Рішення № 18197167, 06.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2011Справа №5002-19/3410-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг», м.Київ (ідентифікаційний код 37194363)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 25138,18 грн., розірвання договору фінансового лізингу та спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_2 представник, дов. б/н від 01.03.2011 р.

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг» звернувся до Господарського суд АР Крим з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у розмірі 24262,16 грн., 3% річних у розмірі 106,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 222,22 грн., пеню у розмірі 547,78 грн., а всього стягнути 25138,18 грн.; розірвати договір фінансового лізингу від 13.04.2010 р. №Ф32; зобовязати відповідача повернути предмет договору фінансового лізингу від 13.04.2010 р. № Ф32 транспортний засіб «Skoda Superb Classic» позивачу, а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у розмірі 35102,22 грн., 3% річних у розмірі 106,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 222,22 грн., пеню у розмірі 547,78 грн., а всього стягнути 35978,24 грн.; розірвати договір фінансового лізингу від 13.04.2010 р. №Ф32; зобовязати відповідача повернути предмет договору фінансового лізингу від 13.04.2010 р. № Ф32 транспортний засіб «Skoda Superb Classic» позивачу, а також просить стягнути судові витрати.

Суд приймає заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає збільшені позовні вимоги, як первісні позовні вимоги позивача до відповідача. Суд також зазначає, що такі процесуальні дії представника позивача відповідають наданим йому повноваженням та направлені на захист прав і законних інтересів позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неприбуття суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2010 р. між Дочірнім підприємством «Надра - сервіс» (Лізингодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № Ф32, а також Додаток № 2 до Договору (а.с.11-14).

Актом приймання передачі від 13.04.2010 р. Дочірнє підприємство «Надра - сервіс» предмет лізингу передало відповідачу (а.с.18).

01.09.2010 р. між Дочірнім підприємством «Надра - сервіс» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі - Лізинг» (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги (а.с.15).

Згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 01.09.2010 р. право вимоги за Договором фінансового лізингу № Ф32 від 13.04.2010 р. передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі - Лізинг» (а.с.16, звор.арк.).

Відповідно до п.1.1 Договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із положеннями Договорів лізингу, перелік яких вказаний у Додатку № 1 до даного Договору (надалі іменуються «Основні Договори»), укладені між Первісним кредитором та Лізингоодержувачами, згідно Додатку № 1 до даного Договору (надалі іменуються Боржники).

За цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржників сплати грошових коштів визначених основними договорами. До Нового кредитора переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основних договорів Боржниками (п.1.2-1.3 Договору про відступлення права вимоги).

01.09.2010 р. між Дочірнім підприємством «Надра - сервіс» (Первісний Лізингодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі-лізинг» (Новий Лізингодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № Ф32 від 13.04.2010 р. (а.с.17).

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, у звязку зі зміною власника Предмета лізингу та на підставі Договору відступлення права вимоги від 01.09.2010 р., Лізингодавцем по Договору вважати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг».

Пункт 3 - 5 Додаткової угоди всі лізингові платежі та заборгованість за ними з 01.09.2010 р. підлягають сплаті на поточний рахунок Нового Лізингодавця. Новий Лізингодавець приймає на себе всі права та обовязки Первісного Лізингодавця по Договору. Протягом десяти днів після підписання даної Додаткової угоди, Лізингоодержувач зобовязується надати Новому Лізингодавцю Предмет лізингу для огляду його технічного стану. За результатами огляду Предмета лізингу Новим Лізингодавцем у присутності Лізингоодержувача складається акт огляду Предмета лізингу.

Лізингоодержувач і Новий Лізингодавець підписанням цієї Додаткової угоди підтверджують свою згоду на виконання один перед одним своїх зобовязань по Договору у повному обсязі. Внести зміни до п.8.3 Додатку № 2 Договору та викласти його у новій редакцій, а саме: «8.3. Лізингоодержувач зобовязується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно з Договору, протягом 5 календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не пізніше 7 числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений у Договорі чи виставленому рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобовязання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно Договору. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні». Всі інші положення Договору залишаються без змін та Сторони підтверджують свої зобовязання за ними (п.7-9 Додаткової угоди).

У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором фінансового лізингу, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогами про розірвання договору фінансового лізингу, про повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями).

Частиною 1, 2 ст.292 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) Лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рахунками на оплату № Ф32/6 від 25.02.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/7 від 25.03.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/8 від 22.03.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/9 від 25.05.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/10 від 24.06.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/11 від 25.07.2011 р. на суму 5420,03 грн., № Ф32/6 від 25.08.2011 р. на суму 5420,03 грн. підтверджується обовязок відповідача сплатити заборгованість за Договором лізингу на загальну суму 37940,21 грн. (а.с.19-23, 32-33).

Однак, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35102,22 грн., отже суд задовольняє позов в цій частині.

Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 106,02 грн. та індексу інфляції у розмірі 222,22 грн. суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми у розмірі 106,02 грн. та індекс інфляції у розмірі 222,22 грн.

Сума пені також підлягає стягненню у розмірі 547,78 грн., оскільки розрахована згідно із ст.258 Цивільного кодексу України (у редакції від 16.01.2003 р.), п.6 ст.232 Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.2003 р.), ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (від 22.11.1996 року № 543 із змінами і доповненнями).

Згідно п.8.16 Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу у разі прострочення сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобовязаний платити на користь Лізингодавця пеню, виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 35102,22 грн., пені у розмірі 547,78 грн., 3% річних у розмірі 106,02 грн., індексу інфляції у розмірі 222,22 грн., обґрунтовані, засновані на законі, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями) Лізингодавець має право, зокрема: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір фінансового лізингу та вимагати термінового повернення предмету лізингу, у випадку, якщо: Лізингоодержувач не сплатив щомісячний лізинговий платіж протягом 30 днів з дня виставлення рахунку до сплати (п.10.1.4 Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу).

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач не своєчасно сплачує лізингові платежі, так станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість у розмірі 35102,22 грн., як зазначає позивач, таким чином з боку відповідача наявне суттєве порушення умов Договору фінансового лізингу, Договору про відступлення права вимоги, Додаткової угоди № 1 від 01.09.2010 р. до Договору фінансового лізингу, що суттєво порушує права позивача. Отже, вимога позивача щодо розірвання Договору фінансового лізингу від 13.04.2010 р. № Ф32 правомірна, заснована на законі, а отже підлягає задоволенню.

Оскільки, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (№ 723/97-ВР від 16.12.1997 р. із змінами і доповненнями), суд вважає за можливе застосувати положення ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних у повному обсязі, у звязку з чим задовольняє позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Також відповідачем документально не оспорено суму розрахунку.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг» (м.Київ, вул.Басейна, 9, к.3; ідентифікаційний код 37194363) заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 35102,22 грн., 3% річних у розмірі 106,02 грн., інфляційні втрати у розмірі 222,22 грн., пеню у розмірі 547,78 грн., державне мито у розмірі 529,78 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Розірвати Договір фінансового лізингу від 13.04.2010 р. № Ф32 укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг» (м.Київ, вул.Басейна, 9, к.3; ідентифікаційний код 37194363).

·Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі-Лізинг» (м.Київ, вул.Басейна, 9, к.3; ідентифікаційний код 37194363) предмет договору фінансового лізингу від 13.04.2010 р. № Ф32 транспортний засіб «Skoda Superb Classic» (номер кузову НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_3).

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 12.09.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.