Ухвала суду № 18168283, 07.07.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"07" липня 2011 р.                               м. Київ                                        К-4188/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,  

при секретарі Бадріашвілі К.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»

на постанову Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року

у справі №32/308-А(№22-а-7287/08)  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»(надалі –ТОВ «Рибальський рай»)

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (надалі –ДПІ у Оболонському районі м.Києва)  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -          

встановив:

У травні 2007 року ТОВ «Рибальський рай»звернулось до господарського суду з позовом про скасування І податкового повідомлення –рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.03.2007 №00107622304/03, яким визначено податкове зобов’язання за платежем податок на землю в сумі 110905,78 грн. в тому числі 73710,52 грн. основного платежу та 37195,26грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельною ділянкою (кадастровий номер 85 098 0005) під майновим комплексом до кінця 2005 року фактично користувалось                 УДК «Укррибпром»і право користування вказаною ділянкою перейшло до позивача лише з 2006 року. Крім того зазначає, що питання виділення товариству земельних ділянок за кадастровими номерами 85 951 0007 та 85 995 0009 для здійснення рибогосподарської діяльності розглядається Київрадою, але документів, що засвідчують право власності або користування вказаними земельними ділянками, за період, який перевірявся відповідачем, у позивача відсутні. Тому визначення відповідачем податкового зобов’язання по земельному податку спірним податковим повідомленням –рішенням та застосування штрафних санкцій позивач вважає безпідставним.

Постановою Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення –рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 05.03.2007 року №0010762304/3 в частині застосування визначення податкового зобов’язання з податку за землю у розмірі 4796,00грн. основного платежу та 2398,00грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що актом перевірки встановлено та не заперечується позивачем, що за спірні земельні ділянки позивач земельний податок не нараховував та не сплачував, податкових розрахунків земельного податку не складав, до податкового органу не подавав. Позивачем поданий розрахунок земельного податку за 2006 рік тільки за земельну ділянку кадастровий номер 85 098 005. Крім того, суди зазначили, що у відповідності до положень ст.2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним, а тому посилання позивача на відсутність правовстановлюючих документів на вказані в акті перевірки земельні ділянки не може бути підставою для несплати позивачем земельного податку. Відмовляючи в задоволені решти позовних вимог, суди звертають увагу, що за 2004 та 2005 роки орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер 85098 005 за адресою: м.Київ, Пуща-Водиця, вул. Червонофлотська, 33 сплачувала УДК «Укррибпром», що підтверджується наявним в справі актом ДПА у Київській області від 18.02.2006 року №4/32-139/23151121 «Про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства УДК «Укррибпром»за період з 01.01.2003 року по 16.01.2006 року», в якому зазначено, що земельний податок за 2004 та 2005 роки внесений підприємством до державного бюджету в повному обсязі. У зв’язку з цим, донарахування позивачу земельного податку по вказаній земельній ділянці за період з 15.10.2004 року по 31.12.2004 року, за 2005 рік в розмірі 4796,00грн. є безпідставним.       

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у Оболонському районі м.Києва звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ «Рибальський рай»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позовних вимог посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.       

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги ДПІ у Оболонському районі м.Києва та ТОВ «Рибальський рай»підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м.Києва була здійснена невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по сплаті за землю ТОВ «Рибальський рай»за період з 15.10.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт №695-23-4-32621847 від 17.08.2006 року.

За результатами перевірки позивачу донараховано податок за землю в розмірі 73710,52грн., в тому числі за період з 15.10.2004 року по 31.12.2004 року в сумі 9350,75грн., за 2005 рік в сумі 44325,14грн. та за період з 01.01.2006 року по 30.06.2006 року в сумі 20034,63грн.

На підставі зазначеного акту та за результатами апеляційного оскарження відповідачем 05.03.2007 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0010762304/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на землю в сумі 110905,78грн., в т.ч. 73710,52 грн. основного платежу та 37195,26 грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди послались зокрема на те, що 07.11.2003 року між ТОВ «Рибальський Рай»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України укладений договір оренди №507, на підставі якого та згідно акта прийому передачі орендованого майна від 07.11.2003 року позивач отримав в строкове платне користування цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, Пуща водиця, вул. Червонофлотська, 33.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Разом з тим, поза увагою судів попередніх інстанції залишилось те, що згідно відповіді 07-05/17474 від 17.06.2005 року Головного управління земельних ресурсів, документи, які посвідчують право власності чи користування ділянками, відповідно до кадастрового номеру 85:098:0005, 85:951:0007 та 85:995:0009, визначені чинним законодавством, в Головному управлінні не зареєстровані (а.с.21).   

Крім того, відповідно до листа №690 від 15.08.2007 року, в якому Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство»зазначило, що земельні ділянки за кадастровими номерами 85:951:0007 та 85:995:0009 до 01.01.07 року дані земельні ділянки використовувались для ведення лісового господарства та були загальнодоступними для населення (а.с.55).

При цьому, матеріали справи свідчать про наявні копії договорів по вищевказаним земельним ділянкам, які підписані лише 13.07.2007 року.

А відтак, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б посвідчували право власності або користування позивачем спірними земельними ділянками в період коли була здійсненна перевірка, тобто зазначена обставина судами попередніх інстанції не в повній мірі була досліджена.  

Також при новому розгляді справи судам слід звернути увагу на акт №4/32-139/23151121 від 18.02.2006 року про результати позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Української державної компанії «Укррибпром»за період з 01.01.2003 року по 16.01.2006 року (а.с.92).

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з’ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно з’ясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим –рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва   та Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський рай»–задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 31 серпня 2007 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2008 року –скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення.