Рішення № 18174554, 02.09.2011, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2011 р.Справа № 5/34/5022-916/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Андрушків Г.З. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол", вул. Живова,31, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", вул. Будного,3а, м. Тернопіль, 46000

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №8102 від 13.11.2008р.);

Відповідача: ОСОБА_2 представник (доручення №46 від 08.08.2011р.).

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін розяснено права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аріол" звернулося в господарський суд з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" - 384351грн.51коп. із них 300422грн.50коп. основного боргу за товар поставлений по накладних на виконання умов договором №05/09 від 05.01.2009р., 48125грн.23коп. пені, 27038грн.03коп. інфляційних втрат, 8765грн.75коп. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог та згідно пояснень повноважного представника, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов, укладеного між ними договору №05/09 від 05.01.2009р. в частині оплати переданого йому товару по накладних, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 300422грн.50коп., яку просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також нараховану пеню, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №163 від 01.09.2011р. та згідно пояснень повноважного представника, заборгованість перед позивачем визнає, проте щодо стягнення даної заборгованості заперечує з підстав, що оскільки між сторонами укладено Протокол про наміри продажу корпоративних прав від 01.06.2009р., який, як вважає відповідач, є попереднім договором, і на підставі якого та направленої позивачу вимоги (претензії від 12.07.2011р.) у позивача виникло зобовязання перед відповідачем по сплаті 15 800 000 дол. США, а тому відповідач зважаючи на надіслану позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог від 28.07.2011р. вважає, що зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем на підставі договору №05/09 від 05.01.2009р. є припиненим.

Позивач у своїх запереченнях на відзив відповідача на позовну заяву та його повноважний представник в судових засіданнях щодо зарахування зустрічних вимог на підставі Протоколу про наміри продажу корпоративних прав від 01.06.2009р., претензії від 12 липня 2011р. та заяви про зарахування зустрічних вимог від 28.07.2011р. заперечив, з підстав, що протокол про наміри продажу корпоративних прав від 01.06.2009р. не є попереднім договором так як не має волевиявлення сторін про надання йому сили попереднього договору, не породжує юридичних наслідків та станом на дату подання позову втратив свою чинність, а тому вважає, що даний протокол намірів, претензія та заява не породжують юридичних наслідків. Окрім того зазначає, що у позивача відсутні будь-які зобов"язання перед відповідачем в тому числі і грошового характеру і відповідно позовні вимоги просить задовольнити в повній сумі.

Учасникам судового процесу, судом були забезпечені рівні умови для надання необхідних доказів шляхом відкладення розгляду справи та оголошення перерви в судовому засіданні, в звязку з чим строк вирішення спору за клопотанням відповідача продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

05 січня 2009 року між сторонами укладено договір №05/09 від 05.01.2009р. (надалі - договір), за п.1.1. якого Продавець (позивач по справі) бере на себе зобовязання постачати товар Покупцю (відповідач по справі), а Покупець приймати замовлений товар та оплачувати в терміни та на умовах даного Договору. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2010 року (п.9.1. договору, в редакції додаткової угоди від 29.12.2009р. до договору №05/09 від 05.01.2009р.).

Ціна товару встановлюється на підставі прайс - листів Продавця на дату оформлення замовлення та визначається у видаткових накладних Продавця, включаючи ПДВ. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту його передачі. Моментом передачі товару вважається дата прийняття товару Покупцем. Кількість, асортимент та номенклатура товару визначається згідно попереднього замовлення, що здійснюється Покупцем по телефону чи факсу, та підтверджується шляхом підписання накладної (п.п.2.1.,2.2.,2.3.,2.4. договору).

У п.4.1. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця протягом 45 (сорок пять) календарних днів з моменту отримання товару, а укладеною між сторонами додатковою угодою від 29.12.2009р. до договору №05/09 від 05.10.2009р., сторони погодили, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника: - за товар ТМ "Наш молочник" протягом 21 календарного дня; - за товар інших торгових марок протягом 45 календарних днів.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем протягом січня-березня 2010 року на виконання умов договору №05/09 від 05.01.2009р. передано відповідачу по накладних товар на загальну суму 300422грн.50коп. Факт одержання відповідачем товару підтверджується підписами повноважних представників відповідача та відтиском печатки товариства на накладних у графі "Прийняв" (копії накладних в матеріалах справи).

Оскільки сторони у договорі обумовили строк оплати відповідачем товару, то згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зобовязання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач стверджує, що відповідач своїх зобовязань щодо оплати отриманого товару не виконав, і станом на день заявлення позову за відповідачем рахується борг в сумі 300422грн.50коп. Дана заборгованість підтверджується Актом звірки по рахунку №361 Розрахунки з вітчизняними покупцями за період: січень 2010 квітень 2011, який підписаний представниками сторін та завірений печатками товариств.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату отриманого від позивача товару суду не надав, його повноважний представник в судовому засіданні заборгованість перед позивачем по договору №05/09 від 05.01.2009р. визнав повністю, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 300422грн.50коп.

Твердження відповідача, що оскільки між сторонами укладено Протокол про наміри продажу корпоративних прав від 01.06.2009р., який, як вважає відповідач, є попереднім договором, і на підставі якого та направленої позивачу вимоги (претензії від 12.07.2011р.) у позивача виникло зобовязання перед відповідачем по сплаті 15 800 000 дол. США, а тому зважаючи на надіслану позивачу заяву про зарахування зустрічних вимог від 28.07.2011р. вважає, що зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем на підставі договору №05/09 від 05.01.2009р. є припиненим, судом не можуть бути прийняті до уваги з огляду на вимоги ст.635 Цивільного кодексу України та ст.182 Господарського кодексу України в контексті вимог ст.601 ЦК України, згідно яких зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, тобто з приписів ст.601 ЦК України вбачається, що зобовязання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін, тобто зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони. а за змістом зобовязального права та на підставі системного аналізу ст.ст.526-532 ЦК України в звязку зі ст.601 ЦК України, слід зробити висновок, що зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин. Отже, враховуючи, що позивач заперечує щодо проведення зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача по причині відсутності у нього будь-яких зобов"язань в т.ч. грошових перед відповідачем, то зобов'язання, яке виникло у відповідача перед позивачем на підставі договору 05/09 від 05.01.2009р. не є припиненим.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїх постановах у справі №15/429-07 від 02.07.2008р. та у справі №01/95-38 (6/61-38) від 19.01.2011р.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність, передбачену п. 4.3. договору з врахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, у вигляді сплати пені, що за період з 01.05.2010р. по 31.10.2010р. становить 26309грн.61коп.

Позов в частині стягнення 21815грн.62коп. пені заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає, оскільки пеня в цій частині нарахована без врахування вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, що за період з травня 2010 року по березень 2011 року включно (даний період зазначений позивачем у розрахунку) від простроченої суми, становить 24033грн.80коп., а також три проценти річних від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача за час прострочення з 01.05.2010р. по 20.04.2011р. становить 8765грн.75коп.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3004грн.23коп. інфляційних втрат, то такі задоволенню не підлягають, оскільки інфляційні позивачем нараховані без врахування Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., згідно яких для визначення індексу за певний період необхідно помісячні індекси, встановлені у відповідному періоді, перемножити між собою, тобто нарахування втрат від інфляції повинні бути проведенні з дотриманням вищезазначеного порядку за весь період існування заборгованості (як слідує із розрахунку позивача з травня 2010 року по березень 2011 року включно), а позивачем такі нарахування проведено лише за період серпень 2010 року - березень 2011 року без врахування індексів інфляції за травень-липень 2010р., що суперечить вищезазначеним Рекомендаціям.

При таких обставинах та відповідно до вимог ст.ст.509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 ГК України та ст.ст.33,34 ГПК України позов в частині стягнення з відповідача 300422грн.50коп. основного боргу, 26309грн.61коп. пені, 24033грн.80коп. інфляційних втрат, 8765грн.75коп. 3% річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і по суті неоспорений відповідачем.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс", вул. Будного,3а, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 31490840) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріол", вул. Живова,31, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 32578370) 300422грн.50коп. боргу, 26309грн.61коп. пені, 24033грн.80коп. інфляційних втрат, 8765грн.75коп. 3% річних, 3595грн.32коп. витрат по сплаті державного мита, 220грн.76коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4.В решті позову відмовити.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7846

СуддяГ.З. Андрушків

Повне рішення складено "09".09.2011р.