Постанова № 18174598, 15.08.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2011 року Справа № 5005/3661/2011

Дніпропетровськийапеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. доповідач,

суддів: Чимбар Л.О., Прудніков В.В.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №12-00181/11 від 10.01.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №52-16/11 від 05.01.11р.;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011року у справі № 5005/3661/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес”, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг

про стягнення 2099 грн. 05 коп. за надані послуги, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011року у справі № 5005/3661/2011 (суддя Назаренко Н.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес” (м. Київ) до відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” (м. Кривий Ріг) про стягнення 2099 грн. 05 коп. за надані послуги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" основного боргу у сумі 1 504 грн. 88 коп., 3% річних у сумі 30 грн. 89 коп., інфляційних втрат у сумі 63 грн. 27 коп., державного мита у сумі 77 грн. 70 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 179 грн. 78 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відкрите акціонерне товариство “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1092 грн. 69 коп. основного боргу, 478 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 115 грн. 26 коп. 3% річних, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

15.08.2011р. позивачем було подано заперечення на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011року у справі № 5005/3661/2011 без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в період з 25.07.2008р. по 29.08.2008р. товариством з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес" (позивач у справі) були надані послуги з транспортного експедирування відправлення відкритому акціонерному товариству "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач у справі) на умовах узгоджених сторонами згідно транспортних накладних GD 300642422 WW, GD 248769172 WW, GD 300644936 WW.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з Конвенцією про угоди з міжнародних дорожніх перевезень вантажів 1956 року та Варшавською конвенцією 1929 року (зі змінами та доповненнями згідно Гаазького протоколу 1955 року), учасницею яких є Україна, договір перевезення встановлюється накладною, тобто транспортна накладна за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Позивач являється представником світової мережі експрес-перевезень кореспонденції та вантажів TNT Express, є агентом компанії TNT Express в Україні та діє під торгівельною маркою TNT на підставі Угоди про співробітництво з компанію TNT Express від 14 вересня 1998 року і відповідає за організацію перевезення на території України.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі, істотними умовами якого є: відомості про сторони договору із зазначенням найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду в ЄДРПУ; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк виконання договору.

Перевезення вантажу супроводжується товарно-транспортними документами.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно із ст.10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснюються в інтересах клієнта.

Згідно із ст.12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтями 930, 932 ЦК України встановлено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Викладене вище свідчить про укладення між сторонами договору транспортного експедирування у спрощений спосіб.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору відповідачем було зроблено три замовлення на транспортне експедирування експортного відправлення до міста Москва (Російська Федерація).

Замовлений вантаж позивачем було перевезено за транспортними накладними GD 300642422 WW, GD 248769172 WW, GD 300644936 WW, копії яких є в матеріалах справи (а.с. 11-13).

Послуги надані відповідно до умов укладеного договору транспортного експедирування, вчасно та належним чином, прийняті відповідачем.

За твердженнями позивача, за наслідками надання послуг ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату:

-№ 836500 від 25.07.2008 року на суму 828 грн. 28 коп. (а.с. 14);

-№ 841703 від 22.08.2008 року на суму 654 грн. 05 коп. (а.с. 17);

-№ 842768 від 29.08.2008 року на суму 438 грн. 64 коп. (а.с. 20).

Позивач посилається на те, що відповідач оплатив надані послуги частково, сплативши частково лише один рахунок № 836500 від 25.07.08р. у сумі 416 грн. 09 коп. згідно платіжного доручення 8392 від 18.07.2008 року, у зв`язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 1504 грн. 88 коп.

На підставі вищенаведеного, позивач направив відповідачу претензію від 04.03.10р. № 9-33029/10 з вимогою сплатити існуючу заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію не надав, рахунки не сплатив.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 1 504 грн. 88 коп., 3% річних 115 грн. 26 коп., інфляційних витрат 478 грн. 79 коп. за невиконання останнім своїх обовязків за договором по оплаті виконаних позивачем послуг з доставки вантажу.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 1 504 грн. 88 коп. по оплаті виконаних останнім послуг з доставки вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не заперечуючи проти виконання позивачем вищевказаних послуг, та наявності боргу в сумі 412 грн. 19 коп. по рахунку № 836500 від 25.07.08р., просить відмовити в позові в частині стягнення з нього 1092 грн. 69 коп. основного боргу, 478 грн. 79 коп. інфляційних втрат та 115 грн. 26 коп. 3% річних по рахунках № 841703 від 22.08.08р. та № 842768 від 29.08.08р. з тих підстав, що ним ці рахунки отримані не були, акти про надання послуг № 841703, 841703/а від 22.08.08р. та № 842768, 842768/а від 29.08.08р. не підписувались, претензія від 04.03.10р. № 9-33029/10 отримана не була.

У матеріалах справи знаходиться копія претензії № 9-33316/10 від 24.03.10р. та докази її вручення відповідачу 29.03.10р. (а.с.47,48), доказів направлення відповідачу вимоги на оплату від 04.03.10р. № 9-33029/10 позивач суду не надав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наданих позивачем в судове засідання транспортної накладної № GD 653 853 948 WW та опису вкладення у рекомендований лист з повідомленням, вищевказані рахунки та акти були направлені та отримані відповідачем 13.05.11р. (а.с.64, 65).

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору; одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, наявними є правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті виконаних останнім послуг з доставки вантажу в розмірі 1504 грн. 97 коп., які не були сплачені відповідачем.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отримання відповідачем рахунку № 836500 від 25.07.08р. та актів про надання послуг експрес доставки (ТNТ) від 25.07.08р. № 836500, 836500/а, підтверджується підписами на них представника відповідача, завіреними печаткою підприємства, частковою проплатою спірного рахунку, та не заперечується відповідачем.

Враховуючи вимоги ст. 530 Господарського процесуального кодексу України, до стягнення по цьому рахунку підлягають 30 грн. 89 коп. 3% річних та 63 грн. 27 коп. інфляційних витрат.

Рахунки № 841703 від 22.08.08р. та № 842768 від 29.08.08р. та акти про надання послуг № 841703, 841703/а від 22.08.08р. та № 842768, 842768/а від 29.08.08р. отримані відповідачем лише 13.05.11р., отже у позивача відсутні підстави для нарахування по цих рахунках інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011року у справі № 5005/3661/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” - без задоволення.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя Л.О. Чимбар

Суддя В.В. Прудніков