Рішення № 18192625, 23.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.08.11 р. Справа № 4/213

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. довіреність від 22.08.2011р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

„Валер”янівське” с. Валер”янівка Волноваського району Донецької області

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Вірівське” с. Вірівка Добропільського

району Донецької області

про стягнення 17716,66грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 17716,66грн., з яких: 12350,00грн. заборгованість за отриману, але не сплачену продукцію, 2840,50грн. інфляційні, які нараховані з 20.05.2009р. по 30.06.2011р., 819,16грн. 3%річних, які нараховані за період з 20.05.2009р. по 04.08.2011р., 1336,50грн. пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 20.05.2009р. по 19.11.2009р. відповідно до п. 4.2 договору, 370,50грн. штраф в розмірі 3% від суми заборгованості, нарахований відповідно до п. 4.3 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір купівлі-продажу №30/04-09 від 30.04.2009р., акт приймання-передачі від 30.04.2009р. на суму 12350,00грн., накладну б/н від 30.04.2009р. на суму 12350,00грн., по якій переданий товар.

Відповідач погодився з вимогами позову в повному обсязі, визнав суму боргу. У відзиву на позов № 30 від 17.08.2011р. просить суд вирішити спір без участі його представника.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору купівлі-продажу №30/04-09 від 30.04.2009р. товар, а також річних, інфляційних, пені та штрафу, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №30/04-09 від 30.04.2009р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором купівлі-продажу №30/04-09 від 30.04.2009р. продавець (позивач) на умовах EXW (склад продавця) передає у власність, а покупець (відповідач) приймає та сплачує насіння кукурудзи материнської форми „Хмельницька” в кількості 1900 кг в заліковій вазі за ціною 6,50грн. за один кг з ПДВ (п. п. 1.1, 2.1.1, 2.1.2 договору).

2

Згідно п. 3.1 договору загальна вартість договору складає 12350,00грн. з ПДВ.

Оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору він вважається дійсним до повного виконання зобовязань сторонами.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що по накладній б/н від 30.04.2009р. позивач передав відповідачу обумовлений в договорі товар на загальну суму 12350,00грн., про що в цей же день обома сторонами без зауважень та заперечень підписаний акт приймання-передачі. Таким чином, позивач належним чином виконав умови договору щодо поставки обумовленого сторонами в договорі товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі, тобто до 19.05.2009р. включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов п. 3.2 договору, отриманий товар не сплачений, таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 12350,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 2840,50грн. інфляційних, які нараховані з 20.05.2009р. по 30.06.2011р. та 819,16грн. 3%річних, які нараховані за період з 20.05.2009р. по 04.08.2011р..

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є

3

родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків та інфляційні.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних та інфляційних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в п. 3.2 договору, але наданий арифметично необґрунтований розрахунок інфляційних, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в наступних розмірах: 3%річних в повному обсязі в сумі 819,16грн., інфляційні частково в сумі 2576,92грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1336,50грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована за період з 20.05.2009р. по 19.11.2009р. відповідно до п. 4.2 договору та 370,50грн. штрафу в розмірі 3% від суми заборгованості, нарахованого відповідно до п. 4.3 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

4

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. п. 4.2, 4.3 договору.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (п. 3.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 4.2 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 1336,50грн. пені частково в сумі 1321,45грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем нарахування проведене за більш тривалий термін.

В пункті 4.3 договору сторонами самостійно узгоджено, що за порушення умов договору винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі 3% від суми невиконаних зобовязань.

Позивачем законно нарахований штраф за порушення договірних зобовязань в частині оплати товару, тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, оскільки сторонами самостійно визначений вид відповідальності та її розмір, а також позивачем доведений факт прострочення строків поставки товару та наданий обґрунтований розрахунок сум.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Валер”янівське” с. Валер”янівка Волноваського району Донецької області до Відкритого акціонерного товариства „Вірівське” с. Вірівка Добропільського району Донецької області про стягнення 17716,66грн., з яких: 12350,00грн. заборгованість, 2840,50грн. інфляційні, 819,16грн. 3%річних, 1336,50грн. пеня, 370,50грн. штраф частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Вірівське” с. Вірівка Добропільського району Донецької області-85061, вул. Кірова, 5, ЄДРПОУ 00724784 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Валер”янівське” с. Валер”янівка Волноваського району Донецької області-85754, вул. Леніна, 43, ЄДРПОУ 30844738 заборгованість в сумі 12350,00грн., 2576,92грн. інфляційних, 819,16грн. 3%річних, 1321,45грн. пені, 370,50грн. штрафу, 174,38грн. державного мита та 232,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 23.08.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу