Ухвала суду № 18168777, 09.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 року м. КиївК-21985/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року

у справі № 18/75/07-АП-9/429/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгстальконструкція»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгстальконструкція»(далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000251322/1 від 17 липня 2006 року. Присуджено на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Інжинірінгстальконструкція»за період з 01 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року, за результатами якої складено акт № 254/23-31731576 від 25 квітня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000251322/1 від 17 липня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 535937,75 грн. (357291,50 грн. основний платіж, 178646,25 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 5.1, 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з неправомірним включенням до складу валових витрат вартості робіт з проектування та будівництва синагоги, оскільки, зазначені роботи, на думку податкового органу, не можуть мати статусу господарських операцій.

Зазначений висновок СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі зроблено тому, що за даними земельного кадастру земельна ділянка за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна в районі торгового коледжу, «Благодійному культурно-просвітницькому центру «Ор-Авнер Езрас Менахем»не відводилась, а правоустановчі документи не видавались.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (генпідрядник) та «Благодійним культурно-просвітницьким центром «Ор-Авнер Езрас Менахем» (замовник) укладено договір № 0103-1 від 01 березня 2005 року про виконання передпроектних, проектних та будівельних робіт обєкту, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна в районі торгового коледжу.

На виконання умов договору № 0103-1 від 01 березня 2005 року, позивачем укладено контракт № 28/03-01 від 28 березня з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерні системи»щодо виконання субпідрядних робіт; договір № 9879 від 08 червня 2005 року з Запорізьким філіалом «УкрНДІІНТВ»щодо виконання інженерно-геологічних досліджень; договір від 07 березня 2005 року з Приватним підприємцем ОСОБА_5 щодо підготовки документів на резервування земельної ділянки під проект та будівництво Благодійного культурно-просвітницького центру; договір № 146-2005 від 24 жовтня 2005 року з Приватним науково-технічним підприємством «Соціум»щодо розробки матеріалів «оцінка впливу на навколишнє природне середовище» до робочого проекту «Єврейський національно-просвітницький центр в м. Запоріжжі».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, вичерпний перелік витрат, що не відносяться до складу валових, наведено у пунктах 5.3 5.7 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивачем правомірно включено вартість передпроектних, проектних та будівельних робіт до складу валових витрат.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Острович С.Е.

Суддя А.О. Рибченко