Постанова № 18194142, 06.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2011 № 57/111

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Суліма В.В.

суддів:

при секретарі:

від представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 представник за дов. б/н від 04.05.2011р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Державної екологічної інспекції в місті Києві

на рішення Господарського суду

міста Києва

від 14.06.2011р. (дата підписання повного тексту 20.06.2011р.)

справа №57/111 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Державної екологічної інспекції в місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРА”

про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства на суму 4095360,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція в місті Києві (далі позивач) в квітні 2011р року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “БОРА” (далі відповідач) про стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в розмірі 4095360,00 грн., на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДК у Голосіївському районі м. Києва, банк ГУДКУ у м. Києві, р/р 33115331700002, ИМФ 820019, код ЄДРПОУ 26077879, код бюджетної класифікації 24062100.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. у справі № 57/111 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. у справі № 57/111 та прийняти нове рішення яким, задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначив, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відходи знайдені на земельній ділянці орендованій відповідачем є безхазяйними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2011р. у справі №57/111 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/14 від 15.08.2011р. “Про зміну складу колегії суддів” в звязку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №57/111 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Сотніков С.В., Дзюбко П.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.201411р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.09.2011р. відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. по справі № 57/111 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в засідання Київського апеляційного господарського суду 06.09.2011р. вдруге не зявився, був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011р.

Враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.09.2011р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державної екологічної інспекції в місті Києві - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи на виконання наказу Державної екологічної інспекції в м. Києві від 09.04.2010 р. №334 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Юргіним Д.В., із залученням помічника прокурора Солом'янського району м. Києва Ліщука B.C. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства на території схилів “Протасового яру” за адресою: вул. Амосова, 8, м. Київ, про що було складено акт від 12.04.2010 р.

Так, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010 р. вбачається, що на орендованій відповідачем земельній ділянці площею 32301 м2 (кадастровий номер 8000000000:72:213:0038), яка згідно договору оренди земельної ділянки (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 22.08.2007 р. за № 72-6-00442 у книзі записів державної реєстрації договорів), укладеного між Київською міською радою та відповідачем була надана останньому для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-торгівельного комплексу з паркінгом, розташоване стихійне сміттєзвалище твердих побутових відходів різного морфологічного складу. Площа засміченої ділянки становить 2400 м2, товщина шару відходів становить близько 15 см., об'єм відходів дорівнює 360 м3.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства , оскільки в діях відповідача вбачав повний склад правопорушення виходячи з наступного:

- пункт 10 ч. 1 ст. 35 Закону України “Про охорону земель” передбачає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від засмічення. Несанкціоноване розміщення відходів свідчить про невиконання відповідачем своїх обов'язків. Невжиття всіх можливих заходів для виконання обов'язку є протиправною поведінкою.

- оскільки на земельних ділянках наявні сторонні предмети і матеріали, що зафіксовано актом, то наявне засмічення земельних ділянок, а отже, згідно ст. 43 Закону України “Про відходи”, методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, повинна розраховуватись шкода. Власне шкода полягає у тривалому знаходженні та земельній ділянці сторонніх предметів, що призводить до потрапляння до ґрунту, ґрунтових вод, атмосферного повітря небезпечних речовин, що виробляються внаслідок впливу фізичних факторів на відходи (гниття, окислення, розчинення тощо). При можливому горінні сміття в атмосферу виділяються небезпечні речовини.

- причинний зв'язок між діями відповідача і шкодою полягає у тому, що відповідач допустив розміщення відходів на орендованій земельній ділянці і саме це призводить до засмічення (знаходження на земельних ділянках сторонніх предметів).

-вина відповідача полягає у допущенні розміщення відходів на земельних ділянках при усвідомленні порушення при цьому вимог законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Положення “Про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі”, затвердженого Наказом Мінприроди України від 19.12.2006 р. за № 548 Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір шкоди було визначено позивачем згідно методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Мінприроди від 04.04.2007 р. за №149. Згідно розрахунку позивача, сума збитків, нанесених державі відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, становить 4095360,00 грн.

Відповідно до ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Київський апеляційний господарський суд дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010р. не може бути визнаний належним доказом в якості підтвердження неправомірної поведінки відповідача та розміру заподіяної шкоди, з огляду на наступне.

Згідно ст. 11 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний:

- допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом;

- виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства;

- надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

-одержувати примірник припису або акта органу державного нагляду (контролю) за результатами проведеного планового чи позапланового заходу.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Тобто, даний акт суперечить вимогам частини 4 статті 11 та частини 6 статті 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, що поширюється також на правовідносини в сфері контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, а саме: при проведенні перевірки не був присутній керівник чи уповноважена особа суб'єкта господарювання, акт складено в односторонньому порядку, оскільки його не підписано уповноваженою особою відповідача, відсутні відомості та записи про відмову відповідача підписати акт перевірки.

Відповідно до розділу 2 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. №464, для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди і засвідчується печаткою.

Згідно з розділом 3 №464 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. позапланова перевірка проводиться за наявності таких обставин, зокрема звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки. Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Мінприроди та направленням на проведення перевірки керівника органу Мінприроди або його заступника.

Відповідно до розділу 4 п. 4.1 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08р. перевірка складається з таких основних частин: підготовка до перевірки; проведення перевірки; оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки; застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень). Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Мінприроди, і надати копію направлення. Державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб. За результатами проведеної перевірки, в тому числі спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. В останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання.

З урахуванням зазначеного при проведенні перевірки факту засмічення земельної ділянки позивачем не було витребувано пояснень від керівництва відповідача.

Пунктами 1.2 та 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 від 04.04.07, визначено, що ця методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від засмічення земель будь-якого цільового призначення, що сталося, зокрема, внаслідок самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до пункту 3 цієї Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди .

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 12.04.2010 р. неможливо встановити дані щодо способу та засобів вимірювання глибини шару засмічення землі, що зумовлює неможливість точного, обґрунтованого та достовірного розміру шкоди, завданої засміченням земель, оскільки в акті позивачем зазначено, що товщина шару відходів становить близько 15 см., об'єм відходів дорівнює 360 м3. Таким чином суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що точних даних позивачем в акті не зафіксовано.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що останнім в акті були зафіксовані точні дані щодо засмічення земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відходи” побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств ) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Згідно ст. 8 Закону України “Про відходи” відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Тобто, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу даних статей можна дійти висновку, що речовини, матеріали та предмети, що підпадають під поняття відходів, є об'єктом права власності суб'єктів права, які володіють, користуються та розпоряджаються ними в межах, визначених законом; вказані речовини, матеріали та предмети підлягають обов'язковій утилізації чи видаленню у разі перебування їх поза межами об'єктів поводження з відходами.

Перелік правопорушень у сфері поводження з відходами, наведений у статті 42 Закону України “Про відходи”, включає, зокрема, порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; цивільна відповідальність за таке порушення передбачена статтею 43 цього Закону та може бути застосована до будь-якої особи, що підпадає під регулювання вказаного Закону та зобов'язана додержуватися встановленого порядку.

Згідно ч. І ст. 12 Закону України “Про відходи”, відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Частиною 5 вказаної статті встановлено, що підставами для визначення відходів безхазяйними та їх обліку можуть бути повідомлення власників або користувачів земельних ділянок, на яких виявлено безхазяйні відходи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови слідчого СВ Соломянського РУ ГУМВС України в м. Києві Зеленської О.В. про закриття кримінальної справи від 15 листопада 2010 року, згідно якої кримінальна справа № 59-2778, порушена за фактом забруднення земель відходами по вулиці Амосова (на схилах Протасового Яру), за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 239 КК України - закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Так, в зазначеній постанові слідчим встановлено наступні обставини, що виключають відповідальність відповідача щодо порушення вимог природоохоронного законодавства України, а саме що згідно наказу №149 від 04.04.2007 Міністерства охорони навколишнього природного середовища, в якому викладена методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, вказано, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, то сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Забруднення або псування земель в даному випадку має місце тільки тоді коли є порушення спеціальних правил поводження із відходами, токсичними речовинами чи іншими матеріалами.

Крім того, згідно акту обстеження засміченої земельної ділянки від 12.04.2010 року було виявлено засмічення побутовими відходами різкого морфологічного складу. Відповідно до розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства обрахунок шкоди проводився саме по засміченню побутовими відходами земельної ділянки, а не забруднення. Тобто було встановлено факт засмічення, а не забруднення

Під час проведення досудового слідства підтверджено факт засмічення земельної ділянки побутовими відходами, тобто відходами, які не належать до діяльності товариства, тобто безхазяйні відходи.

Згідно ст. 12 Закону України “Про відходи” відходи, що не мають власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. Порядок виявлення та обліку безхазяйних відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, якщо інше не передбачено законом

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування ведуть облік безхазяйних відходів і несуть відповідальність за комплексне використання таких відходів, додержання умов поводження з ними та запобігання негативному впливу їх на навколишнє природне середовище і здоров'я людей

Власники або користувачі земельних ділянок, на яких виявлено відходи, що не належать їм, зобов'язані повідомити про них відповідний місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, які зобов'язані вжити заходів до визначення власника відходів, класу їх небезпеки, обліку та прийняти рішення щодо поводження з ними.

Отже, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, які, безпосередньо засмітили земельну ділянку. Якщо відходи є безхазяйними - виключається відповідальність власника чи користувача земельної ділянки.

Так, згідно матеріалів кримінальної справи відповідач повідомляв органи виконавчої влади Солом'янського району про виявлення ними відходів, які не відносяться до діяльності товариства.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідач лише орендував земельну ділянку та не вів на ній будь яку господарську діяльність.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відходи про які зазначає позивач в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 12.04.2010 року, є безхазяйними, не пов'язаними з діяльністю відповідача та такими які вивезені спеціалізованими підприємствами з орендованої відповідачем ділянки, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.05.2010 р. підписаним між відповідачем та ПП “СпецБудінвест” про вивезення сміття 8м. куб. з ділянки по вул. М. Амосова та квитанцією від 27.05.2010 р. про оплату 1500 грн. за надані послуги третій особі.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження апелянта, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що відходи знайдені на земельній ділянці орендованій відповідачем є безхазяйними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві, залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2011р. у справі №57/111 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 57/111 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді