Ухвала суду № 18168415, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р. м. КиївК-16693/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року

у справі №2-а-2972(22-а-8984/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень» (надалі ТОВ «Квітень»)

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя (надалі Жовтневої МДПІ м.Маріуполя)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2007 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.2007р. №0000222344/0 та визнання нечинним (протиправним) рішення про самостійне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки визначення обєкта будівництва в якості житлового чи нежитлового фонду можливо лише після реєстрації права власності на завершений обєкт будівництва, а отже, передача обєкта будівництва замовнику підлягає оподаткуванню ПДВ на підставі п.5.1.20 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м.Маріуполя від 07.12.2007р. №0000222344/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1,70грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що в ході судового розгляду не було підтверджено висновки акта перевірки податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Щодо позовної вимоги про визнання нечинним (протиправним) рішення про самостійне зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суди попередніх інстанції зазначили, що таке рішення відповідача закріплене саме в оскаржуваному повідомленні-рішенні від 07.12.2007р. №0000222344/0, яке визнано судом недійсним.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008р. і відмовити у задоволенні позову ТОВ «Квітень».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.08.2007р. по 30.09.2007р., про що складено акт від 28.11.2007р. №2962/23-7/31132432.

Висновками акта, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2007р. на 48791,00грн. Так, за висновками контролюючого органу, оскільки позивач відповідно до укладеної угоди з ТОВ «Майстер-Буд-Південь»від 16.05.2007р. №14, зобовязувався надати генпідряднику будівельний майданчик з винесеними межами земельної ділянки 22.06.2007р., передати по акту 2 екземпляри проектно-кошторисної документації та в установлений угодою строк прийняти закінчені будівництвом роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх, то першою поставкою житла, відповідно до закону вважається поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника. Таким чином, операції з поставки житла (об'єкту житлового фонду) позивача на адресу будь-якого покупця не є першою поставкою в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»та, відповідно до п.п.5.1.20 цього ж Закону, звільняються від оподаткування.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007р.№00000222344/0, яким позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2007р. на суму 48791,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Майстер-Буд-Південь»був укладений договір генпідряду №14 від 16.05.2007р. на будівництво житлового комплексу з обєктами громадського призначення по проспекту Будівельників, 141-а в м. Маріуполі. На виконання певних обсягів робот по будівництву вказаного обєкту позивачем були укладені договори з підрядниками, а саме: договір від 28.08.2007р. №28/08-1 з ТОВ «Тепла Хата Майбутнього» та договір від 06.08.2007р. №0806-71 з ТОВ «Гидроспецфундаментстрой».

Крім того, між позивачем (Забудовник) та ТОВ «Майстер Фінанс»(Управитель), 05.07.2007р. було укладено договір про спорудження та фінансування об'єкту будівництва №1-ФОН/577. Умовами даного договору встановлено, що Управитель з використанням залучених їм шляхом емісій Сертифікатів ФОН та створення Фонду операцій з нерухомістю «Піонер»в довірчу власність коштів здійснює фінансування, а забудовник зобов'язується збудувати (організувати спорудження) об'єктів будівництва (житловий комплекс з об'єктами громадського призначення по пр. Будівельників 141-А в місті Маріуполі), ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування у складі цього об'єкту будівництва в довірчу власність правителю ФОН у порядку, в строки та на умовах, визначених договором, правилами ФОН та законодавством України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості висновків акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на такі обставини.

Відповідно до п.п.5.1.20 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час правовідносин) звільняються від оподаткування операції з поставки житла (об'єктів житлового фонду), крім їх першої поставки.

Для цілей цього підпункту під першою поставкою житла (об'єкта житлового фонду) розуміється:

а) перше передання готового новозбудованого житла (об'єкта житлового фонду) у власність покупця або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) із спорудження такого житла за рахунок замовника;

б) перший продаж реконструйованого або капітально відремонтованого житла (об'єкта житлового фонду) покупцю, який є особою, іншою, ніж власник такого об'єкта на момент виведення його з експлуатації (використання) у зв'язку з такою реконструкцією або капітальним ремонтом, або поставка послуг (включаючи вартість придбаних за рахунок виконавця матеріалів) з такої реконструкції чи капітального ремонту за рахунок замовника.

Норми цього підпункту поширюються також на першу поставку дачних або садових будинків, а також будь-яких інших об'єктів власності, зареєстрованих згідно із законодавством як житло (житловий фонд), індивідуальних гаражів чи індивідуальних місць на гаражних стоянках.

Згідно до ст.380 Цивільного кодексу України житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на час проведення комплексної судової експертизи (висновок №180/24 від 14.05.2008р.) обєкт будівництва, який розташований за адресою м. Маріуполь, пр. Будівельників 141а, був фактично котлованом і частково фундаментом майбутнього будинку, який може бути використаний у майбутньому як складова частина адміністративної споруди так і в якості складової частини житлового обєкту, проте, на момент огляду експертом, обєкт визнано таким, що не може використовуватись як обєкт житлового призначення. Таким чином, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного періоду суми ПДВ за операцією по поставці обєкта будівництва.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.