Рішення № 18173940, 29.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/238(5002-24/6142-2010)29.08.11 За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доПриватного вищого навчального закладу "Європейський університет"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Енвірон"

проспонукання до повернення майна та стягнення 391 444,11 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача:Боюка В.В.

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі "Підприємець") звернулася до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (надалі "Університет") про спонукання до повернення майна та стягнення 391 444,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору суборенди нерухомого майна від 02.03.2010 р. позивач передав в строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином свої зобовязання по сплаті орендних та комунальних платежів, а також поверненню приміщення не виконав, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 22 500,00 грн. та наявність підстав для зобовязання відповідача повернути спірне приміщення. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 135 000,00 грн., збитків (упущеної вигоди) у розмірі 195 075,00 грн., інфляції у розмірі 1 057,50 грн. та 3% річних у розмірі 231,16 грн. Також, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором оренди майна та компютерної техніки №12 від 02.03.2010 р., у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 10,00 грн. Вказує на наявність підстав для зобовязання відповідача повернути орендоване за договором оренди майна та компютерної техніки №12 від 02.03.2010 р. майно та компютерну техніку, а також заявляє вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 10,00 грн., збитків (упущеної вигоди) у розмірі 37 560,00 грн., інфляції у розмірі 0,37 грн. та 3% річних у розмірі 0,08 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. у справі №5002-24/6142-2010 позов задоволено частково.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.05.2011 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 р. скасовано, а справу №5002-24/6142-2010 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" про спонукання до повернення майна та стягнення 391 444,11 грн. передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5002-24/6142-2010 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. прийнято до провадження справу №5002-24/6142-2010, присвоєно їй новий номер №48/238(5002-24/6142-2010) та призначено її до розгляду на 29.06.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. у звязку із неявкою представників позивача та третьої особи розгляд справи відкладено до 01.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2011 р. у звязку із клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 17.08.2011 р.

17.08.2011 р. до канцелярії суду від представника третьої особи надійшли пояснення по справі, в якому вказує на необхідність відмови в задоволенні позову та просить розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2011 р. у звязку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 29.08.2011 р.

В судове засідання представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити.

Третя особа, повідомлена про час і місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду та повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, свого повноважного представника в судове засідання не направила, надіславши на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2010 р. між Підприємцем (орендодавець) та Університетом (орендар) було укладено договір суборенди нерухомого майна (надалі "Договір 1") та договір оренди майна та компютерної техніки №12 від 02.03.2010 р. (надалі "Договір 2") (надалі разом "Договори").

Відповідно до п. 1.1 Договору 1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення площею 867 кв.м., розміщене за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус Г, на трьох поверхах будівлі.

У відповідності до п. 1.1 Договору 2 орендодавець передає належне йому майно та компютерну техніку, а орендар приймає в тимчасове користування компютерну техніку та майно, розміщене за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, літера "Г" та "Д", згідно додатків №1, №2, №3, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.п. 2.1, 2.3 Договору 1 орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акта приймання-передачі приміщення та оплати за поточний місяць. У разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю в пятиденний термін по акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1 Договору 1 встановлено, що орендна плата визначається за погодженням сторін, і становить 22 500,00 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до пятого числа поточного місяця.

Із змісту п.п. 3.1, 3.2, 4.1 Договору 2 вбачається, що строк оренди становить з 02.03.2010 р. по 01.09.2010 р. строк оренди автоматично продовжується на той же термін, якщо жодна із сторін не заявила про припинення дії даного договору. Орендар сплачує орендну плату в розмірі 10 (десяти) гривень за весь період оренди.

Відповідно до п. 4.2 Договору 1 орендар зобовязаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями п.п. 9.1, 9.2, 9.3 Договору 1 встановлено, що цей договір укладено строком на 6 місяців, що діє з 02.03.2010 р. по 02.09.2010 р. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємною згодою сторін. Зі ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

На виконання умов Договорів 02.03.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду спірні приміщення, майно та компютерну техніку, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна від 02.03.2010 р. (додаток №1 до Договору 1) та актами прийому-передачі майна від 02.03.2010 р. (додатки №№1-3 до Договору 2).

За користування орендованим приміщенням у період з березня по липень 2010 року відповідачем в якості сплати орендних платежів було перераховано на користь позивача 112500,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Листом №1/12-436-В2 від 29.07.2010 р. відповідач повідомив позивача про те, що з 01.08.2010 р. орендоване приміщення та майно (в т.ч. компютерна техніка) використовуватися не будуть та направив йому для підписання договори про розірвання Договорів та відповідні акти прийому-передачі приміщення та майна.

У звязку із незявленням 31.07.2010 р. представника позивача для прийняття орендованого за Договорами приміщення та майна (в т.ч. компютерної техніки) відповідачем було передано вказане майно ТОВ "Енвірон", що підтверджується додатками до актів прийому-передачі приміщення та майна від 31.07.2010 р.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем своїх зобовязання за Договорами, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів у загальному розмірі 22 510,00 грн., а також вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення по поверненню спірного майна, збитків у вигляді упущеної вигоди та зобовязання відповідача повернути орендоване майно.

Договори є договорами суборенди та оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи (акти прийому-передачі) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду (суборенду) спірного майна за Договорами.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 9.6 Договору 1 погоджено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

За змістом п. 9.1 Договору 1 та п. 3.1 Договору 2 сторонами погоджено, що строк дії Договору 1 становить з 02.03.2010 р. по 02.09.2010 р., а Договору 2 з 02.03.2010 р. по 01.09.2010 р.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 9.6 Договору 1 Договори є такими, що припинили свою дію з 02.09.2010 р. (Договір 1) та з 01.09.2010 р. (Договір 2).

Посилання відповідача на наявність листування щодо дострокового припинення дії Договорів з огляду на відсутність умов про право на односторонню відмову, відсутність волевиявлення обох сторін на їх припинення та встановлені рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2010 р. у справі №5002-22/3631-2010 за позовом Університету до Підприємця про розірвання Договорів, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 р., обставини є безпідставним.

Відтак, матеріалами справи належним чином підтверджується чинність Договорів у період з 02.03.2010 р. по 02.09.2010 р. (Договір 1) та по 01.09.2010 р. (Договір 2), та як наслідок обовязковість їх до виконання сторонами у вказаний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

З огляду на викладені норми вбачається обовязок орендаря (суборендаря) сплачувати оренду плату за весь час дії договору оренди. При цьому, невикористання такого майна орендарем з огляду на приписи ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України не звільняє орендаря (суборендаря) від сплати суборендних платежів до закінчення строку дії відповідного договору та повернення майна суборендодавцю, на отримання яких у період дії договору суборендодавець розраховував при його укладенні.

Наведеним спростовується твердження відповідача про відсутність у нього обовязку сплачувати орендні платежі за Договорами з 31.07.2010 р. у звязку із поверненням спірного приміщення ТОВ "Енвірон" та передання на відповідальне зберігання йому спірного майна 31.07.2010 р.

Відтак, судом не встановлено обставин, які б звільняли відповідача від обовязку сплати орендних платежів за весь період дії Договорів (з 02.03.2010 р. по 02.09.2010 р. за Договором 1 та з 02.03.2010 р. по 01.09.2010 р. за Договором 2), розмір яких за перерахунком суду згідно п.3.1 Договору 1 та п. 4.1 Договору 2 становить: 135 000,00 грн. за Договором 1 та 10,00 грн. за Договором 2.

Суд відзначає, що правові підстави для нарахування орендної плати за Договором 1 у період з 03.03.2010 р. по 04.03.2010 р., що становить 1 451,61 грн. (22 500,00 грн./31днів*2дні) відсутні, оскільки за змістом ч. 6 ст. 792 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а з матеріалів справи, в. т.ч. акту від 04.03.2010 р., вбачається неможливість використання відповідачем спірних приміщень у звязку із відсутністю водо- та енергопостачання.

Посилання відповідача на відмову від Договору 1 у звязку із неможливістю використання ним спірних приміщень судом відхиляється з огляду на наступне.

Суд відзначає, що безпосередній зміст листа №1/12-436-В2 від 29.07.2010 р. не дає підстав вважати відмову відповідача від подальшого використання спірного приміщення та майна (в т.ч. компютерної техніки) здійсненою саме у звязку із відсутність водо- та енергопостачання у період з 03.03.2010 р. по 04.03.2010 р., а з огляду на сплату відповідачем орендних платежів за користування спірним приміщенням протягом квітня-липня 2010 року та відсутність будь-яких заяв щодо неможливості використання такого приміщення протягом вказаного періоду, підстави вважати відмову від використання спірного приміщення з 01.08.2010 р. (тобто, майже через 6 місяців після відсутності водо- та енергопостачання не в розумний строк) здійсненою саме у звязку із відсутністю водо- та енергопостачання протягом 03-04.03.2010 р. відсутні.

Відтак, за період дії Договору 1 з 02.03.2010 р. по 02.09.2010 р. відповідач зобовязаний був сплатити на користь позивача орендну плату у загальному розмірі 133 548,39 грн.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1 Договору строк виконання грошового зобовязання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором 1 на момент звернення з позовом до суду настав.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем в якості сплати орендної плати було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 112 500,00 грн. за користування спірними приміщеннями у період березень-липень 2007 року, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів становить 21 048,39 грн. (133548,39грн. 112 500,00 грн.), яка фактично є орендною платою за серпень 2010 року та мала бути сплачена до 05.08.2010 р.

Стосовно заборгованості відповідача по сплаті орендної плати за Договором 2 суд відзначає наступне.

В умовах Договору 2 сторонами не встановлено строків виконання відповідачем грошового зобовязання по сплаті орендної плати, а тому для встановлення таких строків судом застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом №03/09-1 від 03.09.2010 р., отриманий відповідачем 06.09.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №00018401, позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість по сплаті орендної плати в тому числі за Договором 2.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи дату отримання відповідачем листа №03/09-1 від 03.09.2010 р. (06.09.2010 р.) грошове зобовязання відповідача по сплаті орендної плати за Договором 2 у розмірі 10,00 грн. мало бути виконано до 13.09.2010 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 21 048,39 грн. на підставі Договору 1 та 10,00 грн. на підставі Договору 2. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Університетом обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємця про стягнення з Університету заборгованості у розмірі 21 058,39 грн. (21 048,39 грн. + 10,00 грн.) є правомірними та обґрунтованими.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляції у розмірі 1057,50 грн. та 3% річних у розмірі 231,16 грн., нарахованих за прострочення по сплаті орендної плати за Договором 1 у період з 05.08.2010 р. по 07.12.2010 р. від суми заборгованості у розмірі 22500,00 грн., а також інфляції у розмірі 0,37 грн. та 3% річних у розмірі 0,08 грн., нарахованих за прострочення по сплаті орендної плати за Договором 2 у період з 05.08.2011 р. по 07.12.2010р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлені Договором 1 та судом (в частині сплати заборгованості по орендній платі за Договором 2) строки свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 06.08.2010 р. (за Договором 1) та з 14.09.2010 р. (за Договором 2) він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляції та 3% річних з урахуванням встановленої суми заборгованості за Договором 1 (21 048,39 грн.) та днів з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті орендних платежів за Договорами (з 06.08.2010 р. за Договором 1 та з 14.09.2010 р. за Договором 2).

Отже, з урахуванням викладеного та враховуючи визначений позивачем строк нарахування інфляції і 3% річних (по 07.12.2010 р.), правомірним є стягнення з відповідача інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання по сплаті орендних платежів за Договором 1, нарахованих від суми заборгованості у розмірі 21 048,39 грн. за період з 06.08.2010р. по 07.12.2010 р. у розмірі 1 052,42 грн. (інфляція) та 214,52 грн. (3% річних), за Договором 2, нарахованих від суми заборгованості у розмірі 10,00 грн. за період з 14.09.2010 р. по 07.12.2010 р. у розмірі 0,37 грн. (інфляція) та 0,07 грн. (3% річних).

В іншій частині заявлених до стягнення інфляції (5,08 грн.) та 3% річних (16,65 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (за більший період та від більшої суми заборгованості).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки за прострочення по поверненню орендованого майна за Договором 1 у розмірі 135 000,00 грн. та за Договором 2 у розмірі 10,00 грн., нарахованої за період прострочення з 07.09.2010 по 07.12.2010 р.

Судом встановлено факт припинення дії Договорів з 02.09.2010 р. (Договір 1) та з 01.09.2010 р. (Договір 2).

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.3, 2.4, 2.5 Договору 1 у разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю в пятиденний термін по акту прийому-передачі. Орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

У відповідності до п. 6.1 Договору 2 після закінчення строку оренди по договору, орендар зобовязаний повернути орендодавцю майно та компютерну техніку в стані, існуючому на момент укладення договору з урахуванням нормального зносу.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією розірвати Договори, а листом №1/12-436-В2 від 29.07.2010 р. повідомив позивача про те, що з 01.08.2010 р. орендоване приміщення та майно (в т.ч. компютерна техніка) використовуватися не будуть та направив йому для підписання договори про розірвання Договорів та відповідні акти прийому-передачі приміщення та майна.

Вказаний лист було направлено на адресу позивача 30.07.2010 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відтиском штампу відділення пошти (30.07.2010 р.).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозиціями розірвати Договори та повідомленнями про те, що з 01.08.2010 р. орендоване приміщення та майно використовуватися ним не будуть, а у звязку із відсутністю відповідей на вказані повідомлення та незявленням представника для прийняття спірного майна відповідач звернувся до суду із позовом про розірвання Договорів (справа господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-22/3631-2010), а спірне майно передав ТОВ "Енвірон", що підтверджується додатками до актів прийому-передачі приміщень та майна від 31.07.2010 р., а також розписками представників Університету та ТОВ "Енвірон" на актах прийому-передачі приміщень та майна від 02.09.2010р. Про отримання від відповідача спірних приміщень та майна (в т.ч. компютерної техніки) ТОВ "Енвірон" неодноразово повідомляло Підприємця.

Тобто, на момент закінчення дії Договорів позивачу було відомо, що орендоване приміщення звільнено, майно (в т.ч компютерна техніка) не використовується відповідачем ще з 01.08.2010 р., а з огляду на наявність у позивача відповідних актів повернення такого майна (направлені йому згідно листа №1/12-436-В2 від 29.07.2010 р.), він не був позбавлений права підписати їх в момент припинення дії Договорів (01-02.09.2010 р.).

Таким чином, з огляду на викладене правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобовязання по поверненню спірного приміщення та майна (в т.ч. компютерної техніки) відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 195 075,00 грн. за неповернення орендованого приміщення згідно Договору 1 та у розмірі 37 560,00 грн. за неповернення майна та компютерної техніки згідно Договору 2 суд відзначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В обґрунтування протиправної поведінки та вини відповідача позивач вказує на те, що у звязку із неповерненням відповідачем після закінчення строків дії Договорів орендованого приміщення та майна (в т.ч. компютерної техніки) він був позбавлений можливості передати таке майно в подальшу оренду (суборенду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

По-перше, судом встановлено відсутність вини Університету у неповерненні спірного приміщення та майна позивачу у звязку із закінченням строків дії Договорів.

По-друге, матеріалами справи підтверджується неодноразове повідомлення позивача про те, що спірне приміщення та майно передано відповідачем на зберігання третій особі.

Доказів наявності обставин, які перешкоджали б позивачу підписати наявні в нього акти повернення спірного майна з проставленням відповідних дат чи звернутися до третьої особи для отримання спірного приміщення, майна для подальшого передання його в оренду (суборенду) матеріали справи не містять, що виключає наявність протиправної поведінки відповідача.

Наведені обставини свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача, що виключає можливість задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Також, позивачем заявлено вимоги про зобовязання відповідача повернути за актом прийому-передачі спірне приміщення та майно (в т.ч. компютерну техніку), однак суд відзначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками судового процесу, що як на момент подачі позову (22.12.2010 р.), так і на момент вирішення спору судом, спірне майно не перебувало у володінні (користуванні) відповідача (знаходилось у ТОВ "Енвірон" згідно актів від 29.07.2010 р.)

Відтак, відповідач не може бути примушений до зобовязання вчинити дії щодо повернення спірного приміщення та майна (в т.ч. компютерної техніки) яке в нього відсутнє, а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Університету на користь Підприємця заборгованості у розмірі 21058,39 грн., інфляції у розмірі 1 052,79 грн. та 3% річних у розмірі 214,59 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" (03115, м. Київ, бул. Академіка Вернадського, 16-В; ідентифікаційний код 24366800) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по сплаті орендної плати за договором суборенди від 02.03.2010 р. у розмірі 21 048 (двадцять одна тисяча сорок вісім) 39 грн., заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди майна та компютерної техніки №12 від 02.03.2010 р. у розмірі 10 (десять) грн. 00 коп., суму інфляції у розмірі 1 052 (одна тисяча пятдесят дві) грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 59 коп., державне мито у розмірі 223 (двісті двадцять три) грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 13 (тринадцять)грн. 46коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 06.09.2011 р.