Рішення № 18173938, 07.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/28107.09.11 За позовом Національного Банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно- Інвестиційна компанія “Інтербудінвест”

про стягнення 27281,79 грн.

Судді Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Домнічева І.О.

Літвінова М.Є.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 18/208/5469-18732 від 27.10.2010 р.

Від відповідача: не зявились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Національного банку України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно- Інвестиційна компанія “Інтербудінвест” 27281,79 грн.

В судовому засіданні 31.08.2006р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” пеню у сумі 94633,24 грн.

Крім того, 04.10.2006р. через канцелярію суду від позивача поступила заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 130600, 88 грн. пені за прострочку виконання зобовязання щодо передачі квартир.

Представник відповідача в наданому відзиві проти позову заперечує та зазначає, що 27.04.2004р. між відповідачем та Товариством з обмеженою “Елітжитло” було укладено договір № 27/10-04 про пайову участь у будівництві, згідно якого Товариство з обмеженою “Елітжитло”профінансувало кошти у будівництво житла, строк передачі частини якого наступив в першому та другому кварталі 2006 році. 25.04.2005 р. між Товариством з обмеженою “Елітжитло”та відповідачем було укладено договір № Г-368 від 25.04.2004р. про відступлення права вимоги, згідно умов якого Товариство з обмеженою “Елітжитло” відступає Національному банку України право вимоги з ТОВ “БІК Інтербудінвест” щодо передачі квартир по договору № 27/10-04 від 27.04.2004р. За час дії вказаного договору сталося значне підвищення цін на будівельні матеріали, зросли мінімальна заробітна плата та вартість робіт в будівельній галузі. Вказані чинники унеможливлюють виконання відповідачем умов договору № Г-368 від 25.04.2004р. Виконання відповідачем умов договору № Г-368 від 25.04.2004р. призвело б до значних прямих збитків так як собівартість новозбудованого житла перевищує вартість житла по вказаному договору. Намагаючись уникнути наведених негативних наслідків, відповідач неодноразово звертався до позивача з попередженням щодо неможливості виконання договору та з пропозицією зміни відповідних умов договору. Таким чином зазначає, що за прострочку передачі квартир по договору № Г-368 від 25.04.2004р. Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Інвестиційна компанія “Інтербудінвест” не можуть застосовуватись санкції у вигляді пені та штрафу.

06.11.2006р. через канцелярію суду від представника відповідача поступило клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва В.І. Мельника від 07.11.2006р. доручено здійснити розгляд справи № 26/280 колегіально у наступному складі суддів: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Кролевець О.А., Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2006р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі № 26/281 зупинено до набрання законної сили рішеннями Господарського суду міста Києва по справі № 2/281 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно- Інвестиційна компанія “Інтербудінвест”до Національного банку України про розірвання договору про пайову участь у будівництві від 27.10.2004р. № 27/10-04 та договору про відступлення права вимоги від 25.04.2005р. № Г-368 та справі № 36/256 за позовом Національного банку України про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-інвестиційна компанія “Інтербудінвест”вчинити дії з передачі позивачу 14 квартир (однокімнатні за номерами: 5, 65, 89, 95, 107, 113; двокімнатні за номерами: 61, 73, 85, 92, 97, 109; трикімнатні за номерами: 69, 114, розташованих в будинку за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 131, секція 3).

Судом встановлено, що при новому розгляді справи № 2/281 рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2008р. у справі № 2/281-40/149, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2009р., в позові відмовлено повністю. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2009р. у справі № 36/256, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009р., позов задоволено.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 19.07.2011р. розгляд справи № 26/281 доручено здійснити колегіально у складі: головуючий суддя Трофименко Т.Ю., судді Домнічева І.О., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2011 р. провадження у справі № 26/281 поновлено, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 08.08.2011 р. за участю представників сторін.

08.08.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача у даній справі, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна-інвестиційна компанія “Інтербудінвест” пеню за прострочку виконання зобовязань щодо передачі квартир в розмірі 186086, 81 грн. Суд прийняв вищезазначену заяву до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 07.09.2011 р., у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

07.09.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник позивача подав суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест»на користь Національного банку України пеню в розмірі 305272, 92 грн. за прострочку виконання зобовязання щодо передачі квартир за договором № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004 р. та договором № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005 р.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що вона відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим приймає її до розгляду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не зявився, відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, суд, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (далі- організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітжитло» (далі - інвестор) укладено договір № 27/10-04 про пайову участь у будівництві, за умовами якого інвестор зобовязався здійснити інвестування у будівництво житлового будинку організації на загальну суму 3571290, 00 грн., а організація зобовязалась передати інвестору в рахунок його інвестиційних внесків за актом-прийому передачі 15 квартир загальною площею 1190,43 кв.м. згідно з переліком.

Пунктом 1.2. договору сторони домовились, що організація передає інвестору у першому кварталі 2006 року - 3 квартири (секція 3), другому кварталі 2006 року - 6 квартир (секція 2) та у четвертому кварталі 2006 року - 6 квартир (секція 1), які розташовані за адресою: м. Київ ,просп. Перемоги, буд. 131.

Відповідно до п. 3.3. договору за несвоєчасну передачу квартир, організація сплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно переданих інвестору квартир за кожен день затримки.

Пунктом 7.1 . договору сторони домовились, що цей договір набуває сили з моменту підписання обома сторонами діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по цьому договору.

25.04.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітжитло» (далі - інвестор), Національним банком України (далі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» (далі- організація) укладено договір № Г-368 про відступлення права вимоги, за умовами якого інвестор відступає банку права вимоги з організації передачі п'ятнадцяти квартир загальною площею 1190,43 кв. м. згідно з переліком,

Відповідно до п. 2 договору відступлення права вимоги квартир зазначених у пункті 1 цього договору належить інвестору на підставі договору про пайову участь у будівництві від 27.10.2004 р. №27/10-04 про придбання п'ятнадцяти квартир загальною площею 1190,43 кв. м., які оплачені інвестором згідно з Актом звіряння рахунків від 31.01.2005 р. №13 та довідкою від 04.02.2005 №124 інв. №27/10-04 про те, що кошти надійшли на рахунок Організації.

Згідно з п. 3 договору з моменту підписання цього договору до банку переходять права інвестора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав за договором про пайову участь у будівництві від 27.10.2004 р. №27/10-04 на загальну суму 3 571 290,00 гривень. Вказана сума відповідно до умов договору про інвестування у житлове будівництво від 28.10.2004 М-2797 укладеного між банком і інвестором складається із суми інвестиційного внеску здійсненого банком у розмірі 3 429 765,00 гривень та погодженого розміру пені (оплата за користування коштами) в сумі 141 525,00 гривень, яка виникла у зв'язку з невиконанням пункту 6.3 договору від 22.12.2003 р. №К-2529 та договору від 30.09.2004 р. № К-2763.

Пунктом 4 договору сторони домовились, що з моменту підписання цього договору припиняються права та обовязки інвестора, що передбачені договором про інвестування у житлове будівництво від 28.10.2004 р. № К 2797.

Відповідно до п. 6 договору організація погоджується на відступлення права вимоги банку та зобов'язується передати банку квартири у строки зазначені в пункті 1 цього договору, повна вартість яких сплачена інвестором згідно з актом звіряння рахунків від 31.01.2005 р. №13 та довідкою від 04.02.2005 №124 інв. №27/10-04 про те, що кошти надійшли на рахунок організації.

Згідно з п. 9 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання трьома сторонами і діє до 01.04.2007 року, а у випадку невиконання цього договору в цей термін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

02.07.2009 р. організація передала, а банк прийняв 3 квартири (секція 3), загальною площею 247, 00 кв.м., вартістю 741000, 00 грн., які розташовані по проспекту Перемоги, 131 в м. Києві, що підтверджується актом № 3 1/167 приймання-передачі квартир.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, 12 квартир, які знаходяться у 1-й та 2-й секції за адресою: м. Київ ,просп. Перемоги, буд. 131, організація не передала банку в строк відповідно до умов договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004 р. та договору № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови договору № 27/10-04 про пайову участь у будівництві від 27.10.2004 р. та договору № Г-368 про відступлення права вимоги від 25.04.2005 р. щодо що передачі квартир, у звязку з чим він просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобовязання щодо передачі квартир пеню в розмірі 305272, 92 грн. за період з 01.04.2006 р. до 30.06.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого зобовязання щодо передачі квартир, то вимога позивача про стягнення пені визнається правомірною.

Судом встановлено, що вартість 3-х квартир 3ї секції, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131, передача яких прострочена у першому кварталі 2006 року становить - 708240, 00 грн.

Вартість 6-ти квартир 2-ї секції, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131, передача яких прострочена у другому кварталі 2006 року становить - 1435320, 00 грн.

Вартість 6-ти квартир 1- ї секції, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 131, передача яких прострочена у четвертому кварталі 2006 року становить 1427730, 00 грн.

Таким чином, при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог суду не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення пені в розмірі 305272, 92 грн. за період з 01.04.2006 р. до 30.06.2007 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного Банку України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оф. 84, код 32799606 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, код 2625962) пеню в розмір 305272 (триста пять тисяч двісті сімдесят дві) грн. 92 коп., шляхом зарахування коштів на поточний рахунок № 47103992708 в Головному управлінні господарського забезпечення та організації будівництва Національного банку України, МФО 399261, код ЗКПО 26254962.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оф. 84, код 32799606 ), з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 3052 (три тисячі пятдесят дві ) грн. 73 коп. державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-Інвестиційна компанія “Інтербудінвест” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 31/11, оф. 84, код 32799606 ), з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Домнічева І.О.

Літвінова М.Є.

Повний текст рішення складений: 08.09.2011 р.