Рішення № 18173772, 06.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/37906.09.11 За позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Група “Екопром”

про стягнення 4 600, 00 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області) від відповідача:не з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Група “Екопром” про стягнення заборгованості у розмірі 4 600, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням умов договору від 28.04.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/379 та призначено її розгляд на 06.09.2011 року.

05.09.2011 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4 600, 00 грн. сума основного боргу, 4491, 62 грн. пеня, 915, 40 грн. інфляційні втрати та 315, 32 грн. 3 % річних.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не зявився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судового засідання.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судового засідання.

Судом, на виконання вимог статті 811 Господарського процесуального кодексу України, складено протокол судового засідання який долучено до матеріалів справи.

Керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 28.04.2009 року укладено договір, відповідно до умов якого Позивач зобовязався доставити вантаж за адресою м. Херсон с. Гірники.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобовязується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

На виконання умов договору від 28.04.2009 року Відповідач звернувся до Позивача з заявкою про перевезення склотари, кількістю 8 тонн, 52 000 штуки та фруктового пюре кількістю 2 тонни за маршрутом м. Херсон- м. Ямпіль с. Гірники.

Факт перевезення вантажу по маршруту місто Херсон - село Гірники (Волинської області) автомобілем НОМЕР_3/НОМЕР_4 у повному обсязі з боку Позивача у травні 2009 року підтверджено наданим суду актом приймання-передачі робіт по перевезенню вантажів № 63 від 01.05.2009 року (копія залучена до матеріалів справи), підписаний Відповідачем без заперечень та зауважень щодо якості та строків виконання робіт.

Пунктом 4.2 договору від 28.04.2009 року зазначено, що платежі за надані послуги здійснюються шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Позивача на протязі трьох банківських днів.

Позивачем направлено Відповідачу рахунок № 63 від 01.05.2009 року за надані транспортні послуги на суму 4 600, 00 грн.

Відповідач свої зобовязання за надані Позивачем транспортні послуги не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 4 600, 00 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

15.12.2009 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишилася останнім без відповіді та без задоволення.

Оскільки, доказів погашення заборгованості за надані транспортні послуги Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 4 600, 00 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині строків оплати наданих Позивачем послуг (порушення вимог пункту 4.2 договору від 28.04.2009 року року).

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобовязання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1 договору від 28.04.2009 року у випадку затримки з оплатою транспортних послуг Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0, 5 % від несплаченої суми за кожний прострочений день.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності для нарахування пені починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи пункт 5.1 договору № 63 від 01.05.2009 року та положення статті 232 Господарського кодексу України, правомірним буде нарахування пені за період з 04.05.2009 року по 03.11.2009 року, тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 4 232, 00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 915, 40 грн. та 3 % річних у розмірі 315, 32 грн. (за період з 04.05.2009 року по 15.08.2011 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Група “Екопром” (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 14, ідентифікаційний код 33738730) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45245, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп., 915 (девятсот п'ятнадцять) грн. 40 коп. - інфляційні втрати, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 32 коп. - 3 % річних, 4232 (чотири тисячі двісті тридцять дві) грн. 00 коп. пеня, 100 (сто) грн. 63 коп. - державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 06 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Кирилюк