Постанова № 18194257, 05.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2011 № 44/150

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Агрикової О.В.

суддів:

при секретарі судового засідання Шапконюк Ю.О.,

від позивача: не зявились,

від відповідача: ОСОБА_1., дов. №220/687/д від 13.12.2010року,

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України

на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року

у справі №44/150 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Словянська група», м. Київ,

до Міністерства оборони України, м. Київ,

про стягнення 1075412,41грн. -

встановив:

27.02.2009року ТОВ «ТД «Словянська група»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач) про стягнення 1075412,41грн.

Також, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з заявою без номера та дати (т.1, а.с.154-162), згідно якої уточнив розрахунок пені та 3% річних та просив суд стягнути з відповідача 1801764,23грн., а саме: 715217,38грн. інфляційних збитків, 53833,74грн. 3% річних, 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 позов ТОВ «Торговий дім «Словянська група»задоволено. Присуджено до стягнення з Міністерства оборони України на користь ТОВ«ТД «Словянська група»інфляційні збитки в сумі 715217,38грн., 3% річних в сумі 53833,74грн., пені в сумі 654983,74грн., штрафу 377730,02грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт прострочення відповідачем сплати позивачеві за отримані від нього паливно-мастильні матеріали, а також наявність підстав для застосування до правовідносин сторін положень ст.231 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.525, 526, 527, 530, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на п.4.4. укладеного між сторонами спору договору та на відсутність фінансування відповідача з боку Державного бюджету України. На думку скаржника, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, оскільки такий правочин не вчинено у письмовій формі та відсутня вина у несвоєчасності сплати позивачеві грошових коштів за паливно-мастильні матеріали.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.96 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч.2 ст.96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року у справі №44/150 відмовлено Міністерству оборони України в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150, апеляційну скаргу залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2011року у справі №44/150 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 року у справі №44/150 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011року у справі №44/150 апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 22.08.2011року.

Згідно розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011року у справі №44/150 до складу судової колегії замість судді СуховогоВ.Г. введено суддю Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2011року розгляд справи №44/150 відкладався на 05.09.2011року.

В судове засідання 22.08.2011року представники позивача не зявились вдруге, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення позивачеві поштових відправлень суду.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008року між ТОВ «Торговий дім «Словянська група»(виконавець) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір №246/1/08/5 про постачання для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів (за кошти Державного бюджету України) (далі договір), згідно умов якого виконавець зобовязувався поставити для потреб Міністерства оборони України пально-мастильні матеріали, а замовник забезпечити приймання та її оплату за номенклатурою, кількості, у строки і за цінами згідно специфікації (п.1.1. договору).

Згідно специфікації, відповідач зобовязувався поставити паливо для реактивних двигунів ТС-1 та/або РТ у кількості 9960,0тонн та бензин автомобільний А-92 у кількості 854,4тонн, загальна вартість продукції складає 97022832,48грн.

Пунктом 2.3. договору визначено, що постачання продукції одержувачем замовнику здійснює постачальник включно за номенклатурою, у кількості, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Ціну продукції та порядок розрахунків сторони обумовили розділом 4 договору, відповідно до якого платником за цим договором є Міністерство оборони України.

Позивачем виставлено рахунки на оплату поставленої продукції на загальну суму 97022832,48грн. Відповідачем оплату було здійснено лише частково. Міністерство оборони України перерахувало на рахунок позивача суму в розмірі 62700782,57грн.

Поставлений на суму 34322049,91грн. товар (видаткові накладні від 05.05.2008року №ТД-0000054 на суму 533694,24грн.; від 30.04.2008року №ТД-0000053 на суму 527352,00грн.; від 10.05.2008року №ТД-000061 на суму 1754 806,62грн.; від 12.05.2008року №ТД-000063 на суму 2540 064,60; від 14.05.2008року №ТД-0000065 на суму 2528377,87грн.; від 15.05.2008року №ТД-0000066 на суму 1563 324,13грн.; від 15.05.2008року №ТД-0000062 на суму 1791215,26грн.; від 15.05.2008року №ТД-0000064 на суму 2022 702,30грн.; від 21.05.2008року №ТД-0000067 на суму 1417240,08грн.; від 01.06.2008року №ТД-0000068 на суму 477796,68грн.; від 28.07.2008року №ТД-0084 на суму 4398703,27грн.; від 28.07.2008року №ТД-0082 на суму 453330,00грн., від 29.07.2008року №ТД-0079 на суму 368358,00грн., від 31.07.2008року №ТД-0081 на суму 450702,00грн., від 02.08.2008року №ТД-0000085 на суму 997416,98грн., від 28.07.2008року №ТД-0080/156 на суму 445446,00грн., від 11.08.2008року №ТД-0086 на суму 2348161,80грн., від 26.08.2008року №ТД-0090 на суму 1611868,99грн., від 04.09.2008року №ТД-0098/202 на суму 419604,00грн., рахунок від 28.08.2008року №ТД-0092 на суму 3 686712,06грн., від 29.08.2008року №ТД-0092 на суму 1030679,20грн., від 15.09.2008року №ТД-0111 на суму 2954493,83грн.) був оплачений з простроченням.

Факт порушення здійснення оплат підтверджується платіжними дорученнями №U 170803 від 10.10.2008року, №U 238683 від 12.12.2008року, №U 218157 від 08.12.2008року, №U 218158 від 08.12.2008року, №U 238681 від 25.12.2008року, №U 96306 від 25.06.2008року, №U 79928 від 30.05.2008року, №U 79930 від 30.05.2008року, №U 79929 від 30.05.2008року, №U 79750 від 30.05.2008року, №U 79751 від 30.05.2008року, №U 79752 від 30.05.2008року, №U 154503 від 18.09.2008року, №U 100259 від 27.06.2008року, №U 79743 від 30.05.2008року, №U 79744від 30.05.2008року, №U 171458 від 13.10.2008року, №U 106556 від 09.07.2008року, №U 104295 від 04.07.2008року, №U 98766 від 27.06.2008року, №U 94412 від 24.06.2008року, №U 104299 від 04.07.2008року, №U 104298 від 04.07.2008року, №U 170802 від 10.10.2008року №U 149006 від 10.09.2008року №U 155285 від 19.09.2008року №U 155283 від 19.09.2008року №U 155284 від 19.09.2008року №U 151667 від 12.09.2008року, №U 151666 від 12.09.2008року, №U 157158 від 23.09.2008року, №U 177137 від 20.10.2008року.

Вказані вище обставини відповідачем не заперечуються.

Відповідно до п.4.4. договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 25 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Відповідач стверджує, що він не міг вчасно розрахуватись з позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали у звязку з відсутністю належного фінансування з Державного бюджету України.

Такі твердження відповідача колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки згідно довідки Державного казначейства України від 19.06.2009року №6-04/1630-10047 фінансування протягом 2008 року за бюджетною програмою КПКВ 2101020 «Утримання особового складу Збройних сил України»проведено на 99,9 відсотка планових призначень. Наведене свідчить, що фінансування відповідача в 2008 році (на момент виникнення зобовязань відповідача перед позивачем щодо оплати отриманих паливно-мастильних матеріалів) було здійснено майже в повному обсязі, а тому, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, відповідач мав можливість своєчасно розрахуватись з позивачем за договором №246/1/08/5 про постачання для державних потреб пально-мастильних матеріалів для техніки спеціального призначення і забезпечення підготовки миротворчих підрозділів (за кошти Державного бюджету України) від 31.03.2008року.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач, за прострочення відповідачем строків оплати за договором, керуючись ст.231 Господарського кодексу України, нарахував та просив стягнути з відповідача 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 1 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

-за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

-за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме:

-якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

-якщо, порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

-якщо допущено прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, висновки господарського суду міста Києва про наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст.231 Господарського кодексу України є неправомірними, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання саме грошового зобовязання.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, господарський суд дійшов незаконного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу на підставі ст.231 Господарського кодексу України, а тому спірне судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010року у справі №42/562.

Поряд із цим, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 53833,74грн. 3% річних та 715217,38грн. інфляційних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 53833,74грн. 3% річних та 715217,38грн. інфляційних витрат, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання щодо оплати вартості отриманих від позивача паливно-мастильних матеріалів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись ст.ст.103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує частково рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 в частині стягнення 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу і приймає в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні вказаних вимог відмовляє.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 в частині стягнення 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу скасувати.

3.Прийняти в цій частині нове рішення суду, яким в задоволенні позову в частині стягнення 654983,09грн. пені та 377730,02грн. штрафу відмовити.

4.В решті рішення господарського суду міста Києва від 23.06.2009року у справі №44/150 залишити без змін.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Словянська група» (01133, м.Київ, вул. Щорса, б.32-В, офіс 1-10, ідентифікаційний код юридичної особи 34614090) на користь Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) 5163,86грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

6.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

7.Справу №44/150 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

13.09.11 (відправлено)