Рішення № 18195270, 01.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 217

РІШЕННЯ

Іменем України

01.09.2011Справа №5002-25/2803-2011 за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії», вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100

до відповідача Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1370) вул. Ген. Горбачева, 5, м.Феодосія, 98100

про стягнення 294240, 68 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність № 488 від 21.03.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2., представник, довіреність № 50 від 15.02.2011 р.

Обставини справи:

Позивач - Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1370), просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 294240, 68 грн., у тому числі: 225546, 90 грн. основного боргу, пеню 25722,18 грн., 3% річних 4782,02 грн., індекс інфляції 17310,00 грн., штраф в розмірі 20878,97 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за надані позивачем послуги за договорами №182/07 від 23 липня 2007 року та №852/11 від 17 березня 2011 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14 липня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні неодноразово зменшував суму позовних вимог, так останньою заявою позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 25722,18 грн., індекс інфляції у розмірі 17310,54 грн., 3% річних у розмірі 4782,09 грн., штраф у розмірі 20878,97 грн., всього 68693,78 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши надану заяву розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, та вважає за необхідним прийняти її до розгляду.

У судовому засіданні, що відбулось 30 серпня 2011 року оголошено перерву до 01 вересня 2011 р. Після перерви судове засідання продовжено за участю тих самих представників сторін.

В процесі розгляду справи позивач сплатив суму основного боргу у розмірі 57178,57 грн.

Відповідач у судовому засіданні 01 вересня 2011 р. погодився із нарахуванням пені та просив суд зменшити розмір нарахування штрафу в порядку ст. 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

встановив:

23 липня 2007 року та 17 березня 2011 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» та Феодосійським центральним військовим клінічним санаторієм Міністерства оборони України (військова частина А 1370) були укладені договори на постачання води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію №182/07 та № 152/11.

Пунктом 1 договорів встановлено, що водоканал приймає на себе водопостачання абонента питною водою до місця приєднання останнього до міського водопровода, приймання та очистку стоків від абонента в міській каналізаційний контейнер в обємі не меньш фактичного забору води та приймання стоків попереднього року на ділянках мереж обєктів абонента.

Відповідно до п 3 договору від 23.07.2007 р. №182/07 та п. 2.1 договору від 17.03.2011р. № 152/11 абоненти самостійно здійснюють щомісячні платежі відповідно виставленого рахунку в строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Неналежне виконання відповідачем зобовязань призвело до утворення заборгованості за надані послуги за період з березня 2010 р. по червень 2011 р. у розмірі 225546,90 грн.

Позивач у судовому засіданні неодноразово зменшував суму позовних вимог, так останньою заявою позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 25722,18 грн., індекс інфляції у розмірі 17310,54 грн., 3% річних у розмірі 4782,09 грн., штраф у розмірі 20878,97 грн., всього 68693,78 грн.

Як встановлено судом, відповідачем в ході судового провадження у даній справі зобов'язання по сплаті за надані послуги по комунальному водоспоживанню та водовідведенню виконані у повному обсязі у розмірі 57178,57 грн., що підтверджують матеріали справи, а саме банківські виписки та виставлені рахунки, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4782,09 грн. 3% річних, 17310,54 грн. інфляційних збитків, 25722,18 грн. пені, 20878,97 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 13 договору №182/07 від 23.07.2007р. та пункту 5.1 договору № 852/11 від 17.03.2011 р. за затримку розрахунків абонент сплачує водоканалу за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючий за період, за який сплачується пеня, але не більше розміру, встановленого діючим законодавством та 5% штрафу за ухилення від оплати предявленого рахунку.

Відповідно до частини 2 статті 549 Господарського процесуального кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені та штрафу, зробленим позивачем, з урахуванням приписів Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Крім того, слід зазначити, що відповідач у судовому засіданні погодився із заявленою до стягнення позивачем сумою пені у розмірі 25722,18 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 25722,18 грн., з% річних у розмірі 4782,09 грн., індексу інфляції у розмірі 17310,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд виходить з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, а також враховує відсутність негативних наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної штрафної санкції таким наслідкам.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем у ході судового провадження сплачено суму заборгованості у повному обсязі, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 10439,48 грн.

Згідно з пунктом 6.3 Розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”№02-5/78 від 04.03.1998 р., з наступними змінами та доповненнями, у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 05 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1370) (вул. Ген. Горбачева, 5, м.Феодосія, 98100, р/р 35213005000496 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 08275305) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100, р/р 26000310107901 в ФАБ АБ «Південний» м. Ялта, ОКПО 03348086, МФО 384522) пеню у розмірі 25722,18 грн., індекс інфляції у розмірі 17310,54 грн., 3% річних у розмірі 4782,09 грн., штраф у розмірі 10439,48 грн.

4.Стягнути з Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1370) (вул. Ген. Горбачева, 5, м.Феодосія, 98100, р/р 35213005000496 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 08275305) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100, р/р 26000310107901 в ФАБ АБ «Південний» м. Ялта, ОКПО 03348086, МФО 384522) 1258,76 грн. державного мита.

5.Стягнути з Феодосійського центрального військового клінічного санаторію Міністерства оборони України (військова частина А 1370) (вул. Ген. Горбачева, 5, м.Феодосія, 98100, р/р 35213005000496 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ОКПО 08275305) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Феодосії» (вул. Земська, 8, м. Феодосія, 98100, р/р 26000310107901 в ФАБ АБ «Південний» м. Ялта, ОКПО 03348086, МФО 384522) 100,06 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6.В частині стягнення штрафу у розмірі 10439,48 грн. відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.