Постанова № 18174724, 07.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2011 року

Справа № 5002-7/2027-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Волкова К.В.,

суддів Гонтаря В.І.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз";

відповідача: не з'явився, закрите акціонерне товариство "Теодосія";

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теодосія" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 12 липня 2011 року у справі №5002-7/2027-2011

за позовом Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1, Сімферополь, 95000)

до закритого акціонерного товариства "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б, Феодосія, 98100)

про стягнення 2558589,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне акціонерне товариство „Чорноморнафтогаз”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, закритого акціонерного товариства „Теодосія” про стягнення заборгованості у розмірі 2 558 589,74 грн. (а.с. 2-4).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обов'язків за договором купівлі-продажу №471-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за лютий та березень 2011 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 2 460 917,10 грн., яку позивач просив стягнути примусово. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з закритого акціонерного товариства „Теодосія” пеню в сумі 41 257,84 грн., 3% річних в розмірі 7 892,50 грн. та 48 522,30 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2011 року у справі №5002-7/2027-2011 (суддя Дворний І.І.) позов Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” задоволено частково.

Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Теодосія” на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” 2 460 917,10 грн. -заборгованості, 41 254,55 грн. - пені, 3% річних в сумі 7 892,50 грн., 15 133,44 грн. - інфляційних втрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, закрите акціонерне товариство „Теодосія” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що заборгованість, з моменту подання позову і до ухвалення судового рішення господарським судом –є частково сплаченою, у зв’язку з чим, на думку відповідача, сума основної заборгованості та штрафні санкції повинні бути зменшенні з урахуванням оплачених сум.

У судовому засіданні, призначеному на 06 вересня 2011 року, представник відповідача підтримав вимоги заявлені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні, представник позивача з доводами заявника не погодився та заперечував проти їх задоволення, по справі було оголошено перерву до 07 вересня 2011 року.

07 вересня 2011 року у судове засідання представники сторін не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, статтею 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представниками сторін у справі можуть бути як керівники підприємств та організацій так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді, чинним законодавством не обмежується.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

28 січня 2011 року між Державним акціонерним товариством „Чорноморнафтогаз” (продавець) та закритим акціонерним товариством „Теодосія” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №471-ПГ-2011, пунктом 1.1 якого передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю в 2011 році природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Обсяги газу були визначені сторонами в пункті 1.4 Договору, ціна —в розділі 3 Договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору розрахунки за спожитий газ здійснюються покупцем плановими авансовими рівномірними платежами згідно затвердженому алгоритму шляхом перерахування на рахунок продавця в поточному місяці грошових коштів, рівних вартості об'єму газу, що передається у місяці передачі газу, згідно пунктів 3.1 та 1.4 Договору.

Остаточний розрахунок за звітний місяць здійснюється до 20 числа, наступного за звітним місяцем на підставі актів приймання-передачі природного газу, вказаних в пункті 5.6 Договору.

Згідно з пунктом 5.5 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві в відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу з обов'язковим визначенням обсягів газу, спожитих населенням.

Щомісячні акти приймання-передачі газу, що визначені в пункті 5.5 даного договору, покупець зобов'язаний підписати та погодити з продавцем до 5 числа місяця, наступного за звітним. Щомісячні акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (пункт 5.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем був переданий, а відповідачем прийнятий природний газ: в лютому 2011 року - в кількості 4 421,801 тис. куб. м. на загальну суму 1 851 416,60 грн.; в березні 2011 року - в кількості 3 910,462 тис. куб. м. на загальну суму 1 653 163,19 грн.

Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаного обома сторонами (а.с. 20-21).

Однак, вартість природного газу відповідачем своєчасно та в повному обсязі оплачена не була, що призвело до утворення заборгованості закритого акціонерного товариства „Теодосія” перед Державним акціонерним товариством „Чорноморнафтогаз” в сумі 2 460 917,10 грн.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та про необхідність змінити рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України , визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 2 460 917,10 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №471-ПГ-2011 від 28 січня 2011 року в частині повної оплати вартості отриманого природного газу за лютий та березень 2011 року, у зв'язку з чим вимоги Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 460 917,10 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Звертаючись з апеляційною скаргою заявник зазначив, що вищевказана заборгованість, з моменту подання позову і до ухвалення судового рішення господарським судом –є частково сплаченою, у зв’язку з чим, на думку відповідача, сума основної заборгованості та штрафні санкції повинні бути зменшенні з урахуванням оплачених сум.

Але, колегія суддів, дослідивши надані відповідачем апеляційному суду докази сплати виниклої заборгованості зазначає, що доводи закритого акціонерного товариство „Теодосія” знайшли лише своє часткове підтвердження.

Так, вивчивши надані відповідачем копії платіжних доручень, розрахунок заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що закрите акціонерне товариство „Теодосія”, з моменту подання позову і до ухвалення судового рішення господарським судом, частково сплатило утворившуюся заборгованість, у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем складає - 1 091 088,64 грн. та підлягає стягненню.

Стосовно стягнення з закритого акціонерного товариство „Теодосія” пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає за можливим зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувані правовідносини між кредитором та боржником.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 7.3 Договору сторони передбачили, що за порушення строку платежу Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно стягнення з закритого акціонерного товариства „Теодосія” на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” у розмірі 41 254,55 грн., а не 41 257,84 грн., як заявлено позивачем до відшкодування.

Крім того, позивачем також заявлялись до відшкодування 3% річних в розмірі 7 892,50 грн. та 48 522,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.

Отже, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом першої інстанції було встановлено, що сума річних в загальному розмірі 7 892,50 грн. заявлена до відшкодування в межах граничного розміру, а тому також підлягає стягненню з відповідача.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем були допущені помилки при обчисленні сум інфляційних втрат.

Так, суд враховує рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03 квітня 1997 року. У вказаному листі зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Як вже було вказано вище, в договорі сторони обумовили, що остаточний розрахунок за поставлений газ має здійснюватися відповідачем в строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, тобто прострочення настає з 21-го числа.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що обчислення інфляційних втрат зроблено позивачем станом на 11 травня 2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що заборгованість за відвантажений в період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року природний газ в сумі 1 164 111,13 грн. підлягає індексації лише за квітень 2011 року. Борг з оплати природного газу, відвантаженого в період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року, індексації не підлягає.

Отже, сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з закритого акціонерного товариства „Теодосія” на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз”, дорівнює 15 133,44 грн.

Стосовно вимог заявника апеляційної скарги щодо того, що штрафні санкції повинні бути зменшенні з урахуванням часткового погашення заборгованості, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, у зв’язку з тим, що частина основної заборгованості була сплачена відповідачем лише після початку розгляду справи судом першої інстанції по суті.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду у зв’язку з наданням відповідачем доказів частково погашення заборгованості та прийняття нового рішення у справі про часткове задоволення позову в сумі 1 155 369,13 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Теодосія” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 липня 2011 року у справі №5002-7/2027-2011 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„Позов Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Теодосія” (98105, м. Феодосія, вул. Володарського, 39-б, ідентифікаційний код 30689644, р/р 260353001429 в Феодосійському відділенні №4550 ВАТ „Державний ощадний банк України” МФО 384049, ЄДРПОУ 30689644) на користь Державного акціонерного товариства „Чорноморнафтогаз” (м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, ідентифікаційний код 00153117, р/р 260020014162 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 324786, ЄДРПОУ 00153117) 1 091 088,64 грн. суму заборгованості, 41 254,55 грн. - пені, 3% річних - 7 892,50 грн., 15 133,44 грн. - інфляційних втрат, витрати по сплаті державного мита в сумі 11 553,70 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106,57 грн.

В іншій частині в позові відмовити.”

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя < Підпис > К.В. Волков

Судді < Підпис > В.І. Гонтар

< Підпис > В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,95000)

2. Закрите акціонерне товариство "Теодосія" (вул. Володарського, 39-Б,Феодосія,98100)

3. Господарський суд Автономної Республіки Крим (вул. Р. Люксембург/Річна, 29/11, м. Сімферополь, 95000)