Постанова № 18194197, 05.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2011 № 25/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсакової Г.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року (підписано 19.04.2011р.)

по справі№ 25/50 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток»

про стягнення 102502,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» про стягнення 102502,81 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, в тому числі 94197,08 грн. основного боргу, 6371,91 грн. інфляційної складової боргу та 1933,82 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. по справі № 25/50 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник зазначає, що положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не поширюються на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, адже він регулює відносини між виробниками, виконавцями цих послуг та їх споживачами. В свою чергу, ПАТ «Київенерго» не є ні виробником, ні виконавцем житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.2.2.4 Статуту компанії предметом діяльності компанії є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011р., згідно ст. ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.05.2011р. порушено апеляційне провадження.

Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Восток» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року у справі № 25/50 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача подав заяву, в якій просить змінити найменування позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» в підтвердження чого надав копію Свідоцтва про державну реєстрацію №769840, Довідки АБ №324705 з ЄДРПОУ та витяг зі статуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Судова колегія дійшла висновку здійснити заміну найменування позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2002р. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (електропостачальна організація) та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (абонент) був укладений договір № 690271 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір).

Згідно п.1.1. договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до договору.

Абонент, відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2. договору, зобовязується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Додатком № 4 до Договору ( п. 2 ) сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 (п.п.3.1. ) Додатку № 4 до Договору сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому предявляється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць ( згідно Додатку № 1 до Договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленного, сплата проводиться за фактичними показниками.

Згідно з п.п. 3.2. п.3 Додатку № 4 до Договору Абонентам, що не мають приладів обліку:

- щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді.

Відповідно до п.1 Додатку № 3 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію «Енергопостачальною організацією» проводяться згідно з Тарифами, затвердженими Розпорядженнями КМДА за кожну відпущену Гігакалорію.

Відповідно до п. 8.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року

Згідно з п. 8.4 договору Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.

Предметом позову у даній справі є вимога ПАТ “Київенерго” про стягнення з відповідача 94197,08 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 6371,91 грн. інфляційної складової боргу та 1933,82 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №690271 від 01.06.2002 р. та додатками до нього.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним належним чином виконані зобовязання за договором № 690271 від 01.06.2002р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009р. по 01.03.2011р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011р. становить 94197,08 грн., що підтверджується відомостями споживання теплової енергії, табуляграмами обліку теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу. Позивач вказує, що нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладення Договору та п. 5.1. Договору розрахунковим способом та по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не надано доказів приведення у відповідність із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» укладеного в 2002р. з відповідачем договору. Таким чином, договір №690271 від 01.06.2002 р. відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» втратив чинність з 01.01.2006р.

Проте, судова колегія з таким висновком суду не погоджується та виходить з наступного.

Пунктами 2 і 4 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник; особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач,виконавець, виробник.

Відповідно до п. 1.3. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», затвердженого наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005р. №60, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обовязків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Пунктом 4.1 Порядку встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків чи інший субєкт господарювання, з яким дійшли домовленості про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.

Крім того, за статтею 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Відповідно до п.2.2.4 Статуту ПАТ «Київенерго» предметом діяльності товариства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання» визначає балансоутримувача (будинку, групи будинків, житлового комплексу) як власника відповідного майна або юридичну особу, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Відповідно до п. п. 20, 21 ч.1 ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на зазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає, що позивач за укладеним між сторонами договором №690271 від 01.06.2002 р. є постачальником (продавцем) теплової енергії, як різновиду товару, а не виконавцем житлово-комунальних послуг, та в силу ст.712 ЦК України між сторонами виникли відносини, що виникають з договору поставки.

Отже, на думку судової колегії, місцевий господарський суд помилково застосував норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до спірних правовідносин.

Доказів припинення договору №690271 від 01.06.02 р. в установленому порядку господарському суду не надано.

Згідно з п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №690271 від 01.06.02 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю, у звязку з чим за період з 01.10.2009р. по 01.03.2011р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011р. становить 94197,08 грн.

Доказів оплати заборгованості за Договором відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 94197,08 грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6371,91 грн. інфляційної складової боргу за період з грудня 2009р. по березень 2010р., з серпня 2010р. по лютий 2011р. та 1933,82 грн. 3% річних за період з листопада 2009р. по лютий 2011р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання.

Правовідносини між сторонами врегульовані Договором №690271 від 01.06.2002 р., а тому обумовленні ним зобовязання сторін є обовязковими до виконання сторонами, в тому числі обовязок відповідача своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2.3.2. Договору відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до договору.

З огляду на обставини справи, оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобовязань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних, наданий позивачем, відповідає обставинам справи та вимогам закону, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляційної складової боргу в сумі 6371,91 грн. та 3% річних в розмірі 1933,82 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. підлягає скасуванню, в звязку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Суд апеляційної інстанції приймає по справі нове рішення про задоволення позову повністю.

З огляду на наведене вище, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Змінити найменування позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» на Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року у справі № 25/50 задовольнити.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року у справі № 25/50 скасувати.

4. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото,15, ідент. код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка,5, ідент. код 00131305) 94197,08 грн. основного боргу, 6371,91 грн. інфляційної складової боргу, 1933,82 грн. 3% річних, 1025,03 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Восток» (02156, м. Київ, вул. Кіото,15, ідент. код 22878269) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка,5, ідент. код 00131305) 512,52 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 25/50 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді