якої позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.) нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Однак, з наданого позивачем розрахунку суду неможливо встановити правомірність розрахунку позивача, у звязку з чим суд вважає за необхідне залишити позов в частині стягнення пені у розмірі 38842,59 грн. без розгляду.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 164157,41 грн., обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 38842,59 грн. суд залишає без розгляду.

Також, суд вважає за необхідне накласти на відповідача штраф у розмірі 850 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов'язані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору.

Так, ст.65 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках під час підготовки справи до розгляду зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. В процесі розгляду справи суд також може вимагати від сторін подання додаткових доказів, пояснень, обгрунтувань, тощо.

Згідно з ч.1 ст.59 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: 1) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При прийнятті рішення щодо накладення на відповідача штрафу у розмірі 850 грн. суд виходить з тієї обставини, що відповідачем неодноразово не виконувались вимоги суду викладені в ухвалах від 10.08.2011 р., від 23.08.2011 р. У судове засідання 10.08.2011 р. відповідач взагалі не зявився, незважаючи на те, що суд визнав його явку у судове засідання обовязковою.

Так, ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. суд зобовязав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обґрунтуванням своїх заперечень, статут, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду в удовому засіданні, належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи); контр розрахунок суми позову. Явку представників сторін та третьої особи до судового засідання визнано обовязковою.

Однак, відповідач у судове засідання 23.08.2011 р. не зявився, вимог суду викладених в ухвалі не виконав, причин поважності невиконання вимог суду не представив, у звязку з чим суд був змушений відкласти розгляд справи на 06.09.2011 р. на 11 год. 00 хв. Відповідача повторно зобовязано надати суду письмовий відзив на позовну заяву з документальним та правовим обгрунтуванням своїх заперечень; Статут, Свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду в судовому засіданні, належним чином завірені копії для залучення до матеріалів справи). Явку представників сторін у засідання суду визнати обов'язковою. Сторін попереджено, що у разі невиконання вимог, що визначені в ухвалі, до сторін можуть бути застосовані заходи, які передбачені п.5 ст.83 ГПК України, шляхом накладення штрафу у розмірі 1700 грн. або позов може бути залишено без розгляду.

У судовому засіданні 06.09.2011 р. представник відповідача у судове засідання зявився, однак вимог викладених в ухвалах суду від 10.08.2011 р. та від 23.08.2011 р. не виконав. Усно у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його перебуванням у відпустці у період розгляду даної справи та відсутністю можливості виконати вимоги суду, відсутністю можливості ознайомлення з матеріалами справи та явки у судове засідання.

Суд до уваги, даний довід представника відповідача не приймає, оскільки документального підтвердження даних обставин та поважності невиконання вимог суду викладених в ухвалах суду від 10.08.2011 р. та від 23.08.2011 р. не представлено.

Суд зазначає, що неподання відповідачем у даній справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Така ж правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне накласти на відповідача штраф у розмірі 850,00 грн. відповідно до положень п.5 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також документально не оспорено суму розрахунку.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, п.5 ч.1 ст.83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити частково.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат» (АР Крим, м.Сімферополь, пр.Кірова, 2; ідентифікаційний код 33326178) на користь Сімферопольського коледжу Державного вищого навчального закладу «Київський економічний університет ім.Вадима Гетьмана» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Кечкеметська, 2; ідентифікаційний код 25128675) заборгованість у розмірі 164157,41 грн., державне мито в розмірі 1641,57 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 190,84 грн.

·Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 38842,59 грн. залишити без розгляду.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Навчально-виробничий комбінат» (АР Крим, м.Сімферополь, пр.Кірова, 2; ідентифікаційний код 33326178) на користь Державного бюджету України (р/р 31114115700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ідентифікаційний код 34740405, код платежу 24060300, призначення платежу: «інші платежі») штраф у розмірі 850,00 грн.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.