Рішення № 18195333, 05.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

05.09.2011Справа №5002-2/2411-2011 за позовом ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський район, с. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2)

про стягнення 641 430,01 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники сторін:

Позивач не зявився;

Відповідачі ОСОБА_1 представник, довіреність у справі.

Обставини справи: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Лора" про стягнення суми основного боргу у розмірі 524195грн59коп., пені у сумі 40451грн.13коп., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 57015грн87коп. та 3% річних у сумі 19767грн42коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір від 23.9.2009 року №06/09-1478-БО-19, відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачу природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його. Позивач у повному обсязі виконав свої зобовязання за договором, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу. Відповідач частково виконав зобовязання стосовно оплати за отриманий природний газ. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

25.8.2011 року від відповідача надійшов відзив на позов, яким, у звязку із набранням законної сили ЗУ «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», яким передбачено списання заборгованості за природний газ у період з 01 січня 1997 року по 01 січня 2011 рік, просять відмовити у задоволенні позовних вимог. В своєму відзиві відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 11.5.2011 року №503 «Про затвердження порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались або погоджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування».

25.8.2011 року судове засідання відбулось за участю представника позивача ОСОБА_2 - головний ю/к, та за участю представника відповідача ОСОБА_1

25.8.2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.9.2011 року.

05.9.2011 року від відповідача надійшло клопотання, яким просять суд приєднати до матеріалів справи договір №672/503 від 26.08.2011 року про організацію взаєморозрахунків в підтвердження того, що заборгованість перед позивачем відсутня.

Після перерви судове засідання було продовжено.

Представник позивача судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений, про що свідчить підпис представника на бланку перерви від 25.8.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст..525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як постачальником, та Приватним підприємством "Лора", як покупцем, був укладений договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання від 23.9.2009 року №06/09-1478-БО-19, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Відповідно п.1.3. газ, що постачається за даним договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання.

Згідно п. 6.1. договору оплата вартості газу згідно п.5.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 числа та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння.

Актами передачі приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ та організацій та інших споживачів від 30 листопада 2009 року на суму 58119грн.88коп., від 30.12.2009 року на суму 154506грн13коп., від 31.01.2010 року на суму 184721грн14коп., від 28.2.2010 року на суму 191567грн70коп., від 31.3.2010 року на суму123400грн62коп. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" передала ПП "Лора" природний газ за вищенаведеним договором постачання природного газу.

Відповідач порушив умови договору щодо повної оплати за отриманий газ, у звязку із чим виникла заборгованість у сумі 524195грн59коп. за період з листопада 2009 року по березень 2010 року.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статей 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобовязань перед позивачем стосовно повної оплати за отриманий газ у сумі 524195грн59коп.

А відтак, аналізуючи надані позивачем докази та норми права, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 524195грн59коп. боргу за період з листопада 2009 року по березень 2010 року обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення 57015грн87коп. втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції з грудня 2009 року по квітень 2011 року та 19767грн42коп. річних від простроченої суми за період з 11.12.2009 року до 01.06.2011 року, які підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом.

Також позивачем заявлена вимоги про стягнення 40 451грн13коп.. пені за період з 01.12.2010 року по 01.6.2011 рік, яка не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 Договору разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору покупець зобовязаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Але відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно акту передачі приймання природного газу за грудень 2009 рік позивач поставив відповідачу природний газ на суму 154506грн13коп., однак відповідачем в порушення п. 6.1 Договору повністю не здійснені розрахунки до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу, і сплачено лише частково. Отже нарахування штрафних санкцій відповідно умов п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено з 10.01.2010 року і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно акту передачі приймання природного газу за січень 2010 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 184721грн14коп., але ПП "Лора" в порушення п. 6.1 Договору повністю не здійснені розрахунки до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Отже нарахування штрафних санкцій відповідно умов п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено з 10.02.2010 року і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі акту передачі приймання природного газу за лютий 2010 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 191567грн70коп., але ПП "Лора" в порушення п. 6.1 Договору не здійснило розрахунки до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Отже нарахування штрафних санкцій відповідно умов п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено з 10.03.2010 року і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно акту передачі приймання природного газу за березень 2010 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 123400грн62коп., але ПП "Лора" в порушення п. 6.1 Договору не здійснило розрахунки до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Отже нарахування штрафних санкцій відповідно умов п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України повинно бути здійснено з 10.04.2010 року і припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунку пені, якій наданий позивачем, вбачається, що нарахування здійснені за останні 6 місяців до моменту звернення із позовом до суду 01.12.2010 року по 01.6.2011 рік, тобто без врахування вимог п. 7.2. Договору та п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 40 451грн13коп.. пені за період з 01.12.2010 року до 01.6.2011 рік.

Стовно доводів Приватного підприємства "Лора" про те, що сума боргу у розмірі 524195грн59коп., сума інфляційних у розмірі 57015грн87коп. та 19767грн42коп. річних підлягають списанню у звязку із набранням законної сили постанови КМУ від 08.8.2011 року №894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію», слід зазначити:

На підставі п 6.постанови КМУ для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів.

Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідачем не представлені суду докази списання заборгованості Приватного підприємства "Лора", проведеної у звязку прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 08 серпня 2011 року №894.

Надані в судовому засіданні Протоколи №17 від 15.6.2011 року та №18 від 15.6.2011 року засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Автономної Республіки, складені у звязку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 року №503 «Про затвердження Порядку перерахування у 2011 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувались або погоджувались відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування», та договір №672/503 від 26.08.2011 року про організацію взаєморозрахунків, не можуть бути належними та допустимими доказами, так як вони не стосуються предмету даного спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В засіданні суду оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений та підписаний 08.9.2011р.

Керуючись ст.ст. 49,77,82,84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Лора" (97513, Сімферопольський район, с. Гвардійське, вул. Рикова, 7, кв. 2, Код ЄДРПОУ 20745893) на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р№26008301970 в ВАТ «Ощадбанк», МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 524195грн59коп. суми боргу, 57015грн87коп. інфляційних, 19767грн42коп. річних, 6009,78грн.державного мита, 221грн11коп витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.У задоволені 40451грн13коп. суми пені відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримТолпиго В.І.