Ухвала суду № 18197172, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

УХВАЛА

<Список (При необходимости выбрать) >

<Список (При необходимости выбрать) >

06.09.2011Справа №5002-19/1590-2009 За заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь

До боржника Приватного підприємства «Таврійська Торговельна компанія», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 32599720)

про визнання банкрутом

Суддя Мокрушин В.І.

представники:

Від кредитора ОСОБА_1. гол.спец. ю/к, дов. № 5 від 10.05.2011 р.

Від боржника не зявився

Сутьспору: Управління ПФУ в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим звернулось до Господарського суду АР Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Приватного підприємства «Таврійська Торговельна компанія», у порядку передбаченому ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою Господарського суду АР Крим від 28.04.2009 р. боржника визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура строком на шість місяців, ліквідатором призначено головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу Управління ПФУ в Залізничному районі Мілютіну Тетяну Вадимівну.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.09.2009 р. повноваження ліквідатора Мілютіной Т.В. припинено; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Балакірева Ю.В.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.02.2010 р. у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Балакірева Ю.П. про припинення повноважень ліквідатора відмовлено.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.08.2011 р. призначено судове засідання, зобовязано ліквідатора надати суду звіт про виконану роботу з моменту його призначення.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 22.08.2011 р. судове засідання відкладено на 06.09.2011 р. на 10 год. 15 хв.

Арбітражний керуючий Петін В.Ф. у судовому засіданні надав заяву про його згоду на призначення по даній справі ліквідатором та копію ліцензії.

Кредитор у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Боржник у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається із змісту заяви кредитор наводить підстави для порушення справи по спрощеній процедурі банкрутства боржника наявність заборгованості у сумі 1527,48 грн., у тому числі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у сумі 1094,67 грн., фінансові санкції у сумі 381,86 грн. та пені у сумі 50,95 грн., подання податкової звітності останній раз за 11 місяців 2007 р., за місцезнаходженням не перебуває.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсними вимогами є таки вимоги, право на які виникло до порушення справи про банкрутство. До суми, яка надає право звернення кредитору із заявою про порушення справи про банкрутство не зараховуються суми штрафних санкцій та пені.

Стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка має назву «Особливості банкрутства відсутнього боржника», передбачає ці самі «інші випадки» та особливості порушення справи про банкрутство, про які йдеться в ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч.3 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а стаття 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Щодо посилання кредитора на відсутність банкрута за місцезнаходженням суд зазначає наступне.

Доданий до заяви акт перевірки на предмет фактичного місцезнаходження Приватного підприємства «Таврійська Торговельна компанія» від 25.02.2009 р., складений працівниками Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Сімферополя АР Крим не може бути належним доказом відсутності боржника та його керівних органів за місцезнаходженням, оскільки пенсійний фонд не є органом, який визначає порядок реєстрації, зміни та припинення юридичних осіб за їх місцезнаходженням.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (№ 755-ІV від 15.05.2003 р.), визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ст.18 зазначеного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (№755-ІV від 15.05.2003 р.), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Таким чином, факт відсутності боржника юридичної особи за її місцезнаходженням не може підтверджуватись іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто єдиним належним доказом відсутності боржника за місцезнаходженням є витяг з Єдиного державного реєстру з наявністю у ньому відповідного запису.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, у п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі статті 40 Закону та статті 80 ГПК України.

Кредитором не додано до заяви належних доказів, які б свідчили про ознаки передбачені ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 14.05.1992 р. № 2343-XII із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі вищенаведеного суд вважає за необхідне провадження по справі припинити на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), оскільки відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд

УХВАЛИВ:

·Провадження по справі № 2-19/1590-2009 - припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.