Рішення № 18192914, 12.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "12" вересня 2011 р. справа № 18/5007/64/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 15.08.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 12.09.2011р.;

розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Камакура" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 16814,38грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 16814,38грн. заборгованості, з яких: 14107,48грн. - основного боргу, 2468,81грн. - штрафу, 197,51грн. - інфляційних, 40,58грн. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнав та надав акт звірки розрахунків станом на 20.06.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 14107,48грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008р. та 15.01.2009р. між ПП "Камакура" (позивач, постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (реалізатор, відповідач) укладено договори, за умовами яких постачальник зобов'язався передати реалізатору узгоджені сторонами партії товарів, а реалізатор зобов'язався приймати та реалізовувати надані товари.

Пунктом 2 договорів сторони передбачили, що реалізатор зобов'язується розраховуватись за поставлений товар в міру реалізації, в термін не пізніше 10 банківських днів шляхом безготівкового перерахування грошей з рахунка реалізатора на рахунок постачальника.

Реалізатор зобов'язується надавати постачальнику звіт по залишкам нереалізованих на кінець звітного місяця товарів, наданих постачальником в 10 денний термін після закінчення місяця. Ненадання звіту розцінюється постачальником як реалізація всього поставленого реалізатору товару. Сума виниклої у зв'язку з цим кредиторської заборгованості має бути сплачена (перерахована) реалізатором постачальнику в терміни, визначені в п.2 цієї угоди (пункт 3 договорів).

На виконання умов договорів позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 92498,70грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000059, №РН-0000060, №РН-0000061, №РН-0000062 від 24.04.2008р., №РН-0000084 від 08.05.2008р., №РН-0000091 від 09.06.2008р., №РН-0000109 від 12.08.2008р., №РН-0000001 від 12.01.2009р., №40, №41 від 12.05.2009р.та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с.82-101), оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 69361,07грн., що підтверджується банківськими виписками, (а.с.22-48), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 23137,63грн. (92498,70грн. - 69361,07грн.).

Також відповідач здійснив часткове повернення товару, що підтверджується видатковими накладними №ВП-000006 від 20.01.2009р. та №ВП-0000020 від 25.03.2011р. (а.с.102-103).

Враховуючи, що в порушення пункту 3 договорів №12-РТ від 25.04.2008р., №01/09 від 15.01.2009р. відповідач невчасно надавав звіти по залишкам нереалізованої продукції та оплату за товар здійснював з порушенням строків (а ненадання звіту розцінюється Постачальником як реалізація всього поставленого Реалізатору товару), за останнім виникла заборгованість за отриманий товар у розмірі 14107,48грн.

Заборгованість за отриманий товар в сумі 14107,48грн. відповідач не заперечує, що вбачається із підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін акту звірки розрахунків (а.с.114).

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 14107,48грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.9 договорів за порушення строків оплати нарахував відповідачу штраф в сумі 2468,81грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Натомість, сторони передбачили, що згідно п. 9 договорів, за умови затримки в розрахунках реалізатор виплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевказані норми, та ту обставину, що сторони в договорах передбачили нарахування штрафу у відсотках від суми заборгованості за кожен день прострочки і позивач нарахував її у відсотках від несплаченої суми за кожен день прострочки, тобто за методикою, по якій здійснюється нарахування пені, суд розцінює вказану штрафну санкцію, як пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на викладене, при перевірці правильності нарахування зазначеної штрафної санкції, слід керуватися Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно статті 1 якого, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що штрафну санкцію, передбачену п.9 договорів, слід нараховувати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 209,68грн. (14107,48грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 35 (кількість прострочених днів) = 209,68 грн.; вимоги в частині стягнення 2259,13грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 40,58грн. 3% річних та 197,51грн. інфляційних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.5) прийшов до висновку, що річні в розмірі 40,58грн. та інфляційні в сумі 197,51грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Приписами ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу визнав, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 14555,25грн., з яких: 14107,48грн. основного боргу , 209,68грн. пені, 40,58грн. 3% річних та 197,51грн. інфляційних. В позові відмовити в частині стягнення 2259,13грн. пені.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (13300, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Приватного підприємства "Камакура" (02002, м.Київ, вул.Марини Раскової, 11, оф.608, код 21600477):

- 14107,48грн. основного боргу;

- 209,68грн. пені;

- 40,58грн. 3% річних;

- 197,51грн. інфляційних;

- 145,55грн. витрат по сплаті державного мита;

- 204,30грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2259,13грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

<Текст >

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >

12.09.2011