Рішення № 18174520, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2011 р.Справа № 25/17-2562-2011 За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Трейд Україна”

про стягнення 12995,26 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2., довіреність від 19.04.2010 р.

Від відповідача: ОСОБА_3., довіреність від 26.05.2011 р.

В засіданні 12.09.2011 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: ОСОБА_3., довіреність від 26.05.2011 р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Альфа-Трейд Україна” на користь ФОП ОСОБА_1. 12445,26 грн. основного боргу за договором поставки №16 від 15.03.2011р., 550 грн. штрафу, 4320,17 грн. збитків та судових витрат.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду письмові пояснення від 08.08.2011 р. за вх.№26784/2011, заперечення на відзив відповідача від 08.08.2011 р. вх.№26783/2011, додаткове нормативне обґрунтування позовних вимог від 05.09.2011 р. вх.№30465/2011. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач відмічає, що 15.03.2011 р. між ФОП ОСОБА_1. та ТОВ „Альфа-Трейд Україна” було укладено договір поставки №16, згідно з яким ФОП ОСОБА_1. передав ТОВ „Альфа-Трейд Україна” товар, з підстав часткової неоплати якого останнім виник борг в сумі 12445,26 грн. Крім того, позивачем за порушення строків розрахунків, передбачених договором поставки, заявлено до стягнення з відповідача 550 грн. штрафу.

Стосовно заперечень відповідача з приводу позовних вимог позивач пояснив, що ТОВ „Альфа-Трейд Україна” під час поставок жодного разу не заявляв претензій щодо недопоставки чи відсутності необхідного йому асортименту товару, у звязку з чим, підписавши транспорту накладну №Ф000171 від 28.03.2011 р., відповідач підтвердив що асортимент, кількість та ціна товару є узгодженою та зміні не підлягають з врахуванням п.2.5. договору. Позивач вважає безпідставними та такими, що суперечать п.п.2.3., 3.4., 5.2. договору поставки пропозиції відповідача прийняти нереалізований ним харчовий товар, строк використання якого закінчився, сплатити маркетингові послуги, не обумовлені договором, не підтверджені підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних відповідачем робіт. Крім того, позивач зазначає, що жодний з доданих відповідачем до відзиву документів із ним не узгоджувався, вони не засвідчені його підписом та печаткою, навіть торговий знак „ОСОБА_1” не відповідає встановленому та існуючому стандарту. Включення додаткових змін до договору в односторонньому порядку відповідно до п.5.2. договору є незаконним, а тому будь-якої юридичної сили надані відповідачем маркетингові документи не мають.

Клопотання позивача від 19.07.2011 р. за вх.№23347/2011 про відкладення розгляду справи було задоволено ухвалою суду від 25.07.2011 р.

08.08.2011 р. за вх.№26782/2011 позивач звернувся до суду із клопотанням про стягнення з відповідача понесених ним витрат у сумі 1417,65 грн., з яких: 554,41 грн. витрати, повязані із прибуттям особи, яка брала участь у судовому засіданні по цій справі та у зворотньому напрямку до м. Виноградів, Закарпатської області; 26,64 грн. поштові витрати; 63,80 грн. витрати, повязані із запитом про видачу витягу з ЄДР щодо обліку відповідача в ЄДР, зроблений позивачем на виконання ухвали суду; 752,80 грн. добові витрати. Правове обґрунтування заявлених до стягнення судових витрат позивачем уточнено в додатковому нормативному обґрунтуванні позовних вимог від 05.09.2011 р. вх.№30465/2011.

30.06.2011 р. одночасно із позовом позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову у порядку ст.66,67 ГПК України та 04.08.2011 р. позивач звернувся до суду із клопотанням за вх.№26299/2011 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, які належать ТОВ „Альфа-Трейд Україна” та знаходяться у ПАТ „Марфін Банк” міста Іллічівськ, в межах суми позову. Зазначене клопотання обґрунтовано позивачем тим, що на два судові засідання представник відповідача не з`явився, тому є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити у подальшому неможливим виконання рішення суду по цій справі, з огляду на наступне: отримавши товар ще 28.03.2011 р., за який зобовязувався згідно п.4.1. договору розрахуватись протягом 21 дня з моменту отримання товару, відповідач до цього дня не оплатив; на дві претензії від 01 та 13 червня 2011 р., позовну заяву, ухвали господарського суду відповідач належним чином не реагує, на телефонні дзвінки не відповідає, зустрічей уникає, клопотань щодо відстрочення сплати боргу не подавав, що підтверджується доказами, доданими до позову, фактичними обставинами справи, у звязку з чим вбачається необхідність вжиття таких заходів. Крім того, позивач відмічає, що позовні вимоги носять майновий характер, їх розмір для фізичної особи підприємця у час поглиблення впливу світової фінансової кризи є значними, особливо за умови тривалого порушення з боку відповідача фінансових зобовязань, тоді як відповідач має необмежені можливості вільного розпорядження або відчуження належних йому грошових коштів та уникнення відповідальності за порушення взятого на себе фінансового зобовязання.

Суд, розглянувши дані клопотання позивача про забезпечення позову не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вони не містять обґрунтування та доказів розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Клопотання позивача від 01.09.2011 р. вх.№30158/2011 про витребування у відповідача видаткової накладної №Ф-000171 від 28.03.2011 р. судом не було задоволено з тих підстав, що суд самостійно протягом розгляду даної справи виребовував у відповідача ухвалами від 01.07.2011 р., 11.07.2011 р., 25.07.2011 р. зазначений документ.

Відповідач 25.07.2011 р. подав до суду відзив на позов за вх.№24034/2011, згідно якого просить суд у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 12995,26 грн. відмовити, посилаючись на те, що ним 16.03.2011р. електронною поштою на адресу позивача було подано заявку на товар на загальну суму 22038,40 грн., проте товар було поставлено на суму 18445,26 грн., але незважаючи на порушення позивачем умов договору щодо асортименту та кількості товару покупцем 19.04.2011 р. було частково оплачено товар в сумі 6000 грн. із домовленістю про оплату решти після поставки товару відповідно до заявки в повному обсязі. Відповідач вказує, що про наявність домовленості щодо вищезазначеного порядку оплати свідчать електронні листи позивача від 19.04.2011 р. та від 04.05.2011 р., натомість решта товару недопоставлена позивачем та висувається вимога про стягнення коштів. Також, відповідач посилається на наявність у нього збитків в сумі 2300 грн., які вбачаються із проведених ним, як ексклюзивним дистрибютором, маркетингових досліджень. Також, відповідач відмічає, що згідно листа позивача від 19.04.2011 р., надісланого на електронну адресу товариства, останньому було зроблено пропозицію про компенсування 8% від вартості товару за умови зниження цін зі сторони покупця на такий же відсоток та відсутності повернення, у відповідності з даними про залишки товару на 19.04.2011 р. Листом від 04.05.2011 р. позивач із вказаної дати здійснив зниження цін на весь асортимент товару. Тоді як, за розрахунком відповідача, за умови дотримання вказаної домовленості сума позову із основної заборгованості має становити: 18445,26 грн. 8%-6000 грн.=1069,63 грн.

22.08.2011 р. відповідач звернувся до суду із клопотанням за вх.№29229/2011, в якому просить суд залишити позов позивача без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України, посилаючись на неявку представника позивача у судові засідання 11.07.2011 р., 25.07.2011 р., ненадання позивачем витребуваних ухвалами суду 01.07.2011 р., від 11.07.2011 р. документів. Вказане клопотання ТОВ „Альфа-Трейд Україна” судом не підлягає задоволенню з огляду на те, що представник позивача приймав участь у судових засіданнях 22.08.2011 р., 05.09.2011 р. та 05.09.2011 р. частково надав суду витребувані документи та пояснення з приводу неможливості надання решти витребуваних документів.

Клопотання відповідача від 11.07.2011 р. за вх.№21990/2011 про відкладення розгляду справи було задоволено ухвалою суду від 11.07.2011 р.

Ухвалою суду від 30.08.2011 р. за клопотанням відповідача від 22.08.2011 р. за вх.№ 29219/2011, згідно ч.3 ст.69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи до 13.09.2011 р.

У судовому засіданні 05.09.2011 р. оголошувалась перерва до 12.09.2011 р. у відповідності з вимогами ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін та наявні в матеріалах справи документи, суд встановив наступне:

15.03.2011 р. між ФОП ОСОБА_1. (постачальник) та ТОВ „Альфа-Трейд Україна” (покупець) було укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобовязується передати на умовах і порядку, визначених цим договором, кондитерські вироби у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його у строк, розмірі, порядку та на умовах цього договору. Метою договору є організація ритмічного постачання і реалізації товару за умови забезпечення його повного асортименту на складі покупця (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. договору від 15.03.2011 р. загальна кількість товару, ціна та асортимент визначаються узгодженням сторін на підставі заявки покупця і вказуються у накладних, що додаються до цього договору і є його невідємною частиною. Покупець зобовязується підписати та повернути постачальнику екземпляр видаткової накладної щодо кожної поставки. Повідомлення про зміну ціни постачальником робиться за 5 календарних днів до вступу її в дію або при узгодженні сторонами асортименту та ціни товару.

Постачальник надає покупцю права ексклюзивного дистрибютора товару на території області, міста та району, відповідно: м. Одеси та Одеської області за умови реалізації повного асортименту товару постачальника вагою не менше 20 тон на місяць. В разі недотримання цієї вимоги постачальник залишає за собою право вводити на цій території додаткових дистрибюторів (п.1.5. договору).

Ціна товару визначається у накладних, вважається узгодженою з моменту прийняття товару покупцем. Сторони погоджуються, що в разі не розрахунку покупця у термін, визначений п.4.1. договору, залишок його заборгованості перед постачальником може нараховуватися в залежності від цінової політики постачальників на сировину для виготовлення кондвиробів в Україні та зміни курсу іноземної валюти, що склалася на торгах УМВБ або за результатами валютного аукціону, проведеного на міжбанківському валютному ринку чи іншого способу закупівлі валюти, передбаченого чинним законодавством України на дату підписання накладних та на день розрахунку покупцем. Постачальник поставляє товар на адресу покупця на умовах DDP-склад/магазин покупця АДРЕСА_1, згідно правил Інкотермс-2000 за власний рахунок. Поставка товару здійснюється протягом 5 робочих днів, наступного з дня узгодження заявки покупця. Скорочення терміну поставки можливе лише за умови наявності товару на складі постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту його отримання і підписання повноважними представниками сторін накладних (п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору).

Згідно з п.2.5. договору поставки від 15.03.2011 р. асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом поставки за цим договором, вважається узгодженою з моменту підписання накладної покупцем. Товар вважається прийнятим згідно з кількістю місць, зазначених у накладній, по якості згідно його якості, з урахуванням вимог, які звичайно ставляться до такого виду товару.

Оплата кожної партії товару покупцем здійснюється на підставі накладних, підписаних уповноваженими представниками постачальника і покупця в безготівковій формі, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 21 календарних днів з моменту отримання товару (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору поставки від 15.03.2011 р. на вимогу постачальника покупець зобовязується у 5 денний термін зробити звірку з наданням акту, підписаного уповноваженою особою з наданням постачальнику гарантійного листа із зазначенням суми боргу терміну його погашення (письмове зобовязання) або надати банківську гарантію оплати вартості отриманого ним товару.

Згідно з п.4.3. договору від 15.03.2011 р. за порушення терміну розрахунку покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожен день прострочення. Постачальник залишає за собою право стягнення штрафу з покупця у випадку прострочення ним терміну розрахунку понад 3 дні від встановленого договором строку у розмірі 550 грн. Оплата штрафу та пені не звільняє винну сторону від виконання взятого зобовязання.

У відповідності до п.5.2. договору поставки від 15.03.2011 р. цей договір набирає чинності в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 р.

Як вбачається із замовлення, відповідачем було замовлено у позивача товар на суму 22604,50 грн.

В підтвердження позовних вимог позивач надав суду видаткову накладну №Ф-000171 від 28.03.2011 р. на суму 19806,27 грн., що містить відмітки про фактичне отримання товару на суму 18445,26 грн., та яка не підписана та не скріплена печаткою ТОВ „Альфа-Трейд Україна”, однак, ТОВ „Альфа-Трейд Україна” також надав до матеріалів справи дану видаткову накладну, підписану ним, та факт отримання товару за нею ним не оспорюється.

В матеріалах справи наявні подані відповідачем копії листів від 04.05.2011 р. та від 19.04.2011 р., про які відповідач зазначає, що отримав їх від позивача по електронній пошті, наступного змісту: „з 04.05.2011 р. буде здійснено зниження цін на 8% на весь асортимент ТМ „ОСОБА_1”, мінімальне відвантаження товару складатиме 1,5 тон, передбачена бонусна програма, в літній період продукція, яка розтане на прилавках магазину, буде замінена новою, крім продукції, по якій сплинули строки реалізації; ФОП ОСОБА_1. готовий компенсувати ТОВ „Альфа-Трейд Україна” 8% від вартості товару, за умови зниження цін з боку останнього на той же процент та відсутності повернення, у відповідності з даними по залишку товару на 19.04.2011 р.”.

Дані листи ТОВ „Альфа-Трейд Україна” покладено в основу своїх заперечень, як умову щодо необхідності позивачу зменшити вартість поставленого за видатковою накладною товару на суму, що відповідає 8%, тобто 1069,63 грн.

Платіжне доручення №501 від 19.04.2011 р. підтверджує часткову оплату відповідачем поставленого товару в сумі 6000 грн.

Позивач надіслав відповідачу претензії №147 від 01.06.2011 р., №159 від 13.06.2011р. з вимогою про погашення існуючої заборгованості в розмірі 12445,26 грн. У відповідь на претензію відповідач листом №23 від 14.06.2011 р. повідомив, що повертає товар на суму 6028,20 грн. у відповідності до листа позивача від 04.05.2011 р., а різниця між сумою претензії та сумою повернення буде виплачена після проведення повернення та підписання накладної на повернення, коригувальної накладної, акту звірки.

Так, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладену ними правову позицію, суд, вважає заявлені ФОП ОСОБА_1. позовні вимоги щодо стягнення з відповідача оплати вартості поставленого товару правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1), 2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, суд, дослідивши договір №16 від 15.03.2011 р., видаткову накладну №Ф-000171 від 28.03.2011 р., дійшов висновків про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 12445,26 грн. за поставлений товар, з врахуванням встановлення факту поставки товару на суму 18445,26 грн., його часткової оплати відповідачем в сумі 6000 грн. та з огляду на те, що сторони підтвердили вищевикладені факти, а ціну товару було узгоджено у видатковій накладній №Ф-000171, за якою він передавався. При цьому, суд враховує те, що заперечення відповідача щодо вартості товару ґрунтується на листі від 19.04.2011 р., який не підписаний та не скріплений печаткою відповідача, та за своїм змістом не є зміною умов договору, до речі, його існування взагалі заперечується позивачем.

Стосовно позиції відповідача про повернення ФОП ОСОБА_1. товару на суму 6025 грн. слід відмітити про її не підтвердження фактичними доказами, відповідно до чого і не прийняття до уваги суду.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 550 грн. у відповідності до п.4.3. договору поставки від 15.03.2011 р. за порушення строків оплати поставленого товару.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п. 1, 3. ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Зі змісту п.п. 1,2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, суд встановив, що нарахування позивачем до стягнення з відповідача штрафу в сумі 550 грн. є правомірним та вимога про його стягнення підлягає задоволенню.

Розглянувши вимогу позивача, викладену у клопотанні від 08.08.2011 р. за вх.№26782/2011, додатковому нормативному обґрунтуванні позовних вимог від 05.09.2011р. вх.№30465/2011, про покладення на відповідача відшкодування позивачу витрат, повязаних з прибуттям представника позивача до господарського суду Одеської області та у зворотному напрямку в розмірі 4320,17 грн., з огляду на вину відповідача у виникненні спору, суд встановив наступне.

В підтвердження заявленого позивач надав суду копії посвідчень про відрядження представника, фінансові звіти про використання коштів, трудового договору з юрисконсультом Жилкіним В.В., та обґрунтував таку вимогу положеннями ч.1 ст.144, 147, 220, 224 ГК України, ст.ст.44, 49 ГПК України.

Звідси, є помилковим віднесення позивачем заявлених до стягнення витрат як судових витрат, передбачених ст.44 ГПК України та заявлення їх до стягнення у порядку ст.49 ГПК України, з огляду на п.1 Розяснення ВАСУ від 04.03.1998 р. №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, п.29 Інформаційного листа ВГСУ від 18.03.2008 р. №01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, в яких передбачено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України).

Водночас, положеннями ч.1 ст.220 ГК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобовязання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.224 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно до ч.1 ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч.2 ст.22 ЦК України визначають, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Враховуючи викладене та те, що заявлення позивачем одночасно суми 4320,17 грн. як збитків та судових витрат, які є взаємовиключаючими вимогами, не дає змогу суду дійти висновку про те, що саме слід суду розглядати, у звязку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги не визначеної правової природи щодо стягнення з відповідача 4320,17 грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд задовольняє заявлені ФОП ОСОБА_1. позовні вимоги, у звязку з чим стягненню з ТОВ „Альфа-Трейд Україна” підлягає заборгованість за поставлений товар в сумі 12445,26 грн., 550 грн. штрафу. В решті частині позовних вимог суд відмовляє.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 130 грн. державного мита, 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Трейд Україна” (65049, м. Одеса, вул. Васнецова,17, код 37009957) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 12445 (дванадцять тисяч чотириста сорок пять) грн. 26 коп. заборгованості, 550 (пятсот пятдесят) грн. штрафу, 130 (сто тридцять)грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в решті частині позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 13.09.2011р.