Ухвала суду № 18168657, 04.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2011 р. м. КиївК-21293/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Островича С.Е., Степашка О.І.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський карєр» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010

у справі № 2а-7201/09/1170 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський карєр»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

2. Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області

за участю прокуратури Кіровоградської області

про визнання протиправною бездіяльності та нечинним податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2009 позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність ДПІ у м. Кіровограді щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства у Кіровоградській області висновку про відшкодування ВАТ «Кіровоградський карєр»за рахунок коштів Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 547907,00 грн.; визнано нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 24.09.2009 № 0000832350/0 про зменшення в податковому обліку ВАТ «Кіровоградський карєр»бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 3301161,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Кіровоградський карєр»бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 3866604,00 грн.

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що позивач правомірно включив до податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року ПДВ в сумі 3351350,00 грн. на підставі податкової накладної № 1372 від 24.11.2008, виписаної ТОВ «Грандтрейд»на поставку дробильно-сортувального обладнання вартістю 20108100,00 грн., в тому числі ПДВ 3351350,00 грн. згідно з договором від 21.11.2008, оскільки вказане обладнання відповідає профілю виробничої діяльності позивача, а ПДВ в сумі 3301161,00 грн., відшкодований шляхом перерахування грошових коштів в цій сумі на розрахунковий рахунок в банківській установі 23.04.2009, був сплачений позивачем органу митного контролю в серпні 2008 року при ввезенні цього обладнання на митну територію України, що є самостійною по відношенню до зазначеною операції з поставки оподатковуваною операцією.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з тих підстав, що придбання позивачем дробильно-сортувального обладнання вартістю 20108100,00 грн., яке до цього, в серпні 2008 року, позивач імпортував на підставі зовнішньоекономічного контракту № ММ- Tampere/2007-22/UA від 12.07.2007 за 2095000,00 євро, що еквівалентно 15109733,51 грн., не відповідає цілям господарської діяльності, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) виключає право платника податку включити суму податку до податкового кредиту та зменшити у такий спосіб свої податкові зобовязання.

В касаційній скарзі ВАТ «Кіровоградський карєр»просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 закону № 168/97-ВР.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В судовому процесі встановлено, що ВАТ «Кіровоградський карєр» в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року задекларував як суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, 3884140,00 грн. (рядки 25, 25.1 декларації, рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування). Згідно з довідкою щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації) залишок відємного значення травня 2009 року складається із сум ПДВ, які виникли в листопаді 2008 року (3357081,00 грн.), лютому, березні, квітні 2009 року (72,00 грн., 92492,00 грн., 434495,00 грн. відповідно).

За результатами позапланових перевірок від 03.08.2009 (виїзної документальної) та від 14.09.2009 (невиїзної) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2009 року задекларована позивачем сума бюджетного відшкодування зменшена на 17536,00 грн. (акт перевірки від 03.08.2009 № 59/23-50/198/00292155) та на 3301161,00 грн. (акт перевірки від 14.09.2009 № 75/23-50/198/00292155) з направленням ВАТ «Кіровоградський карєр»податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 № 0000832350/0 щодо останньої із зазначених сум.

Цю суму складає податок на додану вартість, включений позивачем до податкового кредиту в податковому обліку за листопад 2008 року на підставі податкової накладної № 1372 від 24.11.2008, виписаної ТОВ «Грандтрейд»на поставку дробильно-сортувального обладнання вартістю 20108100,00 грн., в тому числі ПДВ 3351350,00 грн.

Визнаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції. застосувавши підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, дійшов висновку, що факт придбання позивачем обладнання, сплата ПДВ в сумі 3351350,00 грн. постачальнику та підтвердження цієї суми податку податковою накладною, виписаною платником ПДВ, є юридичними фактами, що породжують право позивача на включення цієї суми до податкового кредиту в податковій декларації за листопад 2008 року по першій із подій, з настанням яких норма підпункту 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті визначає дату виникнення права на податковий кредит. Відповідно до цього зроблено висновок щодо права позивача на бюджетне відшкодування відємного значення ПДВ.

Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно з цією нормою податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзаци перший четвертий підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

За змістом наведених норм юридичним фактом, що породжує право платника ПДВ на податковий кредит, зокрема є придбання (будівництво спорудження) основних фондів з метою подальшого використання в господарській діяльності. Це означає, що операція з придбання (будівництва, спорудження) основних фондів здійснюється платником податку в межах його господарської діяльності, тобто повинна відповідати цілям останньої.

В судовому процесі встановлено, що в серпні 2008 року позивач імпортував дробильно-сортувальне обладнання, оприбуткувавши його по вартості 15109733,51 грн. та сплативши органу митного контролю ПДВ в сумі 3301161,26 грн. Згідно з податковою накладною від 31.10.2008 № 148 позивач продав це обладнання ТОВ «Грандтрейд»за ціною 20098074,22 грн., в тому числі ПДВ 3349679,04 грн. Проте вже 24.11.2008 це обладнання знову було придбане позивачем у ТОВ «Грандтрейд»за ціною 20108100,00 грн., в тому числі ПДВ 3351350,00 грн. Будь-яких дій, які б свідчили про реальну передачу обладнання від позивача ТОВ «Грандтрейд»внаслідок поставки, на яку була виписана податкова накладна від 31.10.2008 № 148, позивач не здійснив, оскільки обладнання зі складу не вивозилося.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За наведених фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у позивача правових підстав для включення до податкового кредиту ПДВ 3351350,00 грн., оскільки переконливих доводів на обґрунтування ділової мети при здійсненні в короткий проміжок часу операцій з імпорту, продажу та з придбання обладнання з різницею в цінах, що давало б підстави дати оцінку операції з придбання обладнання як такій, що здійснена в межах господарської діяльності, позивач не навів.

Доводи касаційної скарги правильність такого висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський карєр»залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис С.Е.Острович

підпис О.І.Степашко