Рішення № 18172116, 02.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.08.11 р. Справа № 29/103

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор”, м.Донецьк

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 450541,50грн., інфляційних витрат у сумі 18684,00грн., пені у розмірі 39625,12грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

У судовому засіданні відповідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 06.07.2011р. по 02.08.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор”, м.Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс”, м.Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 450541,50грн., інфляційних витрат у сумі 18684,00грн., пені у розмірі 39625,12грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором поставки №Б-50/10 від 01.10.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №Б-50/10 від 01.10.2010р., специфікацій до договору, видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 26.04.2011р. складає 450541,50грн., претензії №196/1 від 27.04.2011р., листа №б/н від 09.05.2011р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 22, 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

05.07.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №б/н у якому зазначає, що ТОВ „Дельта-Сервіс” протягом дії Договору намагалося вирішити проблему кредиторської заборгованості шляхом переговорів та розстрочити виплату грошових коштів на певний час. ТОВ „Дельта-Сервіс” був ініціатором наступних дій щодо урегулювання господарського питання: підписання додаткової угоди про відстрочення платежів; постачання на адресу ТОВ „ДЗБМ „Астор” промислових, автотранспортних мастил та тим самим скоротити боргові обовязки; передати у власність інші активи ТОВ „Дельта-Сервіс”. ТОВ „Дельта-Сервіс” визнає борг та фінансові санкції у повному обсязі. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта-Сервіс”.

05.07.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано звіт про продаж товарів від 18.05.2011р., акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.07.2011р. складає 450541,50грн., належним чином засвідчені копії податкових накладних;

Заявою від 18.07.2011р. №б/н Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині стягання пені, інша частина позовних вимог залишилась незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 18.07.2011р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 02.08.2011р. зявився підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 02.08.2011р. зявився проти позовних вимог не заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс” (Покупець) було укладено договір поставки №Б-50/10, відповідально п.1.1 якого Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2 договору асортимент, ціна однієї одиниці та інші характеристики Товару, який передається Покупцю, встановлюється сторонами у кожному конкретному випадку продажу, та встановлюється у відповідних Специфікаціях. Специфікації є невідємними частинами даного договору та розглядаються як його єдине ціле.

У розділі 4 сторони дійшли згоди щодо ціни. Загальної суми договору. Порядку розрахунків:

п.4.4 договору оплата вартості продукції здійснюється Покупцем наступним чином та у наступні строки:

- відповідно до специфікацій та заявок Покупця на відвантаження Постачальник оформлює рахунок на передоплату для кожної конкретної партії товару, з оплатою якого Постачальник стає зобовязаний поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його (п.4.4.1 Договору);

- датою здійснення платежу буде дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.4.4.2 Договору);

- Постачальник має право відвантажити Покупцю товар без його передплати. У даному випадку Покупець зобовязаний оплатити поставлений товар та витрати по його транспортуванню у строк не пізніше 3-х (трьох) банківських днів з моменту поставки (п.4.4.4 Договору);

Відповідно п.6.2 договору Покупець який прострочив виконання грошового зобовязання проти строків, обумовлених п.4.4.4 Договору, за вимогою Постачальника зобовязаний оплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період прострочення, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється від суми простроченого платежу без обмежень строків, встановлених п.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Якщо прострочення в оплаті більш ніж 20 днів Покупець зобовязаний відшкодувати Постачальнику 30% річних простроченої суми. Покупець зобовязаний відшкодувати Постачальнику прямі, документально підтверджені збитки.

01 жовтня 2010 року сторонами підписано специфікацію №1 та специфікацію №2 до договору де сторони визнаючи асортимент, ціну та вартість транспортних послуг.

На виконання умов договору Позивачем була здійснена поставка на загальну суму 450541,50грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00007827 від 01.10.2010р. на суму 1210,20грн., №РН-0008059 від 07.10.2010р. на суму 30297,12грн., №РН-0008244 від 13.10.2010р. на суму 12499,38грн., №РН-0008658 від 24.10.2010р. на суму 116738,16грн., №РН-0008708 від 25.10.2010р. на суму 94755,00грн., №РН-0009065 від 03.11.2010р. на суму 9368,64грн., №РН-0009304 від 10.11.2010р. на суму 61451,28грн., №РН-000965 від 19.11.2010р. на суму 47048,52грн., РН-0009822 від 24.11.2010р. на суму 30787,80грн., №РН-0010142 на суму 19533,96грн., №РН-0010659 від 25.12.2010р. на суму 13553,40грн., №РН-0000030 від 06.01.2011р. на суму 13298,04грн.

Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обовязок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №196/1 від 27.04.2011р.

Відповідач у листі №б/н від 09.05.2011р. зазначив, що підприємство знаходиться у кризовому становищі та не в змозі в повному обсязі та в певній мірі обслуговувати свої борги.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов поставки №Б-50/10 від 01.10.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 450541,50грн., проте останнім в порушення умов договору не була здійснена оплата за поставлений товар у повному обсязі.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобовязань по Договору суду не надавались, крім того Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає борг та фінансові санкції у повному обсязі

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобовязань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 450541,50грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 450541,50грн. до матеріалів справи не надано, у звязку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс”, м.Донецьк.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобовязань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобовязання тягне за собою обовязок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 18684,00грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 18684,00грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних субєктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2 договору Покупець який прострочив виконання грошового зобовязання проти строків, обумовлених п.4.4.4 Договору, за вимогою Постачальника зобовязаний оплатити останньому: суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період прострочення, за кожен день прострочення. Розрахунок пені здійснюється від суми простроченого платежу без обмежень строків, встановлених п.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені у повному обсязі у сумі 32 160,02грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс”, м.Донець про стягнення заборгованості у розмірі 450541,50грн., інфляційних витрат у сумі 18684,00грн., пені у розмірі 32 160,02грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс” (83048, м.Донецьк, пр.Титова, 10, ЄДРПОУ 32442981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор” (83014, м.Донецьк, вул.Артемівська, 379, ЄДРПОУ 32794459) заборгованість у розмірі 450541,50грн., інфляційних витрат у сумі 18684,00грн., пені у розмірі 32 160,02грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельта Сервіс” (83048, м.Донецьк, пр.Титова, 10, ЄДРПОУ 32442981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецький завод будівельних матеріалів „Астор” (83014, м.Донецьк, вул.Артемівська, 379, ЄДРПОУ 32794459) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 5013,86грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,54 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 02.08.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 08.08.11р.