Рішення № 18195158, 04.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2011Справа №5002-16/2029-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК+» (65026, м. Одеса,вул.. Польська, б.3, кв.24, ідентифікаційний код 30389880)

До відповідача Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» (98433,с. Віліне, Бахчисарайський район, вул.. Леніна, б.128, ідентифікаційний код 03759754)

Про стягнення 33025,00 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус

Представники:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК+» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» про стягнення 33 025,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати та 3000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за видатковою накладною №54 від 15.05.2008 р. відповідачу був переданий у власність товар на загальну суму 38458,00 грн., вартість якого в добровільному порядку була сплачена частково, а тому залишок боргу у сумі 33025,00 грн. стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою ГС АР Крим від 31.05.2011р. в порядку статті 24 ГПК України відповідач по справі Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Агрофірма «Крим» був замінений на належного відповідача по справі Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство Агрофірма «Крим» (а.с. 49 -50)

07 червня 2011 року на адресу суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої внаслідок зміни найменування відповідача просить суд стягнути заборгованості у розмірі 43019,98 грн. саме з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим». Вказана заява була залучена судом до матеріалів справи ( а.с.82).

Позивач у судове засідання 04.08.2011р. не зявився, однак 18.07.2011р. надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить розглянути справу за наявними у справі доказами у звязку з неможливістю забезпечити явку представника. Також повідомив, що підтримує заявлений позов у повному обсязі та додатково надав докази часткової сплати відповідачем суми у розмірі 5433,00 грн. Надані документи були залучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання 04.08.2011р. явку представника не забезпечив, однак, як і раніше проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у відзиві від 04.07.2011р., зокрема, звертав увагу суду, що у видатковій накладній № 54 від 15.05.2008р. на підставі якої позивач просить стягнути суму основного боргу, відсутні посилання на довіреність для отримання товарно матеріальних цінностей, а відтак, вказана накладна не є безспірним доказом відпуски товару відповідачу

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність строків розгляду справи, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи продовжувався на пятнадцять днів.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з наявної в матеріалах справи накладної №54 від 15.05.2008 р., Товариством з обмеженою відповідальністю «НІК+» без укладання відповідного договору був переданий у власність Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» товар термоусадочний ковпачок, загальна вартість якого складає 38458,00 грн.

Товар був прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис представника Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» у зазначеній накладній, який також був скріплений печаткою підприємства.

Проте, вартість отриманого товару до часу подачі позову до суду відповідачем була сплачена частково у сумі 5433,00 грн., що підтверджується банківським виписками. (а.с.71-76)

Вартість товару, яка залишилася не сплаченою становить 33 025,00 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1. ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України. Відповідно, у відповідача виник обовязок щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що передача товару здійснювалася на підставі усного правочину, позивач листом №8 від 14.02.2011 р. (а.с.9) звернувся до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» з проханням оплатити вартість отриманого товару. Вказаний лист був отриманий відповідачем 04.03.2011 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача у копії відповідного поштового повідомлення. (а.с.16)

Проте, вказана вимога була залишена відповідачем поза увагою.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 33 025,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обовязку по сплаті вартості отриманого товару, через що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК+» про стягнення з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» заборгованості у розмірі 33025,00 грн. є обґрунтованими, заснованими на діючих нормах законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не може погодитись з позицією відповідача про те, що відсутність довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей може бути підставою для відмови у задоволенні позову з наступних підстав.

Твердження відповідача основані на тому, що видаткова накладна № 54 не містять посилання на довіреність, а відтак не може бути безспірним доказом поставки товару за договором № 08/3 від 01.01.2008р.

Суд з цього приводу зазначає, що в у тексті позовної заяви та у матеріалах справи взагалі відсутнє жодне посилання на договір № 08/3 від 01.01.2008р., не наданий такий договір і з боку відповідача.

Згідно банківських виписок відповідач здійснював часткову оплату за отриманий товар, тим самим здійснював дії з фактичного виконання умов усного правочину.

Судом були витребувані від відповідача платіжні доручення на підставі яких було здійснено частково перерахування сум. Але, вимоги суду відповідачем були залишені поза увагою, а тому, суд приймає в якості належних доказів сплати банківські виписки надані позивачем.

Також, суд не приймає до уваги відсутність довіреності на представника для отримання матеріальних цінностей, оскільки у накладній № 54 від 15.05.2008р. є підпис представника відповідача, скріплений печаткою відповідача. Доказів втрати, викрадення печатки відповідачем не надано. Будь-яких заперечень щодо неотримання спірного товару відповідачем не надано.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Накладна № 54 від 15.05.2008р., відповідає вимогам цих нормативних актів, є первинним документом, фіксує факт здійснення господарської операції, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обовязку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Також згідно листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не являється запереченням факту передачі (поставки ) товарів.

Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.02.2010р. по справі № 28/199.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт поставки товару відповідачеві ще в травні 2008 р., який ним був сплачений лише частково та, виходячи із загальних положень Цивільного кодексу про купілвю продаж, ухилення відповідача від обовязку щодо його сплати, суд дійшов висновку, що вимоги про стягненння з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» заборгованості у розмірі 33025,00 грн. підлягають задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» 3 000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування судом не задовольняється з наступних підстав.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”, дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльності та прийняв Присягу адвоката України.

Позивачем наданий суду договір про надання юридичних послуг №15 від 11.05.2011 р., укладений між ТОВ «НІК +» (Замовник) та СПД ОСОБА_1 (Виконавець), пунктом 1.1 якого передбачено, що Виконавець зобовязується надати Замовнику юридичні послуги, а саме: складення позовної заяви, складення та надання претензії, розрахунків, пені ( а.с. 58).

В обґрунтування вимоги про стягнення витрат на юридичне обслуговування позивачем надано квитанція до прибуткового касового ордеру № 65, яке свідчить про сплату юридичних послуг у сумі 3000,00 грн. ( а.с. 59).

Проте, суд звертає увагу на те, що матеріалами справи не підтверджується, що СПД ОСОБА_1 є адвокатом у розумінні ст.. 2 Закону України «Про адвокатуру», зокрема свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, позивачем не представлено належних доказів у підтвердження своїх вимог, а отже витрати на правову допомогу, сплачені позивачем, мають бути віднесені до його власних витрат, та не підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК+» слід стягнути 33025,00 грн. В решті позову 3000,00 грн. слід відмовити із зазначених вище підстав.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства Агрофірма «Крим» (98433,с. Віліне, Бахчисарайський район, вул.. Леніна, б.128, ідентифікаційний код 03759754) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК+» (65026, м. Одеса,вул.. Польська, б.3, кв.24, ідентифікаційний код 30389880) 33025,00 грн., а також 330,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в частині стягнення 3000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБілоус М.О.