Постанова № 18194135, 31.08.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2011 № 9/92

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 22.04.2011);

Від відповідача: ОСОБА_2 (дов. №64-5741 від 27.12.2010);

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.05.2011р.

у справі № 9/92 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (далі АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»)

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва

про стягнення 102823,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.05.2011р. у справі №9/92 позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” 87931,93 грн. - основного боргу, 3965,82 грн. - інфляційних, 1480,59 грн. - 3% річних, 947,23 грн. - пені та судові витрати.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2011р. у справі №9/92 частково скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Скаржник наполягає на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, дано неправильну юридичну оцінку обставинам справи, що є підставою для його скасування. З огляду на це позивач вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою від 06.06.2011р. розгляд справи було призначено на 31.08.2011р.

В судове засідання представники сторін зявилися, представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:

До Господарського суду міста Києва звернулася Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 102823,89 грн. ( 96430,25 грн. - основного боргу, 3965,82 грн. - інфляційних, 1480,59 грн. - 3 % річних, 947,23 грн. пені) за спожиту теплову енергію за Договором № 510915 від 01.08.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Позивач мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині основної заборгованості, а саме, стягнути 87931,93 грн. - основної заборгованості, посилаючись на неналежне застосування в облікових картках за період січень 2011 року тарифу 169,38 грн. за 1 Гкал, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 14.12.2010 року №1729 “Про затвердження тарифів на теплову енергію”.

Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в сумі 87931,93 грн. - основного боргу, 3965,82 грн. - інфляційних, 1480,59 грн. - 3% річних, 947,23 грн. - пені, але не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині 8498,32 грн. основного боргу з наступних підстав:

Відповідно до п. 1.2 Статуту від 01.11.2001 року Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, останнє утворено в результаті реорганізації, зокрема ЖЕК 1402 колишнього Харківського району м. Києва шляхом приєднання, а також, згідно п. 1.3 цього Статуту, є правонаступником ліквідованих підприємств колишніх Дарницького та Харківського районів в частині приєднаних ЖЕКів.

Між АЕК «Київенерго» (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (абонент) було укладено Договір № 510915 від 01.08.2001 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

У відповідності до положень п. 2.1. Договору сторони зобов'язались при виконанні умов договору, а також при вирішеним всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держивною адміиістраціао, чинним законодавством України, правилами користування теплової енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взасморозрахунків за енергоносії.

Енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору, яку відповідач зобовязався оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі, а також сплачувати заборгованість, що виникла раніше, за графіками, погодженими з енергопостачальною організацією (п.п. 2.2.1, 2.3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору та доручення-звернення про укладання договору нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється розрахунковим способом за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно із Додатком 1 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії, які при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожен наступний рік (п. 5 Додатку 1 до Договору).

Відповідно до Додатку 3 до Договору, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, які згідно п. 3 в період дії договору можуть змінюватися.

На підставі п. 2 Додатку 4 до Договору відповідач зобовязався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 3 Додатка 4 Договору відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, зобовязання за зазначеним Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009 по 01.03.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.03.2011 року становить 96430,25 грн., що підтверджується табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про розрахунок основного боргу.

На підставі пункту 4 рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 14.10.2010 р. №492 на баланс відповідача було передано майно (житловий та нежитловий фонд) Дніпровської районної у м. Києві ради.

Закон України “Про теплопостачання” дає наступне визначення поняття балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обовязки.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст..526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень Національної комісії, регулювання ринку комунальних послуг України при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, зокрема належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється комісією. А до створення Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України," ця функція покладена на Національну комісію регулювання електроенергетики України.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", дія даного Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів. А отже, дані рішення не підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Слід звернути увагу, що постанови Національної комісії регулювання Електроенергетики України щодо встановлення тарифів на теплову енергію є нормативно-правовими Актами, а не актами індивідуальної дії, тому їх застосування не може залежати від дати повідомлення про це споживача.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до абзацу 10 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплопостачальна організація зобов'язана при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Оскільки постанова була опублікована Національною комісією регулювання електроенергетики України, то повідомлення споживачів теплової енергії було здійснено в публічному порядку шляхом публікації в засобах масової інформації. Крім того, позивач постійно в обов'язковому порядку повідомляє споживачів про зміну тарифів в 5-денний термін з моменту введення в дію нових тарифів. Таким чином АК "Київенерго" виконано свої зобов'язання перед споживачами, відповідно до Закону України "Про теплопостачання".

Крім того, в постанові Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729 (п. 2) вказано, що постанова (а з нею і тарифи на теплову енергію) набирає чинності з 01.01.2011.

З огляду на вищевикладене, визначення вартості теплової енергії виробництва АК «Київенерго» з 01.01.2011 здійснюється згідно з постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010 № 1729.

В свою чергу, тарифи для виконавців послуг з теплопостачання для здійснення розрахунків з населенням встановлюються КМДА.

Так, у Розпорядженні КМДА від 27.01:2011 № 99 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням», яке вводиться в дію з 01.02.2011 чітко зазначено, що воно прийняте відповідно до низки Законів України та інших нормативних актів, в тому числі відповідно до Постанови НКРЕ від 14.12.2010 № 1729 «Про затвердження тарифів на теплову енергію АЕК «Київенерго». Цей факт, ще раз підтверджує, що позивач правомірно застосовував Розпорядження НКРЕ № 1729 з 01.01.2011, виконуючи приписи чинного законодавства.

Враховуючи вищезазначене та те, що скаржник в апеляційній скарзі просить стягнути з відповідача 96430,25 грн. (дана вимога була заявлена в позовній заяві), колегія суддів вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 96430,25грн., яка доведена матеріалами справи і в даній частині рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Нормами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).

В звязку з вищезазначеним, суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок інфляційних та 3% річних, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3965,82грн. інфляційних та 3% річних у розмірі 1480,59грн.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.. 549 ЦК України).

Пунктом 3.5 додатку 4 до Договору за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5% за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вимоги ст. 3 Закону України від 22.11.96 року №543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ в межах скороченого строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції перерахунком суми пені та вважає, що, оскільки відповідач припустився прострочення платежу, тому з нього підлягає стягненню пеня в сумі 947,23 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає, що є підставою для його часткового скасування, у звязку з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, та з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі та стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва 102823,89 грн. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті позивачем державного мита за подання позову при задоволенні позову покладаються на відповідача, а витрати по сплаті позивачем державного мита за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даному випадку покладаються на також на відповідача.

Керуючись ст..ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2011р. у справі №9/92 скасувати в частині відмови у задоволенні 8498,32 грн. боргу та стягнути зазначену суму боргу з відповідача (Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва).

В решті частини рішення залишити без змін.

3. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2011р. у справі №9/92 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; код ЄДРПОУ 03366612) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305; р/р зі спеціальним режимом використання №260070130718 у АТ “Сбербанк Росії”, МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305 для зарахування основного боргу) 96430 (девяносто шість тисяч чотириста тридцять) грн. 25 коп. - основного боргу, 3965 ( три тисячі девятсот шістдесят пять) грн. 82 коп. - інфляційних втрат, 1480 (одна тисяча чотириста вісімдесят) грн. 59 коп. - 3% річних, 947 (девятсот сорок сім) грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 1028 (тисяча двадцять вісім) грн. 24 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 84 (вісімдесят чотири) грн.. 99 коп. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ».

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 9/92 повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя

Судді