Рішення № 18192383, 14.09.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р.

Справа № 5004/1636/11 за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до відповідача: Державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач"

про стягнення 238 297 грн. 16 коп.

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2010 року №29-12/57-Д

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - державне підприємство "Вугілля України" просить стягнути з відповідача - державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" 238 297 грн. 16 коп. збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості, та судові витрати по справі: 2 383 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки вугілля від 05.02.2009 року №15-09/2-ЕН щодо поставки вугілля належної якості. Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2010 року у справі №17/291 встановлено факт невідповідності вугільної продукції, поставленої у лютому 2010 року на Бурштинську ТЕС ВАТ «Західенерго», що є вантажоотримувачем спірного вугілля; постановлено стягнути з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Західенерго» 238297 грн. 16 коп. збитків. Виконання рішення суду підтверджується актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 13.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, витребуваних ухвалами суду від 17.08.2011 року, від 31.08.2011 року документів не подав, хоч був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 130), тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

5 лютого 2009 року між позивачем - державним підприємством "Вугілля України" та відповідачем - державним підприємством "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" був укладений договір поставки № 15-09/2-ЕН (далі договір, а. с. 8-17).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобовязання виникли з договору від 05.02.2009 року № 15-09/2-ЕН.

Згідно до умов договору відповідач зобов'язувався поставити позивачу вугільну продукцію в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному договорі, а позивач - прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 договору).

Згідно з пунктом 3.4.4 договору позивач має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному договором порядку або прийняти із знижками, передбаченими умовами договору.

Розділом 5 договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктом 7.1 договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат, пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

На виконання умов договору у лютому 2010 року на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго» (є вантажоотримувачем спірного вугілля згідно договору поставки вугілля №02-09/1-ЕН, укладеного 17.02.2009 року між ВАТ «Західенерго» та ДП «Вугілля України») від вантажовідправника ДП «Волиньвугілля» в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач" надійшло 76 вагонів вугілля марки ДГР в загальній кількості 5271000,00 кг., що стверджується накладними (а. с. 19-36).

Проте, поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, що стверджується актами приймання вугілля за якістю (а. с. 37-50).

Згідно квитанцій про приймання вантажу (а. с. 54-58) спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику шляхом переадресації вагонів.

Згідно ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обовязковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судові рішення відповідно до ст. 124 Конституції України ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.09.2010 року у справі №17/291 за участю третьої особи ДП «Волиньвугілля» встановлено факт невідповідності вугільної продукції, поставленої у лютому 2010 року на Бурштинську ТЕС ВАТ «Західенерго», що є вантажоотримувачем спірного вугілля; постановлено стягнути з ДП «Вугілля України» на користь ВАТ «Західенерго» 238297 грн. 16 коп. збитків, в т. ч. 169723 грн. 20 коп. провізної плати, 63 29 грн. 04 коп. за користування вагонами, 2687 грн. 88 коп. за оформлення документів, 2357 грн. 04 коп. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.3 п.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного звязку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Інститут регресних вимог в господарському законодавстві покликаний захистити інтереси особи, яка в силу певних обставин відшкодувала збитки, що фактично були спричинені третіми особами. В господарському законодавстві учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тобто тягар доведення відсутності своєї вини покладений на особу, яка порушила зобов'язання, оскільки його вина презумується.

Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, тобто обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування.

Відшкодування позивачем 238297 грн. 16 коп. збитків ВАТ «Західенерго» підтверджується актом зарахування однорідних зустрічних вимог від 13.12.2010 року (а. с. 82).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт понесення збитків з вини відповідача, та право на їх відшкодування у порядку регресу, тому позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 2 383 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з державного підприємства "Волиньвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Волиньвуглезбутпостач", м. Нововолинськ, вул. Луцька, 1, р/р 2600130421523 в АК «Промінвестбанк» м. Нововолинськ, МФО 303310, код 30165891 на користь державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, п/р 260093016513 в АК «Промінвестбанк» м. Київ, МФО 300012, код 32709929

- 238 297 грн. 16 коп. збитків, 2 383 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 240 916 грн. 16 коп. (двісті сорок тисяч девятсот шістнадцять грн. 16 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

14.09.11