Ухвала суду № 18168408, 26.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"26" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-9586/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя

на постанову господарського суду міста Севастополя від 11-19.02.2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р.

у справі № 20-12/362-7/518

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня і К»(надалі –ТОВ «Добриня і К»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (надалі –ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,

встановив:

У жовтні 2005 року позивач звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 на суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість 539308,00грн. та штрафних санкцій в сумі 107861,00грн.; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005р. №0000102340/2 на суму штрафних санкцій в розмірі 53930,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 04.04.2005р. по 08.04.2005р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя було проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" з питання правильності визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 2004 року, за наслідками якої складено акт №149/23-2/16328694/4977/10 від 08.04.2005р.. 29.09.2005р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі вищезазначеного акту та після адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000082340/2 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539 308,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107 861,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0000102340/2 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53 930,80 грн.. Зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539 308,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107 861,00 грн. зроблено з порушенням вимог закону, так як бюджетне відшкодування в сумі 53 930,80 грн. фактично на рахунок підприємства не надходило, це виключає відповідальність ТОВ "Добриня і К" за фінансовими санкціями по ПДВ в сумі 161 791,80 грн..

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 11-19.02.2008 року у справі залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р., позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005 №0000082340/2 про застосування штрафних санкцій в сумі 107861,00 грн., №0000102340/2 про застосування штрафних санкцій в розмірі 53930,80 грн. Відмовлено у частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 29.09.2005р. №0000102340/2 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 539308,00 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку з питань правильності визначення сум податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню з бюджету за грудень 2004 року, за наслідками якої складено акт №149/23-2/16328694/4977/10 від 08.04.2005р. 29.09.2005р. Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя на підставі вищезазначеного акту та після адміністративного оскарження було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000082340/2 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539308,00грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00грн., а також податкове повідомлення-рішення за №0000102340/2 про нарахування штрафних санкцій в сумі 53930,80грн. Зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 539308,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 107861,00грн. зроблено з порушенням вимог закону, так як бюджетне відшкодування в сумі 53930,80грн. фактично на рахунок підприємства не надходило, це виключає відповідальність ТОВ "Добриня і К" за фінансовими санкціями по ПДВ в сумі 161791,80грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій станом на 04.11.2005р. переплата по податку на прибуток приватних підприємств у товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" склала 190509,04грн.. Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень згідно акту, став факт завищення бюджетного відшкодування, яке було отримано позивачем. 20.01.2005р. товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня і К"  була надана декларація за грудень 2004 року №87190 з нульовими зобов’язаннями. 28.01.2007р. підприємством надана уточнена декларація за грудень 2004 року №586, до відшкодування заявлена сума 609388,00грн., в тому числі 539308,00грн. по ставці 0%, 70 080,00 грн. по ставці 20%. По сумі 539308,00грн. строк відшкодування наставав з 01.02.2005р., ця сума відшкодування підприємству 22.02.2005 зарахована в рахунок податку на прибуток за висновком №2666 від 18.02.2005р. Згідно розрахунку експортного відшкодування за грудень 2004 року сума податку на додану вартість, що відшкодовується з бюджету протягом місяця після подання декларації та шляхом зменшення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів складала 70 080,00 грн.. Згідно з висновком контролюючого органу від 18.02.2005 року за №0000002666 про суми відшкодування податку на додану вартість станом на 18.02.2005 за декларацією №586 за грудень 2004 року підлягає відшкодуванню з бюджету сума податку на додану вартість в розмірі 539308,00грн. (а.с.67). Згідно з актом звірки, відповідач з 22.02.2005р. зарахував суму 539308,00грн. в рахунок сплати податку на прибуток, при цьому станом на 22.02.2005р. у позивача існувала переплата по податку на прибуток в сумі 148641,65грн., після зарахування податку на додану вартість в сумі 539308,00грн., розмір переплати на 22.02.2005 збільшився та склав 687949,65грн. 18.12.2005р. отримано доповідну про підтвердження заявленої до відшкодування суми податку на подану вартість по уточненому розрахунку №586 від 28.01.2005р. в розмірі 539308,00грн., проведено списання грошових коштів з податку на прибуток в рахунок податку на додану вартість. 28.01.2005р. позивач надав відповідачу уточнюючий розрахунок податку на додану вартість за грудень 2004 року у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, до якого додано розрахунок експортного відшкодування з помилками.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до пункту 5.10. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N166, платники податку, які здійснюють операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України і за результатами звітного періоду визначили від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту та мають бажання отримати експортне відшкодування, разом з податковою декларацією подають Розрахунок експортного відшкодування (додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Розрахунок експортного відшкодування є невід'ємною частиною податкової декларації і невідповідність його граф вимогам законодавства не породжує право на експортне відшкодування.

Тому, попередніми судовими інстанціями обґрунтовано встановлено, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя відшкодування податку на додану вартість позивачу у встановленому законом порядку не здійснила, а в порушення вимог діючого на той час підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на підставі свого висновку через Державне казначейство України  самостійно зарахувала заявлену суму відшкодування в рахунок погашення майбутньої заборгованості податку на прибуток.

Відповідно до пункту 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 року. N200/86), органи Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу про відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Заявлена позивачем сума відшкодування податку на додану вартість не підлягала оплаті в бюджет, тому не може вважатись податковим зобов’язанням, за порушення якого застосовуються санкції, передбачені пунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ".

За таких обставин, відшкодування податку на додану вартість згідно вимогам діючого законодавства України не здійснено з вини відповідача, тобто позивачем таке відшкодування не отримано.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 11-19.02.2008 року та на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.08.2008р.–залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.