Рішення № 18195476, 01.09.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.11р.Справа № 6/5005/8635/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ ЛІЗИНГ", м. Київ

до Відповідача-1 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

Відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астар-Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 72 193,52 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

від відповідача-3 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг", м. Київ - далі по тексту - позивача до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача - 1; до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача - 2; до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Астар - Дніпро", м. Дніпропетровськ - далі по тексту - відповідача - 3 про стягнення 59 996,85грн. - заборгованості за лізинговими платежами на підставі укладеного між позивачем та відповідачем - 1 договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Днп-0486/ДЛ від 03.09.2008р. - далі по тексту - договір фінансового лізингу.

Додатково позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1, 2, 3 платіж за незавершений лізинговий період у розмірі 5 069,46грн. та пеню у розмірі 7 127,21грн.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідачів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1,2,3 судові витрати по справі, а саме: 721,94грн. - державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем -1 умов укладеного між сторонами договору щодо оплати лізингових платежів, в результаті чого, під час дії договору, в період з 03.10.2008р. по 10.12.2009р., утворилася заборгованість за лізинговими платежами, яку позивач просить суд стягнути в примусовому порядку з відповідачів - 1,2,3, так як в забезпечення виконання лізингоодержувачем (відповідачем - 1 у справі) своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу 03.09.2008р. між позивачем, відповідачем - 1 та відповідачем - 2 укладено договір поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, відповідно до умов якого поручитель (відповідач - 2) зобов'язався перед кредитором (позивачем) відповідати за повне виконання боржником (відповідачем - 1 у справі) зобов'язань перед кредитором (позивачем у справі), які виникли із договору фінансового лізингу, що як існують у момент укладення даного договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому, крім вищезазначеного договору поруки 03.09.2008р. було укладено другий договір поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП1 між позивачем, відповідачем - 1 та відповідачем - 3, згідно з умовами якого поручитель (відповідач - 3) зобов'язався перед кредитором (позивачем) відповідати за повне виконання боржником (відповідачем - 1 у справі) зобов'язань перед кредитором (позивачем у справі), які виникли із договору фінансового лізингу, що як існують у момент укладення даного договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Відповідач - 1 вимоги суду тричі не виконав, у судове засідання тричі не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що відповідача - 1 належним чином було тричі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від 07.07.2011р., від 26.07.2011р. та від 11.08.2011р., рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, у витязі з ЄДРПОУ; ухвали суду відповідачем - 1 отримано власноручно 19.07.2011р. (а.с. 48), що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося на адресу господарського суду Дніпропетровської області 22.07.2011р., однак відповідач - 1 не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача - 1 документально підтверджена не була, надані позивачем та відповідачем - 2 матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача - 1.

Відповідач - 2 вимоги суду виконав, у судове засідання двічі з`явився, проти позовних вимог відносно відповідача - 2 заперечує в повному обсязі, подав суду відзив на позов в якому зазначає, що умови договору фінансового лізингу укладеного між позивачем та відповідачем - 1, за які поручився відповідач - 2 йому відомі та наведені у п. 1.3 договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, вищезазначені умови складаються з суми лізингових платежів до сплати за договором лізингу - 164 878,69грн., ПДВ в т.ч.; комісія за передачу предмета лізингу у власність - 2 000,00грн., ПДВ в т.ч.; викупна вартість 1 одиниці предмета лізингу на момент закінчення договору лізингу - 250,00грн., ПДВ в т.ч.; термін договору лізингу 36 місяців, починаючи з дати акта прийому - передачі предмета лізингу в лізинг.

Відповідач - 2 зазначає, що відповідно до п. 4.2 договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, дія договору припиняється відповідно до умов даного договору, а також відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п. 5.1 договору поруки, дія даного договору припиняється при припиненні забезпеченого зобов'язання та/або виконанні боржником договору лізингу, при переведенні боргу, та за іншими обставинами, передбаченими чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Згідно з ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з вищевикладеного відповідач - 2 зазначає, що в доданій до позовної заяви копії Додаткової угоди №1 від 10.12.2009р. - далі по тексту - угода - до договору лізингу, лізингодавець (позивач у справі) та лізингоодержувач (відповідач-1 у справі) домовилися доповнити п.4.1 Додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу наступним: «4.1....при достроковому припиненні (розірванні) Договору лізингу через будь-які обставини Лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю страхову премію, яка була сплачена останнім за предмет лізингу, а цим договором..», із наведенням надалі формули розрахунку суми страхової премії. Надалі, цією ж угодою (п.8) сторони визначили розмір страхової премії, що відшкодовується лізингодавцю (позивачу у справі) - 2 149,88 грн., та крім того, узгодили (п.5-7, п.9 угоди) загальну суму заборгованості лізингоодержувача за договором - 78 203,17 грн., та новий строк її оплати - 10 календарних днів з моменту укладення цієї угоди. Крім того, згідно пункту 2 угоди сторони домовилися у добровільному порядку на підставі п.8.1 Додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу припинити дію договору фінансового лізингу транспортних засобів з 10 грудня 2009р. На виконання укладеної угоди позивач та відповідач-1 підписали (як свідчить копія, додана до позовної заяви) акт приймання-передачі від 10 грудня 2009р., згідно якого підтвердили факт припинення договору лізингу з 10.12.2009р., оформили повернення предмета лізингу та узгодили суму і строк сплати заборгованості за договором лізингу (78 203,17 грн. - протягом 10 календарних днів). Зазначені угода та акт приймання-передачі від 10 грудня 2009р. не підписані з боку відповідача-2 як поручителя, про їх укладання поручителю не повідомлялося, згода відповідача-2 як поручителя на скорочення строку погашення заборгованості за договором фінансового лізингу та внесення змін до забезпеченого зобов'язання, яким збільшено розмір зобов'язань боржника та, відповідно, відповідальності поручителя (на суму страхової премії), не запитувалася, та відповідачем-2 не надавалася. У зв'язку із відсутністю згоди поручителя, з моменту вчинення зазначених дій (укладання угоди та підписання акту приймання-передачі від 10 грудня 2009р.) порука, надана відповідачем-2 згідно договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, припинилася відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідач - 2 зазначає, що порука, надана відповідачем-2, згідно договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, є такою, що припинилася, з наступних підстав: п. 5.2 договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 визначено, що при ненастанні подій, зазначених у п.5.1 зазначеного договору, даний договір припиняється, якщо кредитор (позивач у справі) протягом 1 (одного) року від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством договору лізингу не пред'явить позову до поручителя (в даному випадку до відповідача - 2). Строки виконання договору фінансового лізингу в частині оплати лізингових платежів встановлені, зокрема, у п.3.1.6 Додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу, згідно якого лізингоотримувач (відповідач - 1) зобов'язаний вчасно, відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток № 3 до договору фінансового лізингу) оплачувати лізингові платежі. Графіком лізингових платежів (Додаток №3 до договору фінансового лізингу) передбачено щомісячну сплату лізингових платежів, починаючи з листопада 2008 року (строк сплати - З листопада 2008) по жовтень 2011 року (строк сплати - 3 жовтня 2011). Як свідчить Розрахунок суми заборгованості, доданий до позовної заяви, вперше договір фінансового лізингу в частині строку сплати лізингових платежів порушений лізингоотримувачем (відповідачем-1) 08 січня 2009р. (допущено порушення строку сплати, а саме платіж внесений 19.10.2009), та в подальшому порушувався відповідачем-1 систематично, шляхом повної несплати щомісячних платежів згідно Графіку. Проте, вперше із позовною заявою до відповідача-2 як поручителя про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу на підставі договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 позивач звернувся лише 17 червня 2011р. Таким чином, від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством договору фінансового лізингу до дня пред'явлення позову до поручителя, минуло 887 днів, тобто майже два з половиною роки. На підставі ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України та п. 5.2 договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, порука, надана відповідачем-2 за зазначеним договором, припинилася у зв'язку із тим, що позивачем як кредитором не було пред'явлено позову до поручителя протягом встановленого строку, а саме протягом одного року від дня настання строку виконання забезпеченого поручительством договору фінансового лізингу.

Відповідач -3 вимоги суду тричі не виконав, у судове засідання тричі не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що відповідача належним чином було тричі повідомлено про час та місце судового засідання, що підтверджується штампом суду про відправлення відповідачеві копії ухвал суду від 07.07.2011р., від 26.07.2011р. та від 11.08.2011р., рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про час та місце судового засідання, за адресою зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, у витязі з ЄДРПОУ; належне повідомлення відповідача -3 про час та місце слухання справи підтверджується конвертами, що повернулися на адресу господарського суду, так як особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвала про порушення провадження по справі надіслана на адресу відповідача - 3, зазначену позивачем в позовній заяві (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Обсерваторна, буд. 80), ухвала про порушення провадження у справі, повернулася до господарського суду з відміткою пошти "адресат не розшуканий". Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом. Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому вказана адреса відповідача станом на 22.06.2011р., а саме: 03067, м. Київ, вул. Івана Лепсе, буд. 4, офіс 421. Оскільки господарським судом надсилалися відповідачу ухвали про розгляд справи:

- на адресу, вказану позивачем в позовній заяві;

- на адресу, вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.06.2011р., суд вважає, що відповідач - 3 був належним чином повідомлений про час і місце проведення судових засідань, однак відповідач - 3 не скористався наданим йому законним правом участі у судовому засіданні та неможливість присутності в судовому засіданні представника відповідача - 3 документально підтверджена не була, надані позивачем та відповідачем - 2 матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача - 3.

26.07.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 11.08.2011р. у звязку з тим, що відповідач - 1,3 у судове засідання не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надали, незважаючи на те, що їх належним чином було судом повідомлено про місце та час слухання справи.

11.08.2011р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України слухання справи було відкладено до 01.09.2011р. у звязку з тим, що відповідач - 1,3 у судове засідання не з'явилися, відзив на позов та витребувані судом документи без поважних причин не надали, незважаючи на те, що їх належним чином було судом повідомлено про місце та час слухання справи.

01.09.2011р. справу було розглянуто за участю повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання в обґрунтування своїх позовних вимог і своїх позовних заперечень.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем - 1 укладений договір фінансового лізингу, за умовами якого лізингодавець (позивач у справі) придбає у власність предмет лізингу і надає його лізингоотримувачеві за плату у тимчасове володіння та користування на умовах даного договору і правил (додаток № 1). Найменування предмета лізингу і його технічні характеристики вказані у специфікації (додаток № 2).

Згідно з п. 5.2 договору фінансового лізингу загальна сума договору лізингу 165 971,19грн. ПДВ в т.ч.

Пункт 6 договору фінансового лізингу зазначає, що забезпечення виконання лізингоотримувачем своїх зобов'язань за договором лізингу здійснюється за договором поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП1 укладеним з відповідачем - 3 від 03.09.2008р.

Крім того до матеріалів справи додано договір поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 укладений з відповідачем - 2 від 03.09.2008р., згідно умов якого поручитель (відповідач - 2) зобов'язався перед кредитором (позивачем) відповідати за повне виконання боржником (відповідачем - 1 у справі) зобов'язань перед кредитором (позивачем у справі), які виникли із договору фінансового лізингу № ЭЛ/Днп-0486/ДЛ (даний договір є підставою обґрунтування позовних вимог), що як існують у момент укладення даного договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.

Відповідно до п. 5.7 договору фінансового лізингу строк лізингу складає 36 місяців, починаючи з дати Акта прийому - передачі предмета лізингу в лізинг.

На виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору фінансового лізингу позивачем передано, а відповідачем - 1 отримано предмет лізингу, що підтверджено підписаним позивачем та відповідачем - 1 актом прийому - передачі предмета лізингу в лізинг від 03.10.2009р. (а.с. 22), таким чином, на підставі положень договору, перебіг строку договору лізингу почався 03.10.2009р.

Однак, з дати підписання акта прийому - передачі транспортного засобу (предмета лізингу), відповідачем - 1 починаючи з 03.12.2008р. лізингові платежі не сплачувалися у повному обсязі, що спричинило виникнення заборгованості за лізинговими платежами. У зв'язку з належним виконанням позивачем умов договору фінансового лізингу й неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу з боку відповідача - 1, між позивачем та відповідачем - 1 досягнуто домовленість про дострокове припинення дії договору фінансового лізингу та повернення предмета фінансового лізингу. Таким чином, 10.12.2009р. на підставі акту приймання - передачі, який підписаний позивачем та відповідачем - 1, лізингоодержувач (відповідач - 1) передав лізингодавцю (позивачу) предмет договору фінансового лізингу, крім того в матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Днп-0486/ДЛ від 03.09.2008р. від 10.12.2009р., однак зазначена угода, з тексту якої вбачається, що вона є невід'ємною частиною договору фінансового лізингу, не містить підписів сторін, а по тексту видно, що вона укладена між позивачем та відповідачем - 1. З вищевикладеного зрозуміло, що договір фінансового лізингу діяв з 03.10.2009р. по 10.12.2009р., за період його дії утворилася заборгованість, яка і стала підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідачів - 1,2,3 заборгованості за договором фінансового лізингу в примусовому порядку в розмірі 59 996,85грн.

Додатково позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1, 2, 3 платіж за незавершений лізинговий період у розмірі 5 069,46грн. та пеню у розмірі 7 127,21грн.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідачів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів - 1,2,3 судові витрати по справі, а саме: 721,94грн. - державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально частково було доведено ті обставини, на які він посилається в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 гл. 58 Цивільного кодексу України та законом.

Згідно з ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), отже матеріалами справи доведено факт не виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем - 2 на вимоги суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача - 2 в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу у розмірі 59 996,85грн. є обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не оспорюються відповідачем - 1 по суті, а отже виходячи з вищевикладеного суд прийняв рішення задовольнити вимоги позивача та стягнути на його користь 59 996,85грн. заборгованості за договором фінансового лізингу, однак стягнути з відповідача - 1, так як вважає, що договори поруки за № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 та № ЭЛ/Днп-0486/ДП1, припинили свою дію виходячи з наступного:

по - перше, поручителі (відповідач - 2,3) за договорами поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 та № ЭЛ/Днп-0486/ДП1, зобов'язувалися перед кредитором (позивачем) відповідати за повне виконання боржником (відповідачем - 1 у справі) зобов'язань перед кредитором (позивачем у справі), які виникли із договору фінансового лізингу № ЭЛ/Днп-0486/ДЛ, що як існують у момент укладення даного договору, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. Поручителям (відповідачу - 2,3) умови договору укладеного між позивачем та відповідачем - 1 фінансового лізингу, за які вони поручилися відомі та наведені у п. 1.3 договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2, вищезазначені умови складаються з суми лізингових платежів до сплати за договором лізингу - 164 878,69грн., ПДВ в т.ч.; комісія за передачу предмета лізингу у власність - 2 000,00грн., ПДВ в т.ч.; викупна вартість 1 одиниці предмета лізингу на момент закінчення договору лізингу - 250,00грн., ПДВ в т.ч.; термін договору лізингу 36 місяців, починаючи з дати акта прийому - передачі предмета лізингу в лізинг.

Однак в матеріалах справи міститься додаткова угода № 1 від 10.12.2009р. до договору лізингу, якою лізингодавець (позивач у справі) та лізингоодержувач (відповідач-1 у справі) домовилися доповнити п.4.1 Додатку №1 "Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу наступним: «4.1....при достроковому припиненні (розірванні) Договору лізингу через будь-які обставини Лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю страхову премію, яка була сплачена останнім за предмет лізингу а цим договором..», із наведенням надалі формули розрахунку суми страхової премії. Надалі, цією ж угодою (п.8) сторони визначили розмір страхової премії, що відшкодовується лізингодавцю (позивачу у справі) - 2 149,88 грн., та крім того, узгодили (п.5-7, п.9 угоди) загальну суму заборгованості лізингоодержувача за договором - 78 203,17 грн., та новий строк її оплати - 10 календарних днів з моменту укладення цієї угоди. Крім того, згідно пункту 2 угоди сторони домовилися у добровільному порядку на підставі п.8.1 Додатку №1 «Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів" договору фінансового лізингу припинити дію договору фінансового лізингу транспортних засобів з 10 грудня 2009р. На виконання укладеної угоди позивач та відповідач-1 підписали (як свідчить копія, додана до позовної заяви) акт приймання-передачі від 10 грудня 2009р., згідно якого підтвердили факт припинення договору лізингу з 10.12.2009р., оформили повернення предмета лізингу та узгодили суму і строк сплати заборгованості за договором лізингу (78 203,17 грн. - протягом 10 календарних днів), однак з матеріалів справи вбачається, що зазначені угода та акт приймання-передачі від 10 грудня 2009р. не підписані з боку відповідача-2,3, як поручителів, про їх укладання відповідачу - 2 не повідомлялося, згода відповідача-2 як поручителя на скорочення строку погашення заборгованості за договором фінансового лізингу та внесення змін до забезпеченого зобов'язання, яким збільшено розмір зобов'язань боржника та, відповідно, відповідальності поручителя (на суму страхової премії), не запитувалася, та відповідачем-2 не надавалася; щодо освіченості відповідача - 3 стосовно існування угоди позивач суду доказів не надав, тому суд дійшов висновку, що відсутня згода поручителів (відповідача - 2,3) на укладання додаткової угоди № 1 від 10.12.2009р., внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності поручителів (відповідачів - 2,3).

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, згідно якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, з моменту вчинення зазначених дій (укладання угоди та підписання акту приймання-передачі від 10 грудня 2009р.) порука, надана відповідачами - 2,3 згідно договорів поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 та № ЭЛ/Днп-0486/ДП1, припинилася.

По - друге, відповідно до обох договорів поруки, згідно з п. 5.2 договорів при ненастанні подій, зазначених у п. 5.1 даних договорів, дані договори припиняють свою дію, якщо кредитор протягом 1 (одного) року від дня настання строку виконання забезпеченого порукою договору лізингу не пред'явить позову до поручителя.

Виходячи з вищевикладеного та з результатів вивчення матеріалів справи договір фінансового лізингу припинив свою дію 10.12.2009р., а строк виконання зобов'язання забезпеченого порукою, згідно з п.9 додаткової угоди № 1 до договору фінансового лізингу настав 20.12.2009р., однак позов до відповідача - 2, як поручителя вперше подано лише 17.06.2011р., дана інформація відповідає тій, що зазначена відповідачем - 2 у його відзиві на позов, таким чином позивач пред'явив позов до відповідача - 2 через 544 дні від дня настання строку виконання забезпеченого порукою договору лізингу; що стосується договору поруки № ЭЛ/Днп-0486/ДП1, який укладено з відповідачем - 3, то позивач не надав суду інформації, що позов до відповідача - 3 подавався раніше, ніж 06.07.2011р., таким чином суд дійшов висновку, що позивач пред'явив позов до відповідача - 3 через 563 дні від дня настання строку виконання забезпеченого порукою договору лізингу.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що договори поруки за № ЭЛ/Днп-0486/ДП2 та № ЭЛ/Днп-0486/ДП1 припинили свою дію, так як позивач протягом 1 (одного) року від дня настання строку виконання забезпеченого порукою договору лізингу не пред'являв позовів до поручителів, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Додаткові вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів - 1, 2, 3 платежу за незавершений лізинговий період у розмірі 5 069,46грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що підлягає задоволенню та стягненню з відповідача - 1, так як п. 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів, які підписані позивачем та відповідачем - 1, передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий платіж оплачується лізингоодержувачем у повному обсязі.

Що стосується стягнення пені у розмірі 7 127,21грн., то позивачем не дотримано обмежень, встановлених п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому дані вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 7 048,89грн., та підлягають стягненню з відповідача - 1

Вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів - 1,2,3 судові витрати по справі, а саме: 721,94грн. - державного мита та 236,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що підлягають задоволенню пропорційно стягнутій сумі, а саме у розмірі 721,15грн. - державного мита та 235,74грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, та підлягають стягненню з відповідача - 1 на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,525,526,625 Цивільного кодексу України, 193,232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, ст.ст.82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (юридична адреса: 03038, м. Київ, вул. М. Гринченко, 4, оф. 130; фактична адреса: 03058, м. Київ, вул. Леваневського, буд. 6, оф. 85; код ЄДРПОУ 34832663, р/р 26004010425701 в ЗАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346) 59 996,85грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість грн. 85 коп.) - заборгованості за договором фінансового лізингу; 5 069,46грн. (п'ять тисяч шістдесят дев'ять грн. 46 коп.) - платіж за незавершений лізинговий період; 7 048,89грн. (сім тисяч сорок вісім грн. 89 коп.) - пені; 721,15грн. (сімсот двадцять одна грн. 15 коп.) - державного мита та 235,74грн. (двісті тридцять п'ять грн. 74 коп.) - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяО.О. Коваленко Повне рішення складено

06.09.2011р.